Реклама

molli

«О, трансформер іде»: черкащанин із позивним Патрол розповів свою військову історію

«Я ніколи не ганявся за геройством, а робив те, що вмів», – так своє перебування на фронті описує 36-річний Сергій Прядка. У 2015 році він пішов на війну, і повернувся додому на три місяці раніше до закінчення контракту, оскільки отримав тяжке поранення. Однак, каже, життя на цьому не закінчується. Вже наступного року Прядка виступатиме у складі збірної України на «Invictus Games».

Про це та більше читайте у другому матеріалі із циклу про черкащан, які воювали на Сході.

«Я опритомнів: усе у вогні, а ноги немає»

 

Усе життя Сергія (до війни) проходило звичайно. Він жив у селі Сагунівка, працював у Черкасах водієм і ще 10 років склярем. Але, каже, у розпал війни не втримався і підписав контракт.

– Зробив це секретно, щоб ніхто не знав. Оскільки я передчував реакцію родичів, вони досі не розуміють навіщо я туди пішов. Я вважаю, що кожен чоловік має захищати своє: країну, родину. Це обов’язок кожного.

На початку війни чоловік служив у 30-тій окремій механізованій бригаді:

– Відразу нас кинули під Дебальцеве, коли наші хлопці виходили. Одна рота пішла на допомогу, а ми прикривали, щоб їм не зробили котел. Потім я був водієм. Нас перевели у 54-ту окрему механізовану бригаду. Ми стали першим батальйоном. Тоді мене зняли з посади водія і зробили т.в.о. командиром взводу.

На війні в Сергія був позивний Патрол, оскільки він їздив на одноіменній машині.

Розповідає, що багато часу проводили в Золотому-4, де зараз розводять війська. Але потім їх відправили на Світлодарську дугу.

Патрол каже,  що кожен день на Донбасі розпочинався по-різному. Бувало й таке, що чоловік не їв увесь день, і тільки ввечері про це згадував.

Фото із архіву героя

«Сєрий, мотнись, забери хлопців», – так розпочинається найбільш негативна частина з фронтового життя. Поранення Сергій отримав 2 лютого 2017 року:

– Треба було вивести двох поранених і, оскільки водій не зміг поїхати, бо в нього машина завжди ламалася, командир відправив мене. Дорогою в машину потрапив ПТУР – протитанкова ракета.  Я опритомнів, машина горить, усе у вогні, глянув – ноги немає.

Тоді чоловіка відразу доставили у Бахмут, а далі до Харкова. Приблизно рік пішов на реабілітацію.

Але не лише цими спогадами ділиться Прядка. Чоловік каже, що на війні йому найбільше сподобалися дружба та взаємоповага між військовими.

– Уже в Черкасах я хотів назад (на Схід, – ред.). Бо ти там знаєш, хто в тебе ворог. А тут можуть в очі казати одне, а за спиною інше. Я за два роки так звик до тієї дружби, взаємоповаги, що тут мені складно було пристосуватися, – розповідає Патрол.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Я зрозумів, що якщо не ти, то тебе чи твоїх побратимів», – позивний Лука

«Хочеться вдосконалюватися та кубики на пресі»

 

Сергій згадує, що до поранення ніколи не займався спортом. Однак під час відновлення, почав цікавитися CrossFit.

– На четвертому місяці після реабілітації я вже виступав у «Силі нації». Там я  знепритомнів від шуму, оскільки у мене сильна контузія і перебиті вушні перетинки. Коли десь гучний шум – мені стає погано.

Але ця ситуація не зупинила чоловіка і він вирішив взяти участь у відбірковому турі «Invictus Games». Каже, що спочатку вагався, але друзі і тренер наполягли на участі:

– Мені сказали: або подавай заявку, або у «Фейсбуці» пиши, що ти лох. Знали, на що надавити, – сміється Сергій.  – У останній день заповнив анкету. Багато займався, хотів потрапити у збірну України. І у мене вийшло. Я маю ще пів року для тренувань, знаю свої помилки. Буду все робити, щоб добре виступити у збірній.

Фото із архіву героя

Зараз, каже Сергій, дотримується раціону, хоче вдосконалюватися та кубики на пресі. Нині він займається на колясці, у наступному ж році, розповідає, поставив собі мету виступати на своїх ногах.

Окрім спорту, Сергій проводить національно-патріотичне виховання для дітей з ОТГ. Разом із черкаською агрофірмою, вони їздять по селах та розповідають про війну.

– Спілкуємося із дітьми, щоб вони відразу знали, що таке протез, окопи, танки. По телебаченню, то одне, а коли особисто розповідаєш, то інше.

Із усмішкою Сергій згадує, як йшов магазином зі своєю дружиною, а поряд маленький хлопчик звертався до мами зі словами: «О, трансформер іде». Прядка каже, що це не образливо, але патріотичні уроки проводити слід, щоб діти знали, що до чого.

Фото із архіву героя

Плани на майбутнє ветеран тримає у секреті, але одне каже впевнено – в політику не піде.

– Для цього люди навчаються, працюють, йдуть кар’єрною драбиною. А просто прийти і сказати: «Я воював, зробіть мене заступником», – я так не хочу. Ми самі йшли захищати, нас ніхто не змушував. І я знав, на що йду. Не жалію ні про що. Життя продовжується.

Подібні публікації

Коментарі

avatar

Реклама

Реклама