Реклама

molli

«Професіонал не шукає складнощів, а максимально швидко їх обходить», – Вячеслав Платонов, тату-майстер

Фото автора

Тату-майстер без татуювань, так назвав себе Вячеслав Платонов. Уже близько 20 років він працює з цим різновидом боді-арту. Спочатку було хобі, яке пізніше переросло в професійну діяльність. Окрім тату-майстерності також володіє аерографією.

Про те, які замовлення популярні і чи є найулюбленіші стилі, що робити, якщо клієнт неповнолітній, як обрати хорошого майстра та багато іншого читайте в інтерв’ю.

 

Як виникла ідея стати тату-майстром?

– Спочатку такої ідеї не було взагалі. Я просто любив малювати і, мабуть, із 5 років почав активно це робити. Через це погано навчався в школі, бо не приділяв увагу базовим предметам. Ще тоді вирішив, що буду просто малювати. А саме тату почав створювати з 19 років, коли в 90-ті це стало популярним. Це було як хобі, а вже заробляти на цьому я став набагато пізніше.

Як Ви опановували цю майстерність?

– Я вчився самостійно. Десь 8 років мені знадобилося для того, щоб почуватися впевнено в статусі тату-майстром. Нині є спеціалізовані курси, але я вважаю, що цього не можна навчитися за два-три місяці. Хоча й зараз я себе професіоналом не вважаю, бо скільки людина живе – стільки й навчається. А мені ще вчитися та вчитися.

Ви якось шукали інформацію?

– Нині все набагато простіше: молодь отримує нові знання з допомогою інтернету, а це на 80% полегшує навчання. У ті часи – із цим було складно, а тому працював лише за методом проб та помилок. Тоді навіть наукової літератури як такої не було. Також ще звертався за порадою до колег.

Ви пам’ятаєте перше татуювання, яке створили?

– Дуже складно пригадати, здається, тренувався на родичах. У мене їх багато, тому навіть не пам’ятаю, хто був першим.

Робота над татуюванням

Чи має тату якесь символічне значення?

– Якщо справді я бачу, що це тату має якесь значення для людини, то для мене це також важливо. Я підтримую клієнта в цьому. І тому ми вдвох думаємо над ескізом, адже це тату – «особливе». Тоді стараюся максимально вкласти душу в роботу.

Із якими побажаннями до Вас найчастіше звертаються клієнти?

– Дуже популярний нині стиль мінімалізму, а саме різні написи, знаки. Проте я не надто люблю виконувати таку роботу. Більше до смаку реалізм, треш-полька (малюнки в стилі постмодернізму, – ред.), портретизм, олд скул (традиційний стиль, – ред.), акварель. А також надаю перевагу чорним тату, а не кольоровим, бо не завжди можна знайти якісну фарбу, а ще потрібний особливий догляд за ними, бо татуювання вигорає у два рази швидше і тоді залишаються не дуже приємні оку кольори.

До Вас звертаються неповнолітні?

– Так, і доволі часто. Проте я неповнолітнім роблю тату тільки з дозволу батьків. Деякі навіть хотіли якось обійти моє правило, сфальсифікувати дозвіл, попросити сусідів чи знайомих його написати. Але в мене таке не проходить, бо дитина повинна надати підтвердження, що саме батьки не проти. У такий спосіб я убезпечую себе від потенційних проблем.

Із чого складається робота над створенням тату?

– Спочатку обговорюю з клієнтом ескіз. Уже після його обрання  – етап переводки. Затратним матеріалом є калька – спеціальна рідина за допомогою якої переношу малюнок на шкіру. Після цього майстру вже працювати легше, бо починається основна робота, яка триває близько 4-5 годин. Не варто забувати й про дезінфекцію, адже необхідно обробити «тату-рану». Але це ще не все. На завершення інформую клієнтів про те, як доглядати за татуюванням.

Тату виконане в стилі треш-польки

Кожне тату відрізняється за складністю. У чому вона полягає?

– Насправді таких «моментів» чимало, але я виокремлю найголовніші. Перше – це розміщення тату на певній частині тіла. На мою думку, проблемні місця там, де шкіра дуже м’яка та чутлива, адже можуть з’явитися патьоки і тоді вести тату-машинкою складно. Це такі місця: ребра, під пахвами, шия, на згині передпліччя, невеликі ділянки на ногах. Також виникають складності на животі. За статтю теж є різниця, адже в жінок інша структура тіла, тому «бити» тату їм складніше (ті, хто різко втратив вагу, після пологів).Розмір тату також має значення, що  більше татуювання, то легше з ним працювати, адже це дає можливість краще створювати деталі. Професіонал не шукає складнощі, а максимально швидко їх обходить.

Як Ви ставитися до тату на обличчі, долонях, між пальцями?

– На обличчі – нормально, бо так люди хочуть самореалізуватися. Якщо людина повнолітня, то вона сама повинна розуміти відповідальність за свої вчинки. Але є певна особливість: на обличчі тонкий епідерміс і тому є ризик, що лінія може «потекти», тому працювати треба обережно. А от на долонях – не практично. Малюнок «розповзеться» та стане негарним, бо фарба на цій ділянці не буде триматися на шкірі.

Ви створюєте власні ескізи малюнків. Де берете ідеї?

– Я беру задуми «з голови», деколи підзаряджаюся інформацією з інтернету, щоб побачити світогляд інших людей на певний малюнок.

Ви також робите корекцію та перекриття тату. Наскільки це складна робота?

– Корекція має суттєві відмінності від перекриття. Перше – це додати обводку чи якусь деталь до уже наявного татуювання (залежить від його якості), навіть легше зробити, ніж створити роботу з нуля. У другому випадку необхідно підібрати малюнок, щоб він повністю перекривав старе тату. Це роблять за рахунок висвітлення шкіри, але можна зробити й чорне тату. Бажано, щоб татуюванню було мінімум два роки і аж потім можна робити перекриття.

До та після перекриття

На що необхідно людям звертати увагу, щоб знайти хорошого майстра?

– Це індивідуальне питання до кожного майстра. Якщо на своєму прикладі, то  насамперед, повинна бути стерильність (багато одноразового матеріалу, засобів захисту), а також досвід. Адже людина, яка працює два-три роки,не всі замовлення зможе виконати.

Що Ви можете порадити людям, які не знають, що обрати: чи робити тату чи ні?

– Із такими людьми ніхто не любить працювати. Якщо людина не визначилася, то їй воно не треба, це лише тимчасовий фарс. Але якщо до мене звернувся такий клієнт, то я раджу обдумати краще своє рішення.

Окрім татуювань, Ви також займаєтеся аерографією. Які маєте думки щодо цього виду мистецтва?

– Я маю мрію зробити його популярним в Черкасах. Бо в нас це на дуже низькому рівні. Було б добре розвинути аерографію в різних напрямах, наприклад, розмалювати стіни будинків чи прикрасити старі тролейбуси. Я навіть буду радий, якщо влада дозволить мені хоч за власний рахунок це зробити. Насправді однодумців шукаю уже протягом декількох років, але так нікого і не знайшов. У місті є невеличкі колективи художників, але вони не хочуть об’єднуватися заради цього. Але все-таки надіюся на позитивні зміни.

 

Фото взяті зі сторінки Вячеслава Платонова із соціальної мережі «Фейсбук»

Подібні публікації

Коментарі

avatar

Реклама

Реклама