Українська мекка хасидського паломництва: вибух, молитви та ритуали
- Скажите, как пройти к могиле Нахмана? – запитує жінка середнього віку у поліцейських.

- Вам не можна проходити на територію, чи у вас є перепустка? – відповідає поліцейський.

- Мне нельзя, а вот мой папа хочет, - каже, як з'
ясували згодом, росіянка. Поряд стоїть чоловік похилого віку, одягає на голову кіпу, невелику круглу шапочку, і прямує до могили. Жінка залишається біля шлагбаума.

Поки православні християни запалювали свічки на честь Різдва Пресвятої Богородиці, брацлавські хасиди моляться біля могили цадика Нахмана.

Кожного року на іудейський новий рік Умань ділиться на дві частини – Умань для українців та Умань для хасидів. Аби забезпечити громадський порядок, щороку перекривають 5 вулиць біля могили цадика Нахмана. Місцевим вхід дозволений лише за спеціальними перепустками.

Тисячі хасидів, молитви, гучні співи, гори сміття, вибухи, звуки петард, - все, що одразу привертає увагу українця, який може лише спостерігати за релігійними процесами паломників. Цього дня вірянам заборонено виконувати будь-яку роботу, зокрема й готувати їжу. На поміч приходять уманчанки, які не проти заробити за приготуванні «кошерностей» для іноземців.

Побувати на найбільшому святі іудеїв вдалося і кореспонденту ІнфоМОСТу.
Під'їжджаємо до епіцентру святкувань. Бачимо хасидів чоловічої статі, поліцію, рятувальників та кількох перехожих. Лише зрідка вулицею проходять жінки, навіть уманчанки в основному голови покривають хустками.

Згідно з віруваннями, жінки не повинні молитися поряд із хасидами-чоловіками. Аби не спокушати та не відвертати увагу від молитов. Серед майже 40 тисяч вірян прибули лише кілька десятків представниць прекрасної статі.

Як і українці, хасиди вірять: «Як новий рік зустрінеш, так і проведеш». Тому в ці дні не відмовляють собі ні в чому.

На святкування приїхали в основному громадяни Ізраїлю, однак правоохоронці зафіксували і американців, бельгійців, канадців, бразильців, французів, британців. По кілька представників країн Німеччини, Голландії, Аргентини, Мексики, Швейцарії, Естонії, Ірландії, Данії та Румунії.
Чи не на кожному білий святковий одяг, ортодокси – не стрижуть скроні, на головах – різні головні убори, в руках – священна книга Тора. Хоча траплялися хасиди, які замість молитовних посібників тримали пиво та цигарки. Підкурити просять у поліціянтів, адже у ці дні вірянам не можна запалювати вогонь, торкатися грошей.

Хасиди вважають, що протягом дня, а особливо під час читання Тори і молитви, голова чоловіка повинна бути покрита кіпою.
На вулицях поблизу могили цадика з кожним роком збільшується кількість багатоповерхівок.

- Будують «наші», продають квартири євреям, а ті здають в оренду іншим євреям, – розповідають місцеві.

Ціни на уманське житло у святкові дні захмарні, ліжко-місце, а їх у кімнаті зазвичай 12-15 і більше, по 100-300 доларів за добу. Залежно від умов та близькості до головної святині.

«Тут можна все», – складається враження, що саме таким принципом керуються хасиди, приїхавши до України. Смажити шашлик на балконі? Будь ласка. Пускати із вікна салюти? На здоров'я. Нерідко хасиди «грішать» і вживанням наркотичних речовин.

- Дівчата беруть по 100 доларів за раз, – відверто розповідають місцеві про українських «жриць кохання», які іудейського нового року чекають, мабуть, більше за орендодавців. – Якщо постаратися, то за тиждень можна і на житло заробити. Або на лікування того, чого наберуться від них, – кепкують перехожі.

Після обіду паломники йдуть до місцевої водойми, аби провести ритуал – омивання. Роблять іудеї це роздягненими, тож до спалахів фотокамер у цьому місці особливо уважні. Журналістам не раді і в епіцентрі святкувань, аби вийти цілим та зі справною технікою – краще триматися правоохоронців.
В один момент хасиди пришвидшують крок і намагаються скоріш дістатися до могили. Тут особливо шумно, а натовп більш щільний. У цей час на молебень іде 80-річний Рабин Еліезер Берланд.

Днем раніше, аби доторкнутися до нього, хасиди ледь не підняли на руки поліцейське авто, яке супроводжувало Елізера. У цей момент пригадалися вірянки в християнській церкві, куди привезли чергове матеріальне свідчення існування Христа.

Для поїздки йому в Умань треба було отримати дозвіл судової комісії з дострокового звільнення, приїхавши у вівторок, 19 вересня, в міжнародний аеропорт Бен-Гуріон дізнався, що йому закритий виїзд з країни.

За інформацією сайту Nana10, заборона на виїзд встановлена судом після того, як один з колишніх учнів подав апеляцію на рішення комісії з дострокового звільнення. 80-річний рабин Еліезер Берланд засуджений до 18-місячного тюремного ув'язнення за сексуальні домагання і розпусні дії. Відбування покарання завершиться за 2 тижні.

У квітні комісія з дострокового звільнення Управління в'язниць розпорядилася перевести його під домашній арешт. Це рішення було прийнято з гуманітарних міркувань, оскільки у рабина було діагностоване онкологічне захворювання.
Привертає увагу величезна купа валіз, їх просто викидають, якщо зламане хоча б коліщатко.

Хтось товпиться біля могили, хтось гучно співає, хтось танцює, кілька, як діти чи то мавпи, дразнять поліцейських. Частина – у синагозі, дехто – молиться із балконів.

На дорозі серед сміття помічаємо книгу Тору.
Очима людей у формі

Ні хвилини без уваги. Більш як п'ять сотень поліцейських з усієї Черкащини і не тільки слідкують за правопорядком. Два тижні по 12 годин чергування. На підтримку приїхали 17 співробітників поліції Ізраїлю, службовці одного із найелітніших підрозділів «ЯСАМ».

Уже в перші години святкувань у гаражах поблизу синагоги стався вибух – постраждав 13-річний підліток-іудей, отримавши поріз руки. Ще один громадянин Ізраїлю зазнав незначних ушкоджень – почервоніння стегна.

За цим фактом відкрито кримінальне провадження за ч. 4 статті 296 (Хуліганство) Кримінального кодексу України. Санкція статті передбачає позбавлення волі на строк від трьох до семи років.

Як повідомляють власні джерела, вибухнула граната. Більш імовірно, що у такий спосіб вирішив розважитися один із іноземців. Припускають: вибуховий пристрій придбали вже на місці.
90 рятувальників і 17 одиниць спеціальної та пожежно-рятувальної техніки: не менша увага до паломників і з боку рятувальників. До Умані прибули додаткові сили пожежно-рятувальних підрозділів з Христинівського, Тальнівського, Маньківського, Звенигородського, Жашківського, Катеринопільського, Лисянського та Монастирищенського районів.

«Без сухих рукавів» пожежники залишилися ще до настання Рош Ха-Шану. Їм вже довелося ліквідувати кілька пожеж.
«Це і наш заробіток теж». Очима уманчан

Аби поспілкуватися із уманчанами, доводиться проїхати подалі від епіцентру святкувань. Місцеві на Рош Ха-Шан тримаються осторонь. В основному житло поблизу головної святині викупили іудеї, а ті, які досі не продали домівки – здають нерухомість в оренду.

Першою трапляється пані Наталія, пенсіонерка, у минулому – працівник поліклініки.

Може нашому керівництву і перепадає. Не приховаєш – це і наш заробіток теж. Той квартиру здасть, той приготує, той підвезе. У мене сотрудніца, так та дітей вивчила на цих хасідах. Самі дві неділі живуть у гаражі, поки здають. Добре, шо тепло. А так я не дуже їх люблю, вони нам стільки гадості навозять, я ж сама медик, то знаю. Трошки і грубуваті вони, можуть і послать, кажуть: це наша родіна.

Я раніше їздила по викликах, нас пропускали туди до них, а так – ні. Пропонували підзаробить і поготувать, тоді пропонували по 20 грн за годину, до пенсії нормально додать. Я так подумала: нахватаюся там всього, шо мені тоді тих грошей не хватить на лікування.

Американці, німці – культурні. Всі люди різні. А так часто дебоширять. Стички з нашими є. Наш лікар колись зайшов до кімнати, а ті вогонь розпалюють. Він їм зауваження зробив, то ті побили.

Іду, на них дивлюся і думаю: для них – це святе місце, у нас теж є святі місця. Десь і на нас так дивляться – о, приїхали
Пастор церкви Анатолій не забуває, що іудеї – Божий народ. Після наших питань запитує і собі: чи готові ми до Царства Небесного…

Вони божий народ. На собі по приїзді змін не відчуваю. Всі вони різні, не подобається, що наводять свої порядки. Я живу недалеко від могили, то завжди чую шум. Але такі в них традиції.

- Пропонували у вас купити житло?

- В оренду здавати не хочемо, бо від нього нічого не залишиться. Та і продавати поки не спішимо. Але тих, хто продає, не засуджуємо. Таке життя в Україні: кожен крутиться, як може. Сюди приїжджають і з інших областей, щоб заробити гроші.
Як завжди, найбільш говірливі – таксисти.

Краще б їх не було тут зовсім! Зробили з району могили Шанхай. Ви гляньте, кожного року нові бараки, готелі, хостели. Будують же все без дозволів, обіщають п'ять поверхів, а росте втричі більше.

Міська влада на це дивиться крізь пальці, про будь-які перевірки будівельників попереджають.

Уманчани виїжджають взагалі звідси на час Рош Ха-Шану. Для решти діє пропускна система. Хіба це нормально? Ми на своїй землі, у рідному місті маємо таке терпіти.

А ціни як ростуть… Наші ж не дивляться,кому продавать,аби дорожче.

Добре, що хасиди таксі користуються рідко: цілі нерви і авто.

Якось стали перекусить, дістали бутерброди із салом. А ці ж (хасиди, – ред.) ідуть і типу «дай попробувать». То ми і дали. А їм же не можна сала нашого їсти. Другий старший хасид як побачив… Ото хаю було.
Замість післямови

Українці вкотре проявляють толерантність та повагу до іноземців, до чужих вірувань та традицій…

Та чи не важливіше конституційне право громадян нашої країни вільно пересуватися територією, жінкам – без хусток, уманчанам – без перепусток?


Автор тексту Олена Шаповал
Фото Олександра Рибалки для
сайту "ІнфоМІСТ"