Реклама

molli

5 міфів про донорство крові: як все є насправді

Минулого року на Черкащині кров здав лише 1 % від загальної кількості населення. Загалом в останні роки кількість донорів збільшуватися не поспішає. Одна з головних «стоп-причин» для потенційних донорів – численні перестороги і «міфи», часом безпідставно породжені людською фантазією.

Міф з’явився тоді, коли вакуум із незнання древні люди почали заповнювати вигадками-поясненнями. Пройшли тисячі років, і у світі інформаційних технологій люди все одно вірні давнім звичкам. Подекуди, не володіючи достовірною інформацією, вони ненавмисно продукують та поширюють меседжі, далекі від істини.

Подібні проблеми присутні в різній концентрації в усіх галузях, але однією з найбільш вразливих до «міфотворства» якраз є донорство крові. Тут «вигадка» чи то звичайне незнання має особливу ціну.

Різні упереджені судження на цю тему часто зупиняють чи демотивують людину, яка хоче стати донором. Таким чином по суті неперевірена інформація може коштувати комусь життя.

Ми зібрали найбільш поширені міфи про донорство крові, а досвідчені черкаські донори розповіли, що вони думають про їхню суть. Наші співрозмовники на двох здавали кров більше півсотні разів: Артур вже три роки є донором, а Сергій – цілих сім. Вони готові розвінчати ваші міфи.

«Під час здавання крові я можу підхопити різні інфекційні хвороби».

Чи не найбільш небезпечний і демотивуючий для потенційних донорів міф.

Відповідні заклади забезпечені одноразовим і стерильним обладнанням. Проте, як виявляється, цього недостатньо, щоб змусити довіряти людям у білих халатах. Вас готові переконати наші досвідчені донори.

Артур: Усі розхідні матеріали для забору крові є абсолютно стерильними і розпаковуються при вас. Таким чином ризик отримати будь-яке зараження мінімізований, а у належних сучасних умовах він фактично відсутній.

 

Сергій: Під час своїх 32 кровоздач я нічого не підхоплював. Мої друзі, з якими здаю кров, слава Богу, здорові, тато, почесний донор ще СРСР, теж насолоджується небезтурботною пенсією. Тож, можу сказати, що цей міф – лише міф. Але, на жаль, найпотужніший із переліченого списку, який в’ївся в свідомість громадян, і «годується» тотальною недовірою до системи охорони здоров’я в цілому. Саме він і призводить до того, що кількість донорів в Україні з роками не збільшується.

«Я не буду донором, бо це шкідливо для мого здоров’я в мене заберуть забагато крові».

Міф наскільки банальний, настільки й поширений. У організмі дорослої людини – близько 5,6 літрів крові, при цьому за один раз у вас можуть забрати лише близько 450 мілілітрів.

Артур: При визначенні норми забору крові доводиться розраховувати на досвід медиків. Максимум, що можуть у вас “забрати” під час кровоздачі – це 600 мілілітрів цільної крові. Я здійснив більш ніж 20 кровоздач. І жодного разу у мене не виникало підозр у тому, що забрали щось зайве. Крім того, доволі мотивуючими є дослідження західних вчених, які стверджують, що інтенсивні донори, що регулярно здають кров, значно рідше страждають на захворювання судино-сердечної системи. Сподіваюсь, це дійсно так.

 

Сергій: Навпаки після кровоздачі відчуваю моральне піднесення від того, що зміг комусь допомогти. Я сказав би ще, що не здавати кров шкідливіше для вашого здоров’я, ніж здавати. Поясню. Щоразу, коли ви здаєте кров, її тестують на різні інфекції та проводять загальний огляд стану здоров’я. Тож, якщо людина “підчепила” якусь хворобу, то це можна виявити на ранніх стадіях і вчасно почати лікування. Такий собі регулярний безкоштовний медичний огляд для чоловіків 5 разів на рік, для жінок – 4. Стосовно кількості, то в Україні нас ще й “милують” і беруть 475 мілілітрів. У кровожерливій Німеччині беруть 515!

«Я не здаю кров, бо це боляче / неприємно».

Хтось боїться висоти або темряви, а хтось – здавати кров.

Артур: Єдине неприємне відчуття під час кроводачі – це укол голки на початку процедури, але цей, скажімо так, “біль” нічим не відрізняється від, наприклад, здачі загального аналізу крові. Якщо у вас немає паталогічної фобії уколів, то хвилюватись немає за що.

 

СергійНайстрашніше в донуванні – здача крові з пальця на аналізи. Для мене це найнеприємніша процедура. У будь-якому разі трішки болітиме в момент, коли вставлятимуть голку до вени, але що ж робити, ви ж не прийшли морозива поїсти. Після цього ви відчуваєте лише релакс: лежите на зручній кушетці та просто стискаєте-розтискаєте кулак, насолоджуєтеся надмірною увагою персоналу, який постійно запитує, чи все у вас добре, і відчуваєте все те ж задоволення від виконаного геройського вчинку.

«У мене поширена група крові, тому її не варто здавати»

Міф, який, здається, легко розвінчати елементарною логікою.

Артур: Це поширений міф. Тут спрацьовують принципи математики та статистики. Якщо у вас поширена група крові, то, на жаль, вона поширена і серед реципієнтів. Відповідно, потреба у ній також значна.

 

Сергій: Логіка для розвінчання міфу дуже проста: чим поширеніша група крові, тим більше людей потребують вашої донорської крові. Тому треба мерщій бігти на станцію та здати стандартні 475 мілілітрів. Якщо ж у вас рідкісна група (4-та, чи “-” резус-фактори), то вам на станцію треба бігти скоріше, обганяючи тих, хто має поширену групу крові, оскільки запасів саме вашої групи на станції невеликі, тож у разі нагальної потреби ваша кров завжди буде в дефіциті.

«Мені це нецікаво. Донорів і без мене вистачає / мене це не стосується»

На жаль, міф, який міцно вкоренився у віковічне «моя хата скраю». Така синтаксема підійде до будь-якої сфери життя нашої країни, починаючи з виборів, і закінчуючи сортуванням сміття. У цій широкій вилці – і донорство.

Сергій: На жаль, це стосується кожного. Точніше, через-через кожного. Світова організація охорони здоров’я видає статистику, що приблизно кожна третя людина на планеті хоч раз в житті потребує переливання крові чи препаратів з неї. Тож, поки вам не цікаво, або у вас є важливіші речі, і ви не хочете витрачати час – в Україні просто хтось помирає. А найважливіше те, що ніхто не застрахований від того, щоб самому стати реципієнтом і потребувати переливання. У цій ситуації головне – не зустрітися з відображення власної байдужості та “пофігізму” в інших людях, допомоги від яких очікуватимеш.

Якщо наші донори вас переконали, то для початку можете скористатися комп’ютерною мишкою. Дізнатися, чи потрібні донори комусь із жителів Черкаси чи якогось з міст нашої області, можна ТУТ.

Коментарі

avatar

Реклама

Реклама