Відомі черкащани розповіли про свої вишиванки (фото)

17.05.2018, 14:39

Щороку третього четверга травня відзначають День вишиванки, цьогоріч вбираються у сорочки 17 травня. Однак, кажуть етнографи, мода на вишивку дещо знівелювала її глибокий сакральний зміст. Які вишиванки обирають відомі черкащани, чи замислюються над символікою та коли вдягають уквітчане орнаментами вбрання – розказали ІнфоМОСТу.

Валентина Коваленко, екс-голова Черкаської обласної ради, а нині депутат

– Для мене справжня вишивка – зроблена руками бабусь, ті сорочки, які збирали роками в скрині, вважаю сакральними. У кожну нитку, кожний завиток, кожний колір вкладали відчуття світу.  Дійсно, зараз в основному вишиванки не ручної роботи, а машинні. Хоча у справжню вишивку має вкладатися і тепло рук, і помисли людини, яка робить оздобу, вкладає зміст у кожний стібок. Сьогодні вишивка, нехай і фабрична, – прояв патріотизму, особливо важливий у час війни із російським агресором. Але вишивку треба відчувати, сьогодні бачила в основному фабричну, але зустріла Павла Прибіша, який одягнув дідову сорочку, – зовсім інше відчуття. Гармонія кольорів також інша – природня. За модернізованою символікою нині втрачається глибина ментальна. Але це звичайне явище – розвивається Україна, розвивається і вишивка. Сама ж зараз не вишиваю, маю дуже напружений динамічний графік, однак маю чудові сукні та вишиті сорочки наших талановитих черкаських майстринь – Ольги Мартинової та Олександри Теліженко. Обираю примітивізм, щоб елементи не були надто заангажовані. Олександра ж вишила на День Незалежності сорочку хрестиком, із глибокою символікою у національних кольорах, але із деревом роду. Якраз це дерево роду дуже відчуваю.

Анатолій Нужний, екс-радник голови Черкаської облдержадміністрації (“Наш край”)

– У нас сорочки для усієї родини власноруч зробила моя дружина Александріна. Вона дуже хотіла, аби наш старший син Нікіта пішов на перше вересня у перший клас у вишитій нею сорочці – щоб вона була йому оберегом. Як вибирала візерунки, я попросив, щоб вишивала не лише малому, а й мені. Хоча до того у мене була сорочка, але звичайна, куплена. А тут така краса та ще й руками дружини!

Протягом трьох місяців Александріна творила і вдень, і вночі – усе ліжко було у бісері. Зрештою, вишила нам дві сорочки, а собі – красиву довгу сукню. Ще й встигла до першого вересня – на лінійці Нікіта був у маминій вишиванці, як вона і мріяла. І вся наша родина теж прийшла на свято першого дзвоника у сорочках.

Тепер ми часто вбираємося у вишиванки. При чому не раз на рік, а на різні свята, дні народження. І на хрестинах меншого сина також були у сорочках від нашої мами. Вірю, що ці вишиванки стануть сімейною реліквією родини Нужних.

Віталій Коваль, перший заступник голови Черкаської ОДА

Не одну вишиту сорочку має і Віталій Коваль, однак відзначає особливу, яку вишила бабуся.

– Чоловіки в нашій родині – батько, я і мій старший брат – всі маємо сорочки, для яких вишивку зробила бабуся Ганна із міста Городенка, що на Франківщині. І вишила вона орнаменти для кожного окремими кольорами. Коли бабуся працювала над сорочками, ми з братом ще були дітьми, то вишивка чекала свого часу. А от коли вже стали дорослими – вдягли. Звісно, орнамент відрізняється від того, який популярний і властивий черкаському краю. Місцеві майстри одразу пізнають візерунки Прикарпаття. Вже сьогодні маю декілька вишиванок, але та – найперша і найдорожча. Бо вишита з любов’ю і з побажаннями гарної долі.

Антон Ведула, депутат міськради (ВО «Свобода»)

Зарясніли вишиванками на сесійному засіданні у Черкаській міській раді. У досить незвичній сорочці із орнаментом у зелених кольорах бачимо депутата від ВО «Свобода» Антона Ведулу. Розповідає, вишито руками бабусі, однак візерунок підбирала вже теперішня дружина.

– Дружина за освітою хоч і не історик, але добре знає звичаї. На Черкащині молодим чоловікам вишивали зазвичай в зеленій кольоровій гамі, в орнаментах використовували елементи дубів. Сам же вишиванки одягаю зазвичай на святкові, урочисті події. У нас в родині є реліквія – це вишиванка, яка лишилася від мого двоюрідного прадіда. Щоправда, він був чоловік досить кремезний, тож та вишиванка мені не підходить. Були думки підрівняти її під свою статуру, але вирішив, що таким чином втрачається уявлення про те, яким був мій прадід. Що ж до сімейного вжитку, то вишиванка характерна для багатьох народів. Проте варто відзначити, що українці – одні із небагатьох, яким вдалося зберегти вишиванку як атрибут власної ідентифікації. Наприклад, жодний росіянин на урочисту подію косоворотку не вдягне. Нині дійсно дещо втрачена сакральність у символіці, мало хто знає значення. Зазвичай просто беруть вишиванки, які їм подобаються естетично. Тим не менш, вишиванка  набула нового сенсу як елемент самоідентифікації українця у сучасному глобалізованому світі.

Секретарю міської ради Ярославу Нищику вишиту сорочку власноруч оздобила дружина. Розповідає, серед сімейних вишиваних реліквій залишилися бабусині рушники. Як і колега-свободівець Антон Ведула, Ярослав Нищик вважає, що вишиванка сьогодні – це данина історії та символ ідентифікації українців.

Наталія Джуган, директор департаменту фінансової політики Черкаської міськради

Вишила власними руками сорочку і головний фінансист міста Наталія Джуган. Однак не собі, а доньці.

– Вишила першу в своєму житті борщівську вишиванку доньці. У неї намагалася вкласти все найкраще, позитивну енергетику, побажання любові, добра, продовження роду. Чесно, процес вишивання був для мене досить складний. Минулого року з’явилася хоч і прикра, але нагода, таки завершити вишивання сорочки. Адже зламала ногу і була вдома цілий місяць. Це була перша роботі і, зізнаюся, найближчим часом не збираюся більше вишивати. Собі ж купувала вишиванки в основному на Закарпатті.

На переконання Наталії, вишиванку варто вдягати лише за покликом душі, а не у якийсь визначений день. Що активно фінансистка і демонструє у соцмережах, вишиванка – часто вживаний елемент. Вже опісля сесійного засідання департамент фінансів традиційно зафіксував на світлині вишиванковий дрес-код.

0 коментарів

Залишити відповідь