“Я був найкозирнішим хлопцем”, – Олександр Радуцький про подарунки від Діда Мороза

31.12.2016, 17:02

Секретар міської ради Олександр Радуцький розповів, що йому в дитинстві приносив Дід Мороз.

– У моєму дитинстві батькам було трішки складно із подарунками. Тоді не було такого вибору, як нині. Я розумів, що подарунки дарує Дід Мороз під ялинку в 1973 році. Тоді мені було два. Магазини, у яких можна придбати іграшки, називались “Культтовари”. Вони були у нас на вулицях Шкільна і Громова. Ми часто заходили туди із батьками, щоб купити бенгальські вогні та хлопавки на Новий рік. Це була традиція, як і прикрашати новорічне дерево. Батьки завжди купували пухнасту ялинку, ставили її посеред квартири, і ми родиною наряджали цю красуню. Під ялинкою завжди стояли фігурки Снігуроньки та Діда Мороза, – розповідає Олександр Радуцький.

Говорить, що Новий рік зазвичай зустрічали вдома.

– Я пригадую, що увесь час хотів спати та боровся зі сном, щоб побачити, як Дід Мороз покладе подарунки під ялинку. Скільки я себе пам’ятаю, боротьба завершувалася тим, що я засинав, а зранку прокидався і біг до ялинки. Був у дитинстві і особливий подарунок. У садочку ми дуже любили гратися фігурками індіанців, перших людей, ковбоїв тощо. Коли мені було років 3-5, я попросив у Діда Мороза такий набір. І одного ранку я таки знайшов його під ялинкою. Коли після новорічних свят діти пішли у садочок, то я був найкозирнішим хлопцем, усі бігали навколо мене, я роздав усім фігурки, і ми гралися ними. У Діда Мороза вірив років до 10.

rad1

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Помаранчева швабра та кулемети. Про які подарунки від Діда Мороза у дитинстві мріяли відомі черкащани

Зізнається, що якби загадував бажання Діду Морозу, то звучали б вони від Радуцького як політика і громадського діяча та Радуцького – пересічної людини.

– Як політик я хотів би, щоб у нас закінчилася війна, щоб ми повернулися до нормального життя, у ті часи, коли люди могли радіти. Щоб усе було добре в країні. Як Радуцький-людина, я бажаю здоров’я усім дітям. Прошу, щоб вони жили в кращій Україні, в кращому місті, ніж ми. Я до подарунків ставлюся спокійно, сам дарувати люблю. Доросла донька, яка нині живе у Києві, попросила купити їй куртку на Новий рік. Менший син просить робота, дорослий колекціонує ручки. Але дуже часто доводиться, якщо й меншому дарувати іграшку, то і старшому купувати таку ж, щоб не було “війни” за неї. Мені діти дарують свої малюнки, а дружина – посмішку.

0 коментарів