Європейські інвестиції та нові виробничі потужності
Ткацьке закулісся черкаської та вільнюської фабрик
Два виробництва у двох пострадянських країнах. Одні - експортують продукцію до більш як 30 країн світу. Інші, попри періоди банкрутства, зуміли знайти свого покупця.

Литовська ткацька фабрика "Audėjas" після розпаду Радянського Союзу змогла не лише пристосуватися, а зайняти лідерські позиції у європейській ринковій системі. Не останнє місце у становленні зіграли "союзні" мільйонні інвестиції. Тоді як "Черкаському шовковому комбінату" сподіватися залишається лише на власні прибутки та економічні розрахунки.

У межах проекту "Точне відображення Угоди про Асоціацію Україна-ЄС в українських медіа" журналісту ІнфоМІСТ вдалося побачити ткацьке закулісся не лише на Черкащині, а й у литовському Вільнюсі.

Ткацька фабрика "Audėjas"
Ткацька фабрика «AUDEJAS» працює в Литві 71 рік. Виробництво розмішене на 14 тисячах квадратних метрів території колишнього текстильного німецького підприємства.

Фабрика пережила немало - від радянського режиму і планової економіки до ринкових відносин у межах вже Європейського Союзу, в який вступила Литва у 2004-му. За роки реформування і країни, і виробництва «AUDEJAS» вдалося не просто втриматися на плаву, а знайти партнерів у 33 країнах світу. Найперше їх цінують за якість тканин, як відзначає керівництво, саме цим і завоювали авторитет не лише в Європі. Основний споживач - підприємства, які виготовляють меблеву продукцію, використовуючи тканини від «AUDEJAS».

На сьогодні тут працюють дві сотні осіб, за роки існування кількість працівників зменшилась втричі, - розповідає генеральний директор Йонас Карчяускас. А все завдяки впровадженню сучасних технологій, які дозволяють оптимізувати виробництво в рази.
Оновити матеріально-технічну базу допомогли 6 мільйонів європейських інвестицій. Їх литовці як данність не сприймають, аби отримати ці кошти, треба було перемогти у низці конкурсів. Разом із тим підприємство має вкладати і власні ресурси, оскільки Європейський Союз вимагає співфінансування проектів не менш як на 40%.

Фінансова допомога Європейського Союзу дійсно сприяла досягненню тих показників і результатів, які маємо на сьогодні. Євросоюз не дає напряму якихось привілеїв. Наприклад, є конкурс проектів щодо розширення обладнання текстильної промисловості чи чогось іншого. Передбачене фінансування - до 60%, буває і 40%, і 30%. Решту має вкласти інша сторона. Перша допомога, яку отримали, складала 3,5 млн євро. Важливо, що за використанням коштів ретельно контролювали, є спеціально створені механізми. Загальна сума європейських інвестицій у модернізацію фабрики - близько 6 млн євро. Зараз працюємо над новими енергетичними проектами. Плануємо на даху розмістити сонячні батареї, аби забезпечувати себе енергією.

Йонас Карчяускас
генеральний директор «AUDEJAS»

Загальний капіталообіг на рік складає 10-12 млн євро. Тоді як обсяги продукції на місяць сягають 100-120 тисяч погонних метрів при ширині полотна у півтора метра, хоча в асортимнті є тканини шириною і до 3,5 метрів.

Середня заробітна плата працівників - 650 євро за місяць. Відтоку кадрів на фабриці практично не фіксували. Кажуть, не мають місяця, коли б не вітали із трудовим ювілеєм. Четверта частина працюючих - молодь. Є в колективі й іноземці, які проживають в Литві. Кожного року на підприємстві підвищують заробітну плату, в 2017-му її збільшили на 12%.

Продукцію «AUDEJAS» експортують до більш як трьох десятків країн світу
Це в основному Європа, серед регіонів "далекого постачання" відзначають Нову Зеландію та Сполучені Штати Америки. Головним ринком збуту залишаються Скандинавські країни.

Нових партнерів компанія шукає на світових виставках, форумах у Туреччині, Бельгії, Німеччині.

Планують литовці відвідати і меблеву виставку в Україні, організація якої передбачена на лютий 2018-го, кажуть, аналізуватимуть український ринок, шукатимуть контакти, можливо, ці кроки приведуть до співпраці.

На рекламу «AUDEJAS» витрачають не так багато, адже за роки діяльності мають авторитет та постійних клієнтів. Всі оновлення транслюють на офіційному сайті, мають фірмові магазини в Литві та представників компанії в різних країнах світу.

"У часи його величності Інтернету комунікувати та знаходити партнерів не так складно", - додає гендиректор.

Відзначимо, цьогоріч саме ця європейська компанія отримала винагороду за успішне використання вторинної сировини.
Українських журналістів запросили і безпосередньо на виробництво «AUDEJAS».

Через шум від ткацьких станків Пан Йонас пропонує вдягти гостям беруші. Сам жартує: "Я ніколи їх не вдягаю, мені цей шум, як музика".

У першому ткацькому цеху світло і просторо, біля сучасних високотехнологічних станків і справді не так багато працівників. Комп'ютеризоване обладнання дозволяє програмувати команди, тож фахівці лише спостерігають за якістю виконання автоматичного процесу.

Фізичного втручанная тут потребують лише при завантаженні сировини. До речі, пряжу для виготовлення тканин закуповують здебільшого в Італії, Німеччині, Туреччині, Польщі та Словаччині.

- Раніше, коли я тільки прийшов на фабрику, човник був отак, перекидав нитку 20 разів на хвилину. Він міг спадати і навіть травмувати, - пригадує з чого все починалось гендиректор. - Зараз же він величною 2 см, а нитку перекидає по 800 разів за хвилину. Його навіть складно впіймати оком.
Не менш високотехнологічним є відділ фарбування пряжі, робота із барвниками не шкодить працівникам, адже всі ємності загерметизовані.
Найголовніше завдання - випускати якісну продукцію. Тут розуміють, що поганий товар двічі ніхто не купить. Важливо дотримуватися і узгоджених термінів поставки виготовлених тканин.

Вже готові метри піддають обробці, аби тканина якомога довше залишалася водотривкою. "Як з гуся води... Такими мають бути і наші матеріали, - жартує Йонас Карчяускас. - Якість - наш лозунг, хоч на це і доводиться витрачатися".

Якість продукції перевіряють просто на виробництві, тут обладнали фізико-механічні та хімічні лабораторії. Але аби отримати відповідний сертифікат, тестують зразки і у спеціальних компаніях.

Над асортиментом тканин працюють дизайнери «AUDEJAS», тут слідкують за модою, меблевими тенденціями, моніторять діяльність інших виробників. Відзначають, тренди в одязі поступово трансформуються на моду в інтер'єрі. На сьогодні найбільш популярні пастельні сірі тони. У кольорах обирають класику, тоді як із аксесуарами, подушками чи шторами екпериментують частіше.

Обрати споживач може як дорогу тканину із натуральних волокон, так і дешевшу синтетичну, але не менш якісну.

Попри те, що головна спеціалізація - меблеві тканини, «AUDEJAS» співпрацює із дизайнерами одягу, які часто замовляють тканини із ексклюзивними принтами, є тканини для штор, столова білизна, сувенірна продукція і навіть виткані на індивідуальні замовлення портрети. Наприклад, українським журналістам вдалося побачити процес виготовлення гобеленів-календарів на 2018-ий рік.

Йонас Карчяускас
генеральний директор «AUDEJAS»
- Конкуренції не треба боятися, бо це двигун прогресу. Коли ми були окуповані в Радянському Союзі, не могли вирішувати, куди постачати. Продукцію реалізовували лише на обмеженій території не далі Радянського Союзу. Для більшого - треба було мати долар. Але все ж намагалися шукати ринки, починаючи десь із 1980 року.
ПАТ "Черкаський шовковий комбінат"
Попри "шовкову" назву, на 30 га загальної площі сьогодні підприємство виготовляє в основному тканини для спецодягу, забезпечуючи чи не всі українські спецслужби якісною формою. Матеріали із шовку в асортименті таки лишились, але через дорогу вартість - не надто популярні.

Загалом каталог налічує понад 70 видів тканин: черкаський слід не складно простежити і на меблях, сорочках, плащах, постільній і столовій білизнах, портьєрах тощо. Впізнати полотна від "ЧШК" можна і в церковних обрядах.

На черкаському комбінаті працюють 530 фахівців - це в два рази більше, ніж на литовській «AUDEJAS». Підприємство суттєво оновило технічну базу, модернізація якої дозволяє не лише економити на енергії, а й збільшити обсяги виробництва в рази.

Директор та голова правління Ніла Мицик розповідає, чого потребує "ЧШК" - так це висококваліфікованих кадрів, які йдуть в ногу з часом та можуть якісно обслуговувати сучасне комп'ютеризоване обладнання.
8 грудня підприємство відзначило своє 50-річчя. За цей час виткали 1,6 мільярда метрів тканини, ними можна 40 разів огорнути нашу земну кулю по екватору.

Як і литовські колеги, черкаські ткачі пережили роки і розквіту, і навіть банкрутства: у 2003-2004 роках "загнала в борги" постанова Кабміну, яка зобов'язувала поставити тканини до силових структур. Своє задання "ЧШК" виконав - однак коштів за роботу так і не отримав, зароблені мільйони довелося повертати через суд. За час п'ятирічної судової тяганини валюта знецінилась, тож поверненого боргу не вистачило навіть на виплату заробітної плати працівникам.

Із 2007-го почали працювати майже із чистого аркуша: певний період зі збитками, але із 2012-го - ситуація стабілізувалася. Вдалося знайти золоту середину, аби бути конкурентноспроможними на ринку не лише в якості, а й в ціні. Посприяло цьому придбання нового комп'ютеризованого обладнання. На відміну від литовського «AUDEJAS», черкаський шовковий комбінат здійснює модернізацію виключно власним коштом без допомоги європейських партнерів.
Показує журналістам ткацьке закулісся сама голова правління. Ніла Петрівна на комбінаті 38 років, працює тут одразу після закінчення вишу, починала із звичайного економіста.
Був час, коли виникла проблема із реалізацією продукції. Нам треба було і за ціною, і за якістю випустити тканину, яка могла б конкурувати із китайською. Багато змінили, наприклад, збудували нову котельню, адже стара була на відстані 800 метрів від виробництва, ми втрачали на транспортуванні пари. Зараз 30% економії.

Кредити для оновлення техніки не беремо. На сьогодні в Україні вони абсолютно не вигідні. Що ж стосується позик від ЄБРР, вони також не є ефективними. Треба взяти кредит і одразу освоїти кошти. А кадрів, які б одразу запуститили новопридбане обладнання в експлуатацію, - варто пошукати. Якщо, наприклад, купити на 5 мільйонів доларів чи євро обладнання і поступово протягом півроку вводити його в експлуатацію, це не дасть економічного ефекту. Треба так: обладнання купили - місяць, два, три...працює і дає результат. А платити відсотки за кредит і не використовувати куплене одразу – не рентабельно.

Ніла Мицик
Голова правління
Середня заробітна плата на підприємстві - в межах 7 тисяч гривень. Є висококваліфіковані спеціалісти, які отримують місячну зарплату 10-15-20 тисяч гривень. Працівники не приховують, серед очевидних переваг - офіційне працевлаштування, відпустки, лікарняні, вихідні згідно чинного законодавства, хто потребує - кімнати в гуртожитках, які приватизовані підприємством як цілісний майновий комплекс.

Нагадують і про два десятки вакансій: потрібні швачки, апаратники, ткалі та технічний персонал.

Наталія Гужел працює ткалею на "ЧШК" 3 роки, відзначає восьмигодинний робочий день, каже, це особливо важливо для жінки із родиною.
Як і на литовській фабриці, починається все від, власне, ткання. Вже потім - відварка, розшліфовка, сушка, фарбування та підготовка до будь-якого виду обробки: нанесення водовідштовхуючого, антибактеріального чи вогнетривкого покриття.

Показує технічні надбання останніх років заступник директора із виробництв Тетяна Богрицька.

Гордістю називає лінію термозольного фарбування, яку запустили лише півроку тому і якій на сьогодні немає аналогу в Україні. Імпортна високоякісна машина дає можливість профарбовувати тканини в один колір до 50 метрів на хвилину, а за добу – 60 тисяч метрів.
- Після розвалу Радянського Союзу стояла на ринку, не було роботи. Зараз працюю майже по спеціальності. Молоді, ви чули про так звану "13 зарплату"? А в нас вона є, - фарбовар Світлана Кузьменко знайомить медійників із хімічними композиціями.

У порівнянні із литовською фабрикою, де на модернізацію фарбувального цеху витратили кілька мільйонів євро, тут працюють ще "в ручному режимі".

Сировину - пігментну композицію - закуповують в Німеччині та Швейцарії. Всі відтінки попередньо тестують і лише після ідеальних зразків передають на автоматичне профарбовування.

Не має Україна і сировинної бази для самого ткання, бавовняну і поліефірну пряжу закуповують із Туркменістану, Узбекестану, Молдови, Білорусії.
Із новими обсягами виробництва черкащани в активному пошуці і нових ринків збуту. 70% виготовленої продукції - тканини спецпризначення, решта - швидше для підтримання асортименту.

Зразки тканин направили і в Європу. Однак поки що протиснутися на висококонкурентний європейський ринок не вдалося. Як і литовці, шукають покупців і контакти в основному через мережу Інтернет, пропонуючи свою продукцію, змагаються на тендерах, беруть участь у виставках. Кажуть, можуть виконати будь-яке замовлення. Якщо треба будуть додаткові потужності, застосують старіше, хоч і енергоємке, але якісне обладнання.

- Європейці використовують досвід своїх предків: якщо батько працював на цій тканині, її традиційно у виробництві використовуватиме і син. Тому складно конкурувати. Цікавилися нашими тканинами із жакардовим малюнком поляки для італійської армії, зразки вже надали, чекаємо результатів, - додає Ніла Мицик.

Загалом черкасці експортують 17% від загального обсягу продукції.
На сьогодні Литва є найбільшим торговельним партнером України серед країн Балтії.

За даними Дежкомстату України, за перше півріччя 2017 року обсяг торгівлі товарами та послугами між Україною та Литвою становив 460,6 млн доларів, що на 53,1%, або 159,9 млн доларів більше, ніж за відповідний період минулого року.

Як констатують перші особи країни, зокрема Президент та Прем'єр-міністр, литовський бізнес вірить у перспективи української економіки. Однак на прикладі двох ткацьких виробництв бачимо, що без додаткових інвестицій, конкурувати з країною, яка має 13 років членства в ЄС, поки що складно.
Олена Шаповал
ІнфоМІСТ

Поїздка автора до Литви відбулась у рамках проекту "Точне відображення Угоди про асоціацію Україна-ЄС в українських медіа", який втілює польський Фонд міжнародної солідарності у співпраці з українськими ГО "Інтерньюз-Україна" й "Товариство Лева".
1 коментарів

Залишити відповідь