Реклама

molli

«Я граю в техніці ф’южн на етнічних інструментах», – Артур Жуковський, мультиінструменталіст

Близько 20 років музика є невід’ємною частиною його життя. Все почалося з дитинства та продовжилося із здобуттям професійної освіти. Артур Жуковський нині проводить майстер-класи, де ділиться знаннями з іншими, адже має 10-річний стаж викладача музики. Окрім гри на чималій кількості інструментах, він ще створює їх самостійно.

Про знайомство з цим мистецтвом, улюблену етнічну музику та багато іншого читайте у першій частині нашого інтерв’ю.

 

Артур Жуковський, фото автора

Що наштовхнуло Вас почати займати музикою?

– Мене запросили до музичної школи і я вирішив спробувати свої сили, адже це було надзвичайно цікаво. Там навчився грати на трубі. А ще мені подобалося спілкування з дітьми, які також грали на музичних інструментах, тому разом пізнавали музичний світ. У нас був оркестр, де ми грали та виступали, а ще раз на рік мали звітний концерт. У той момент я більше знайомився з музикою, ніж грав. А потім, коли став студентом музичного училища, почав глибше занурюватися в цей «світ». Адже вже було спілкування іншого рівня: кому яка музика подобається, як її грати тощо. Ми дуже багато слухали і грали, створювали ансамблі й експериментували. Але мені до душі припала саме етнічна, традиційна, фольклорна музика, яку почав слухати, грати, а пізніше й робити інструменти.

Чому зацікавилися саме етнічною музикою?

– Цей вид мистецтва завжди відображав епоху, в якій створювався. У нас їх було декілька: премодерн, модерн і той, що зараз є у деяких країнах – постмодерн. Модерністична – більш логічна, дисциплінована, акцентує на раціональному. А фольклорна – це музика премодерну, саме ці відчуття-емоції стосуються людей, природи, самого себе, свого місця в житті. Емоційність дає певну простоту, справжність, але й імпровізацію. І ці відчуття привабили найбільше, бо я відчуваю в традиційній музиці філософію, дух старовини.

Артур Жуковський також грає на африканських ударних: уду та джембе

 

Етнічна інструментальна музика яких народів Вас цікавить найбільше?

– Абсолютно вся, з якою я маю справу, мені подобається. Якщо коротко: індійська, тюркська, турецька, іранська, ірландська, музика американських індіанців та інші. А от нашій українські фольклорній особливої уваги не приділяю, бо її основа – це пісня. А я більше граю, ніж співаю.

Чи Ви маєте свій музичний стиль?

– Граю в техніці ф’южн на етнічних інструментах. Насправді є традиційна техніка гри, яку люди повторювали від покоління до покоління, але я користуюся здебільшого своєю  та пробую як краще, цікавіше, зручніше.

Ви граєте на півсотні інструментах, з них віртуозно на 10. Як Вам вдалося освоїти таку велику кількість?

– Заняття і ще раз заняття. Є інструменти, де складно видобувати звук (курай, кавал), я на них не граю, але хочу навчитися. Але є такі, на яких сам процес створення звуку не складний: ти видобуваєш звук, а інше залежить від музичності, відчуття ритму, вільного володіння нотами, передачі відчуттів через ноти. Якщо немає проблем зі звуковидобуванням, то ти граєш на інструменті завдяки своїй музичності. Тобто я вважаю, що потрібно навчитися гарно грати на чомусь одному, розвинути свою музичність і потім інші інструменти засвоюються щоразу швидше. А віртуозності досягаю лише за допомогою праці над собою, а також багатогодинною практикою. По-іншому ніяк.

Музикант опанував гру на різних інструментах

Чи мали коли-небудь наставника?

– Я мав вчителя, який навчив мене грати на трубі – Оношка Анатолія Миколайовича. Але основний фундамент – це моя професійна освіта. Я знаю всю теорію: якою повинна бути музика, як її створити тощо. Тому мені легше все це освоювати, бо є музична база. Тим більше, все, що стосується духових інструментів, дається легко, бо я трубач. Також маю поставлене дихання і вміння, які напрацьовані роками.

Ви граєте для себе чи також берете участь у якихось проектах?

– По-різному. Мене запрошують здебільшого на якісь фестивалі, також сольні виступи або перфоманси. Наприклад, роблю інструменти з овочів, це приваблює публіку та й звучить цікаво, а тому проводжу ще й майстер-класи. Також якщо хтось організовує концерт для дітей чи дорослих, то я можу зробити їм номери, наприклад, інструментувати якусь пісню, створити нашвидкуруч ансамбль.

Гра на овочевих музичних інструментах

Чи Ви грали одночасно на декількох інструментах?

– Так, наприклад, на флейті та барабані. Однією рукою тримав флейту, а другою бив по барабану. Це дуже корисно для мозку, коли двома руками робити різні речі, бо звуковидобування та подачу ритму треба контролювати одночасно, і таким чином використовувати обидві півкулі.

Окрім гри на інструментах, Ви також володієте горловим співом. Які він має особливості?

– Я б не сказав, що я прекрасно володію горловим співом, мені просто подобається така музика. А тому дуже багато її слухаю і трішки співаю для себе. Доволі швидко оволодів цією технікою, хоча є люди, в яких це довго не виходило. Під час виконання, звичайно, є деякий дискомфорт: дере в горлі й хочеться кашляти. Не дуже приємні відчуття, але коли звикаєш, то легше. Та якщо не позаймаєшся декілька місяців, то знову все відвикає і з’являється дискомфорт.

Які плани хочете втілити найближчим часом?

–У Черкасах скоро плануємо відкрити школу етнічної музики, де ми будемо навчати не тільки грі на інструментах, а взагалі вивчати традиційну музику. Також із викладачів цього закладу створемо декілька колективів. У майбутньому хочемо ще зробити професійний запис нашої музики.

Довідково:

Артур Жуковський закінчив Черкаське музичне училище ім. С. С. Гулака Артемовського. За освітою – трубач, диригент, викладач гри на духових та ударних інструментах. На високому рівні володіє грою на варгані, на латиноамериканських та індійських перкусійних інструментах, технікою горлового співу індійської ритмічної школи Конокол. Окрім музики, практикував бойові мистецтва, а нині – йогу.

 

Фото з особистого архіву Артура Жуковського

Подібні публікації

Коментарі

avatar

Реклама

Реклама