Реклама

molli

«Я – грибний фанат», – як це отримувати кайф від того, що знайшов маслюки чи опеньки?

Вона шукає гриби не для того, щоб продати їх та отримати гроші. Для неї піти в ліс та знайти там опеньки чи маслюки – це справжнє задоволення.

Ірина – грибник зі стажем. Вона збирає маслюки, опеньки чи білі гриби вже протягом семи років. Каже, найбільший кайф для неї – знаходити під голочками сосни гриба.

Збирати гриби – це отримувати задоволення

Жінка говорить, що почала їздити з друзями по гриби вже давно. Уперше відчула себе грибником, коли сину було два роки. Спочатку їдеш – і не знаєш, що тебе чекає в лісі, але потім звикаєш до того, що збирання грибів стає частинкою нормального повсякденного життя.

– Ми з чоловіком одружилися десь років 10 тому. Сину було два, коли ми почали їздити з друзями по гриби. А потім ти вже кожен рік ждеш цей сезон. Я – грибний маніяк, який кайфує не від того, що я з’їм їх, а від самого  процесу, коли знаходиш красивого гриба, – розповідає Ірина.

Фото з особистого архіву Ірини

Вона також додає, що вже навіть діти звикли до того, що як тільки починається сезон, то вся родина йде по гриби.

– Якось дві години по чигиринському лісі відходили. З урахуванням того, що в мене меншій дитині – три роки. Вона шукає грибочки теж. З батьками ніколи не ходили по гриби. Мій дідусь був лісником. І мама каже, що це в мене в крові від діда Вані. Він все життя носив додому гриби й знався на них. Це щирий кайф, – розповідає Ірина.

За її словами, подобається саме процес збирання грибів. Також любить фотографувати  те, що знайшла, бо інколи трапляються красиві види. Говорить, що цей процес потрібно любити, збирати гриби треба не для того, щоб отримати прибуток, а знайти задоволення.

Вона додає, що збирання грибів для неї – улюблене хобі. Розповідає, що колись із маленьким сином вони знайшли поляну з білими грибами, тоді жінка так зраділа, що почала танцювати від захоплення.

– Я танцювала й кричала біля тих грибів, так була рада. Говорила: «Я знайшла білий». То в мене дитина ще з рік згадувала, як мама танцювала біля гриба, – згадує жінка.

Фото з особистого архіву Ірини

Вона також додає, що з тих грибників, які їдуть з кимось, але не ходять разом.

– У тебе в голові якісь думки. Ти собі щось програмуєш, думаєш. У нас є свої «заклинання». Коли заходимо в ліс, то завжди просимо його подумки про те, щоб він поділився  своїм багатством, дякуємо за  те, що він нас приймає. Таке спілкування з природою, – розповідає жінка.

Цього року грибний сезон розпочався із запізненням, тому що було сухе літо. Зазвичай грибники виходять на «полювання» на початку вересня, а цього разу – аж в кінці жовтня. За словами Ірини, для кожного виду – різний початок сезону, проте зараз почали рости всі гриби одночасно.

–  Спочатку йдуть білі, маслюки, польські, зеленка та опеньки: осінні та зимові. Нещодавно були в лісі, то там були всі гриби через те, що зараз тумани й є вологість в лісі, – каже жінка.

Грибні місця й де їх шукати

На Черкащині є кілька місць, де можна знайти гриби. Ірина не приховує їх, говорить, що вистачить на всіх.

– Недавно приїхали до лісу, а там вже грибників було дуже багато, але всім вистачило. Ніхто не пішов розчарований. Якщо вони є, то вони є, – говорить жінка.

«Полювати на гриби» можна в лісах Черкаського району, зокрема, в Кумейках та Софіївці, а також на Чигиринщині.

– Чигиринщину мало знаю, тому що ці ліси дуже важкі в ходінні, треба ліс знати, щоб не заблукати. Ми були за Трушівцями, то вони йдуть сильно горбами. Ти переходиш горб і вже не знаєш, де ти, тоді важко повернутися назад. Далеко зайти не можна, – говорить Ірина.

Фото з особистого архіву Ірини

Також додає, що на Чигиринщині зараз є білий гриб, але не масово, як це було в минулих роках. Говорить, проте, що там немає маслюків, натомість у Кумейках їх багато.

– У нас є місцеві знайомі, які показали ліс. Він рівний, тому не так страшно заблукати. Ми туди вже сім років їздимо, то знаємо, що й де росте. Заблукати ти не можеш, вже знаєш куди зайти й де вийти, – розповідає жінка.

За її словами, цей ліс можна пройти за дві години. Минулого року їм там вдалося назбирати сім відер відібраних маслюків.

– Тобто ти сидиш і обираєш, які взяти, – більший-менший, який хочеш. То в цьому році ми десь за годину-півтори, знайшли хороших грибів відра два. І це з урахуванням того, що приїхали десь о 10 і грибників було багато, то збирали тільки те, що вже могли знайти, – говорить Ірина.

Мінус у поїздці по гриби – це дороги, зазначає жінка. Каже, що Чигиринщина повністю убита й 50 кілометрів вони долають за годину. Трохи краща ситуація з Мошнами, бо там вже дорогу частково перемонтували.

– За 30-35 хвилин спокійно можна доїхати. А в самому лісі можна бути від двох до п’яти годин, аби щось знайти. Це залежить від того, чи є гриби. Було таке, що ми збирали ще в грудні місяці польські гриби, бо вони морозостійкі й не бояться холоду, – каже Ірина.

Як збирати гриби новачку?

Якщо ви тільки вирішили збирати гриби, то Ірина радить брати з собою того, хто вже має досвід та зможе у всьому вам підказати. Говорить, що сама ніколи не бере тих грибів, які не знає.

– Наприклад, навіть білий гриб, якого, здавалось б, не сплутати ні з яким, дуже схожий на бліду поганку. Тому обов’язково треба їхати першого разу з кимось. Є умовно-їстівні гриби: сироїжки. Ми чітко беремо тільки білий, польський, маслюків та опеньки. Є маслюки, на яких кажуть козлята, тобто вони схожі, але його перевертаєш, а в нього губка інакша. Коли ти постійно ходиш лісами, то ти вже бачиш їстівні, й ні з чим їх не спутаєш, – говорить Ірина.

У головному управління Держпродспоживслужбі в Черкаській області також зазначають, що багато їстівних грибів має своїх отруйних двійників. Наприклад, печериці їстівні мають отруйних родичів печерицю жовтошкіру, печерицю темнолускувату, маслюки звичайні – маслюків несправжніх. Такі популярні гриби-парасольки  можна сплутати з отруйними видами, як-то гриб-парасолька цегляно-сіро-червоний, гриб парасолька коричнево-вишневий. Для людського організму отруйні види грибів-парасольок настільки ж небезпечні, як і бліда поганка.

Фото з особистого архіву Ірини

Тому Ірина говорить, що початківцям найкраще шукати спочатку опеньки, бо вони ростуть родинами, а тому іншого гриба не візьмеш.

– Минулого року невістка брата перший раз поїхала зі мною по гриби. Я їй кажу: «Поїхали, хоч покажу, як ті опеньки ростуть. Отримаєш задоволення». А вона каже, раптом я не той гриб візьму. То я кажу, що вони ростуть сім’ями й ти будеш бачити, який він має вигляд. Ти не зіб’єшся, – розповідає жінка.

Отож, якщо ви вперше пішли по гриби, то Ірина дає три основні поради, як навчитися збирати гриби та ще й отримати від цього задоволення.

1. Потрібно знати, в який ліс іти. Якщо обрати навгад, то можна нічого не знайти й отримати неприємний досвід. Щоб цього не сталося, потрібно дотримуватися другої поради.

2. Першого разу йти з досвідченою людиною. З тим, хто знає ліс, аби ви не заблукали.

3. Людина, з якою ви пішли повинна показати, які гриби збирати, а потім перевірити ваш кошик, щоб ви не вкинули собі нічого поганого.

Що брати з собою в ліс?

Іти в ліс непідготованим – не можна. Із собою потрібно взяти мінімальний набір грибника. У лісі доводиться багато ходити, тому нагуляється апетит, упевнена Ірина.

– Обов’язково треба тормозок із їжею, бо зголоднієш. Це сто відсотків. Я завжди беру воду. Вона потрібна для того, щоб ти міг помити руки. Бо вони будуть брудні, – говорить жінка.

За її словами, можна взяти рукавички, щоб зберегти руки чистими, але сама ніколи цього не робить.

– Коли ти просто бачиш якісь гриби, то падаєш на землю й починаєш збирати їх. Я якось приїхала додому після збирання грибів, а мама мені каже: «Боже, що в тебе зі штанами?», а ти настільки налазився, що вони вже брудні.  Справжні фанати збирають без рукавиць. Це якось по-інтелігентному, коли в рукавичках, – розповідає Ірина.

Говорить, що коли їдеш в ліс по гриби, то потрібно бути готовим до всього. Бо в дорозі або вже на місці, може статися будь-що непередбачуване. Тому потрібно наперед подумати про те, що можна замерзнути в лісі. Грибний сезон восени – це завжди холодно. Окрім води, краще взяти термос із гарячим чаєм.

– Має бути кошик для грибів та ножик. На всякий випадок пакетик – у кишені. А раптом знайду більше. Ми ніколи не набираємо от прямо 25 відер, ти повинен розраховувати на те, що ти будеш далі з ними робити, – зазначає Ірина.

Розповідає, що одного разу привезла додому сім відер маслюків і зрозуміла, не знає, що з ними буде роботи. Ірина говорить, що треба завжди планувати, скільки грибів вам потрібно. Зібрані гриби треба переробити: почистити, помити, зварити.

Фото з особистого аріхву Ірини

Жінка говорить, що свій «улов» консервує або заморожує. Їх треба почистити та промити, після цього проварити один раз.

–  Білий гриб можна не варити. Але він займає багато місця в холодильнику. А коли трохи проварив, то всі гриби зменшуються у два рази. Якщо було відро, то залишиться приблизно два літри, – розповідає жінка.

Отже, йдучи до лісу по гриби, варто взяти з собою такі речі: їжу, воду (питну та для миття рук), гарячий чай, рукавиці (якщо не хочете забруднити руки), кошик для грибів, ніж тощо.

Викручувати чи не викручувати 

Або як збирати гриби?

До цього часу грибники не можуть остаточно вирішити, як потрібно збирати гриби: викручувати їх чи зрізати. Ірина говорить, що обирає перший спосіб, тому що це більш естетично.

– Ми їздили якось по гриби. Я просто була вражена, що в одному з чигиринських лісів люди не закривають грибниці. Там просто зверху лежить викручений мох. Таке наче кабани пройшли, прорили. Це стосовно самого лісу, – зазначає жінка.

Говорить, що коли зрізаєш гриб, то корінець, який залишається, в землі гине. За її словами, в такому разі міцелій (вегетативне тіло гриба), просто перегниває.

– Якщо так робити, то  наступного разу гриба не буде. Ми викручуємо. Дістав гриб, а потім зрізав, почистив те, що тобі не треба, – викинув. Так вони не будуть припиняти рости, бо міцелій залишається. Те, що ти дістав його з корінцем, не заважає спорам залишатися в ґрунті. Головне – закрити грибницю. Наприклад, зверху була соснова голочка, він був накритий нею, коли ти відкрив, дістав, то треба назад закрити цими голочками, – говорить Ірина.

Фото з особистого архіву Ірини

Вона також додає, що не збирає вже поїдених грибів, тому що не бачить в цьому сенсу. Жінка завжди намагається брати відібрані.

– Це що війна, голодовка, немає що їсти? Для чого їсти те, що вже їв хтось? Ми ж зі смітника не беремо їжу. От якась лисичка, зайчик, хробачок поїв гриба, то лишіть його. Я з тих, хто збирає не для їжі. А просто для задоволення. Я естет. Ти кайфуєш від повітря, від того, що ти щось знайдеш, – зазначає Ірина.

Коментарі

avatar

Реклама

Реклама