Реклама

molli

«DJ – це людина, яка створює щось красиве», – Василь Степаненко, ди-джей

У нього окремий комп’ютер, призначений лише для музики, а це – тисячі гігабайт композицій від класики і до сучасних хітів. Це необхідно для якісного проведення різноманітних заходів, адже Василь Степаненко – ди-джей з 10-річним досвідом.

Про особливості та складнощі роботи DJ, що необхідно, щоб опанувати цю професію та багато іншого читайте в інтерв’ю.

Василь Степаненко Фото автора

 – Чому вирішили стати ди-джеєм?

Раніше мені дуже подобалася музика і ще тоді задумувався над тим, щоб почати працювати в цьому напрямі. Одного разу я познайомився з жінкою, яка проводила різноманітні заходи, і саме вона наштовхнула мене цим займатися. Адже це потрібно «звести» музику, а не просто увімкнути програму на комп’ютері з треками. DJ – це людина, яка створює щось красиве. Невеликими кроками почав освоювати цю професію, але признаюся: спочатку страшно, бо на святах було іноді 40 людей, а деколи й 100. Але з часом призвичаївся та зумів перебороти страх.

– Як Ви цьому навчалися?

Самостійно, також в інтернеті шукав, уважно слухав та дивився. Спочатку у мене було обладнання для новачка, нині ним не користуюся, воно десь у мене лежить. А потім, із набуттям все більшого досвіду, я свою апаратуру оновлював та покращував.

– У Вас є псевдонім?

Так – DJ Yaguar. Якось спонтанно вигадав такий псевдонім. Ця назва з’явилася випадково, і почала обростати все більшою популярністю. Те, що приходить несподівано мені в голову, завжди залишається без змін. Наприклад, нещодавно я з партнером створили танцювальний дует під назвою «Тімон та Пумба».

Василь Степаненко під час проведення заходів

 

– Слово «ди-джей» доволі часто асоціюється із нічними клубами та схожими закладами. Де Ви «запалюєте» публіку?

Я обрав «денну» роботу, а саме: працюю на корпоративах, весіллях, день народженнях тощо. У клубах мало платять ди-джеям за роботу, хоча там є невеликий плюс: не треба носити обладнання. А працювати треба тяжко: за змінами та кожну ніч, але за дуже малу плату (приблизно 300-500 грн.). DJ – це людина, яка жертвує своїм слухом. Багато з них через деякий час просто перестають чути, бо постійно лунає гучна музика, великі децибели і ти ще слухаєш її як «внутрішньо» – в навушниках, так і «назовні» – в приміщенні. І кожного разу перетинки у вухах отримують велике навантаження Тому то я і працюю на заходах, де можу отримати адекватну плату за свій труд.

– У якому стилі Ви робите музику?

Я музику не пишу, а створюю «зведення» з уже відомих композицій. Людям старшого віку це не сильно подобається, бо вони звикли чути оригінал, без різних змін та інтерпретацій. А от молоді – навпаки, навіть якщо пісня давно вийшла з моди, то з авторською обробкою, басами та різними музичними ефектами набуває сучасного звучання та популярності. Особливих стилів не дотримуюся. В основному – це попса. Проте бувають окремі заходи з певним визначеним стилем, наприклад джазом, класикою тощо. Тоді тут треба чітко його дотримуватися.

– Що Ви відчуваєте, коли занурюєтеся в процес роботи?

Чесно – головний біль (сміється). У мене виникає ейфорія, моральне задоволення, коли я закінчую роботу. У самому процесі весь час напружуюся та зосереджуюся, щоб не «загубити» якийсь біт.

– Кожна діяльність має свої особливості. А які вони у Вас?

Мабуть – це стриманість. Бо публіка на заходах, де я працюю, буває на підпитку. І тоді люди підходять і «радять», яку музику поставити. Зокрема, вони знають якусь певну мелодію і хочуть саме її – і їм байдуже, що іншим вона не подобається. У таких випадках треба бути обережним, з усмішкою старатися м’яко відмовити.

DJ Yaguar «запалює» публіку

– Що, на Вашу думку, найважче в діяльності ди-джея?

Особисто для мене, коли треба занести апаратуру на другий чи третій поверх ресторану (сміється). А таких важких моментів уже не маю. Так, постійно перебуваю в напруженні, особливо, коли працюю на заможного клієнта, бо стараюся, щоб кожна композиція була ідеальною. Чим краще працюєш, тим частіше будуть кликати на заходи. У Черкасах працює принцип «сарафаного» радіо. Мабуть, найважче – це сподобатися людям. Адже треба підлаштовуватися під смаки різновікової публіки

– У чому полягає робота з колегами на заходах?

Із ведучими треба працювати в тандемі, перед і після їх слів ставити музичний супровід. Деякі не дають жодного сценарію, без попереджень варто ловити моменти коли і яку музику ставити. Це добре, якщо відомо все наперед, проте так буває не часто. А тому – завжди бути готовим до будь-якої ситуації, мати велику кількість відкритих вікон, тек на комп’ютері. Треба орієнтуватися в словах, швидко шукати у своїх музичних архівах, наприклад якщо це тост, то ставити одну мелодію, танці – іншу, і так далі.

– Чи кожний охочий може стати ди-джеєм?

Так, звісно, головне, щоб ведмідь не наступив на вухо. а так нині є чимало новітніх технологій, програм, які «зводять» біти самостійно без участі людини. Немає нічого складного, якщо є слух, відчуття такту та смак музики. Звісно, є певні особливості, наприклад джаз, класику треба «зводити» за допомогою музичних переходів тощо.

– Узагалі ди-джеїнг популярний в Черкасах?

Не зовсім. Думаю, люди хочуть більше слухати «живий» голос співаків, хоча не завжди голосом можна все витягнути. Тому що під кінець свята публіка вже хоче танцювати під звукозапис якоїсь відомої пісні і  людина все одно починає шукати її в інтернеті.

– Як Ви плануєте розвиватися далі?

Мені б хотілося покращити свою апаратуру. Я працюю на звуковій карті, де вручну управляю треками. Адже мені зручніше на комп’ютері (через специфіку заходів), тому хотілося б оновити своє обладнання, а не купляти інше професійне.

Автор Анжеліка Жупинас

Фото та відео взяті зі сторінки Василя Степаненка у соціальній мережі «Фейсбук»

Подібні публікації

Коментарі

avatar

Реклама

Реклама