“Великі розбірки в малих Черкасах”. Як сесія міськради перетворилася на розгром

11.08.2017, 12:01

Міський голова Черкас Анатолій Бондаренко та його однопартійці вщент розбиті у битві у “Придніпровці”. Як це сталося і що цьому передувало, – читайте в матеріалі сайту “ІнфоМІСТ”.

Увечері 23 червня в розважальному комплексі «Бочка», що на березі Дніпра, було особливо багато поважних гостей. За одним столом із міським головою Анатолієм Бондаренком у закладі екс-регіонала Арсенюка зібралися 17 депутатів міської ради, один директор департаменту ЧМР та один депутат облради.

– Це типу була «дружня вечеря»: спроба Васильовичем продемонструвати свою більшість. Була дружня п’янка із «приколами» про деяких відсутніх опонентів. Про Радуцького, наприклад, – розповідає один із учасників застілля.

Цій «тайній вечері» передував скандал із пляжем «Пушкінський», який по суті виніс в люди те, про що доволі довго говорили в кулуарах: командні стосунки у владній верхівці Черкас таки дали тріщину.

У ситуації з цим конфліктом Бондаренко стартував, маючи поул-позішен: міський голова – в образі обманутого своїм середовищем, простого чолов’яги, який все каже «відверто», і вдень, і вночі бореться із ямковістю на черкаських дорогах. Словом, Анатолій Васильович – «хороший поліцейський».

Його опонент, Олександр Романович, навпаки, ще зовсім недавно відстояв своє секретарське крісло в баталіях в сесійному залі і ще не встиг струсити із лацканів свого піджака пил Соснівки і «Прозорро». У цьому кіно – він однозначно «бедбой».

Проте трохи більш ніж за місяць ситуація стала з ніг на голову. Уже на початку серпня сміливо можна було пропонувати міському голові писати книгу про те, як за 30 днів літа розгубити чимало козирів, а разом з ними і більшість в раді, і комунікацію з народними обранцями і ще багато всього.

Про те, хто і як весь цей час «топив» мера ми можемо лише здогадуватися. Однак одразу після мало не легендарного «темного» виконкому, на якому було з голосу внесено проект рішення про забудову набережної, стало зрозуміло, що його опоненти тут попуску не дадуть і використають ситуацію максимально на свою користь.

– Васильовича врятує тільки зрив сесії, – впевнено зазначає один з представників «опонентів» (назвемо їх так – ред.) ввечері 9 серпня, у переддень сесії.

Тривожний сигнал перед сесією

Зранку 10 серпня біля приміщення колишньої Придніпровської райради людно. Впадає у вічі висока концентрація осіб у формі, групами, схоже, за інтересами, кучкуються «представники громадськості», на порозі установи чатують «у штатському» співробітники спецслужб.

Хоча до сесії ще півгодини, напруга вже витає в повітрі.

Сприяв тому і секретар міськради Олександр Радуцький. Із самого ранку він «анонсував» журналісту «Інфомосту» зрив сесії.

– За інформацією, готується зірвання сесії. Буде запропоновано перенести на перше питання розпуск виконкому. Це все робиться, щоб у жоден спосіб не перейти на скасування містобудівних та детального плану. Таке не вдасться зробити, – каже Радуцький телефоном.

Власне, у самому приміщенні, де засідає Черкаська міська рада, близько 10-ї години далеко не так людно, як на вулиці. Присутні депутати збираються групами по 3-5 осіб і гаряче обговорюють майбутнє засідання.

– Вони пішли по «безпрєдєлу»: заховали двох наших під крапельниці, – обурюється одягнений у вишиванку глава фракції Партії вільних демократів Олександр Згіблов.

– Можливий зрив? Так, є така інформація, – стисло коментує підзасмаглий очільник фракції ВО «Свобода» Ярослав Нищик, який приїхав на сесійне засідання, залишивши відпочинок в Одеській області.

Станом на 10:10 за результатами поіменної реєстрації в залі присутні лише 27 депутатів.

Відразу помічаються пусті крісла на місці, де мала бути присутня фракція ВО «Черкащани». Представники політсили, що давно були помічені в лояльності до міського голови, відсутні в повному складі: 5 осіб. Також відсутні і залишки «Самопомочі»: 2 особи.

Тут могли бути “Черкащани”

Щодо представників ПВД, то немає Цегвінцевої та Чорнобіль. Як і Максима Шадловського, який, схоже, виявився солідарним у своїй позиції із товаришами з «Самопомочі».

Натомість «екс-самопомічани», а нині позафракційні Роман та Олена Шевченко на засіданні присутні. Зокрема, пані Олена сіла поруч з представниками ПВД, до яких її останнім часом «приписували» в кулуарах.

Так і не з’явився в депутатських рядах екс-міський голова Сергій Одарич, який минулого тижня виринув із небуття і увірвався в інформаційний простір, написавши за один день вісім дописів щодо забудови набережної у своєму «Фейсбуці».Тож Сергій Олегович, як бачимо, вирішив обмежитися «боями за набережну» виключно в площині соцмереж.

– Та він і не збирався приходити, – розказує особа, наближена до ПВД.

Не з’явився на сесію і Михайло Бінусов. Кажуть, він нині занятий вирішенням питань щодо розподілу влади в обласному осередку «Укропу», який він нібито має невдовзі очолити.

Відсутність Бінусова дала зрозуміти, що на цій сесії говоритимуть про що завгодно, окрім відставки Радуцького.

До розгляду порядку денного депутати перейшли ближче до 11, на шляху до цього доручивши юридичному департаменту звернутися до суду з позовом щодо розривання договорів оренди землі, укладених між ЧМР та фірмами “ІБК Будгарант” і “МСК Будсервіс”.

По факту сигнальними виявилися голосування формування порядку денного, щодо змін, про які якраз і говорили перед сесією.

Бондаренко запропонував першим розглянути питання бюджету, його підтримав однопартієць Роман Діскант.

Радуцький відповідно попросив депутатів не підтримувати, нервово роз’яснюючи, що і як треба голосувати, при цьому активно розмахуючи руками.

У підсумку пропозиції «батьківщинівців» зібрали лише 5 голосів, а заклик Радуцького – 27. Це був сигнал, що на «біло-сердчених» чекає вкрай важка і неприємна сесія. Прогноз, який, до речі, зіграє.

– Це найкраща міська рада, яку я бачила за свої 70 років, – без сарказму вигукнула літня жінка із балкону.

Давайте вирішувати те, що й так вирішено

Від початку і до перерви саме сесійне засідання тривало за принципом «Бондаренко із Савіним vs депутатський корпус». Час від часу першу сторону своїми репліками намагалися підтримати однопартійці мера Діскант і Тренкін. Але вже подібна диференціація вказувала на поразку промерських сил в кулуарній боротьбі та далеко не найкращі перспективи в ході майбутнього розгляду ключових питань. Насамперед мова про скандальні рішення виконкому, які, за численними посилами мера, сприятимуть розбудові набережної, та, власне, питання самого виконкому.

«Сигнальні голосування» продовжувалися. Депутати проголосували проти відмови, підписаної Савіним, у задоволенні петиції про заборону будівництва на набережній (23 «проти»), після чого підтримали петицію за пропозицією Радуцького (26 «за»)

Далі мінімальною кількістю голосів були ухвалені рішення про скасування містобудівних умов і обмежень “ІБК Будгарант”  та скасування програми розроблення містобудівної документації на 2016-17 роки.

– Банда рветься до влади! – виголосив із залу депутат облради Михайло Мушієк, який раніше на ефірі ОДТРК «Рось» заявляв, що до забудови набережної не має жодного відношення.

Депутати доволі швидко підійшли до двох ключових питань порядку денного. Радуцький, який на початку сесії помітно нервував, жваво коментував буквально кожну репліку із сесійного залу, що могла зашкодити заздалегідь продуманому плану. А в тому, що такий був, навряд хтось сумнівався. Секретар диригував діями «своєї» «більшості» з робочого місця, кілька разів ходив в зал до «рідних» фракцій БПП та «Свободи».

– Оце все, що тут відбувається, нічого спільного з боротьбою не має. Це вимагання від інвестора зиску. Комусь хочеться покричати, хтось хоче стати борцем. У 100-метровій зоні ніхто не буде будувати, поки я буду головою, – виступив з місця міський голова Анатолій Бондаренко, який до цього довгий час розгублено мовчав. Втім, короткий спіч меру впевненості не додав.

Спроба виступу від чоловіка, якого представили інженером від проектанта забудови ТОВ «Інститут Харківпроект», прогнозовано потерпіла фіаско. Депутати не захотіли слухати те, що вже неодноразово чули, тим більш давно визначившись із голосуванням.

– Місто розбудовується, треба інвестори. А ви навіть не захотіли вислухати! – знову вдався до емоцій міський голова. Бондаренко ще до голосування уже звинуватив депутатів у «кулуарщині», після чого, мабуть, «для протоколу» попросив народних обранців «ухвалити правильне рішення», очевидно, знаючи, що воно вже прийняте.

Далі, остаточно втративши контроль над власними емоціями, мер звинуватив найбільшу фракцію ради, ПВД, у «зведенні політичних рахунків» із ним.

– Комусь захотілося нового царського села, комусь ділянки просто. Депутати бігали й питали, де їхні квартири! Я сьогодні подивився депутатам в очі, дехто сховав очі і не привітався. Нам ще жити в цьому місті! – сказав Бондаренко.

– Анатолій Васильович, вас підставляє Савін, – від Радуцького полетів камінь в город чиновника.

– Булгакова на вас немає, – з нервовим сміхом відповів на репліку Артур Олександрович.

Для посадовця ця сесія була особливо важкою, майже весь час він провів разом із журналістами, тихо для себе, не завжди цензурно, коментуючи те, що відбувалося цього дня в сесійній залі.

– Будете в мене сміяться в інших кабінєтах, це я вам обіцяю, – викрикнув Радуцький.

– Знаєте, хтось просто не вчився в школі. Ваше рішення політичне! – наостанок зазначив Бондаренко.

23 «За», 3 «проти», 1 «утримався». 23-й голос до «більшості» додав однопартієць мера Юрій Тренкін.

– Скільки членів? Не знаю, але я бачу, що вони працюють! Все зашевелилось, дороги робляться в місті, – каже літня жінка із плакатом «Дайте виконкому працювати».

Забігаючи наперед зазначимо, що на неї попереду чекало серйозне розчарування, а міського голову, його прихильників та заступників – остаточний розгром.

Відставка виконкому: «врятувати мера Бондаренка»?

До 5-го, ключового питання вчорашнього порядку денного, депутати переходили під супровід словесних канонад головних героїв: Радуцького і Бондаренка.

– Анатолій Васильович, ніхто проти вас не виступає…

– Знаєте, це нагадує мені троянського коня!

– Коли я тиждень тому зустрів вас на сходах, я сказав одну річ: Анатолію Васильовичу, ми вас спасемо.

– Та ви спасатєль,  да… Будете створювати виконком без мене!

Здавалося, впевненість «антивиконкомівських» сил зможе сколихнути виступ директора департаменту управління справами та юридичного забезпечення Володимира Шабанова. Він заявив, що проект розпуску виконкому не відповідає чинному законодавству.

– Рішення не ґрунтується на законодавчій базі. Виконком розпускається, коли імпічмент міському голові або закінчується термін дії виконкому. Рішення не пройшло юридичну експертизу. Нормально буде, якщо буде прописано: виконком буде діяти до часу формування нового виконавчого комітету. Заступникам міського голови треба проходити спецперевірку, а вона триває 25 днів, тобто за 2 тижні зібрати новий виконком не вдасться, – заявив чиновник.

Його підтримав Бондаренко.

– Я не зможу працювати сам, я буду ветувати це рішення. Бо буде колапс, – заявив міський голова.

– Не сам, а в двох, з Романовичем будете працювати, – віджартувався Шабанов.

Радуцький на зауваження і оком не кліпнув, впевнено заявивши, що «колапсу не буде».

«Приреченість» засідання вирішив розбавити заступник міського голови Геннадій Шевченко. Попросивши слово «як член виконкому», Геннадій Юрійович взявся пригадувати опонентам мера всі смертні гріхи. В хід пішли «землі на Митниці» і «ділянки в Поляні».

Хейтспіч вірного побратима мера на диво легко вивів із себе Руслана Зорю, що в ході сесії був одним із стовпів “прорадуцьких” сил.

– Слиш ти, бичара?! – звернувся Зоря до Шевченка. Опального депутата заспокоїв Радуцький.

Проте виступ Шевченка свою долю деструктивну в засідання вже вніс. Присутні на сесії отримали задоволення ще трохи послухати про різного роду порушення.

Навіть на результати голосування (22 «за», 5 «проти») «кращі люди міста» не особливо звернули увагу. Суперечки про нелегальні землі, допомоги армії та стрілянини в закладах міста тривали ще кілька хвилин.

Замість епілогу

В тексті ми неодноразово вживали слово «сигнальний». Це означення можна використати зокрема і до ключового питання щодо відставки виконкому. Очевидно, юридичні нюанси виявилися нецікавими частині депкорпусу, яку вміло згрупував навколо на себе Олександр Радуцький.

Голосування насамперед було показовим. Радуцький і група його союзників потужним ляпасом продемонстрували меру і його однопартійцям, що в цьому місті «рулить» без них аж ніяк не вийде. Це було в першу чергу попередження для опонентів.

Далі рішення прогнозовано буде заветоване Бондаренком, і тут є два можливі варіанти розвитку сценарію. Перший: назбирати 28 голосів, щоб подолати вето мера, буде вкрай непросто. Але Бондаренко вчасно зрозуміє, що «запахло смаженим», дещо відкладе свої амбіції і все ж спробує відновити комунікацію з депутатами. Другий: голоси таки назбираються. А 28 голосів це не лише подолане вето, а й готовий імпічмент для мера… Якби там не було, місто входить в політичну кризу, яка може серйозно затягнутися.

Загалом же історія красномовно ілюструю стару, як світ приказку: в політиці немає вічних союзників, є тільки вічні інтереси. Про це, зокрема, варто пам’ятати, намагаючись за наївним принципом розділити сторони конфлікту на «хороших» і «поганих».

Сергій Макаренко

6 коментарів

Залишити відповідь

  • Стаття просто супeр, розложили всe по полочкам)А взагалі, Бондарeнку наука на майбутнe, щоб нe рив яму іншому.

  • Олена, згоден. От тільки нез’ясованим залишається питання голосування Лоли за відставку виконкому. Там які аргументи подіяли?

    • Тут точно відповісти важко. Можливо лише припустити, що Лола проявив солідарність із позицією свого товариша, радикала Станіслава Лукирича

      • Лукирич – це бандит з 90-х, колишній регіонал, керівник фракції партії регіонів у смілянській міській раді 2010-2014р.. Взимку 2014 збирав тітушок, під час штурму ОДА був помічений на відеозаписах, куди власне привіз тих тітушок. У 2015 вдало змінив партійну вивіску на радикальну партію, але вже у 2016 його та двох інших радикалів Косяка і Тищенка вигнали з партії. Має інтерес у будівельному бізнесі разом із Миколою Мирзою та сім’єю Казарянів. Лола – його помічник і водій. Нічого дивного в тому, що він пішов на вибори від іншої партії немає. Хто де зміг купити округ – там балотується. Партійні осередки брендових партій зазвичай роздають округи різним бізнесовим групам за квотами. Тим більше черкаською батьківщиною керує колишній бандит з 90-х, єдиний виживший “касир” ОЗГ Роман Діскант. Така солідарність трудящих)). До речі, як дехто міг помітити, що Лола, що Косяк не вирізняються високим рівнем інтелекту. Бо Косяк там само підробляв колись на бандитів, був хлопчиком-помагаєм, вишибалою в “Торпеді”.