“У неділю зранку з сім’єю в церкву, а ввечері – в театр”, – директор черкаського драматичного Петро Ластівка

19.02.2018, 12:02

Щодня тисячі черкасців проходять повз обгороджену будівлю театру. Якщо підняти голову і подивитися на зовнішній стан споруди, може здатися, що скоро черкаський театр гратиме вистави у своєму рідному приміщенні. Та яка ж ситуація насправді? Директор черкаського драматичного театру Петро Ластівка розповів журналістам “Інфомосту”, чим, де і як живе театр сьогодні.

– Де зараз виступає черкаський театр?

– У Черкасах в основному це міський будинок культури ім. Івана Кулика. Також їздимо в Золотоношу, Смілу. Минулого року їздили на фестиваль “Мельпомена Таврії” у Херсоні, “Коломийські представлення” у Коломиї. Цього року плануємо ще раз туди. У планах також виїзд на “Тернопільські театральні вечори”.

– Наскільки впливає відсутність постійного “місця дислокації” на акторів і загалом на діяльність театру?

– Звичайно, нам би хотілось повернутися у рідну будівлю, але те, що зараз немає такої змоги, не заважає роботі театру. Справжній український театр здатний бути як стаціонарним, так і виїзним. Це не заважає нашим акторам залишатися професіоналами у будь-якій ситуації.

Коли їх приймають добре в Черкасах – це зрозуміло. Бо ж тут вони – “свої артисти”. А якщо їх гарно приймають в іншому місті – це така собі перевірка професійних здатностей акторів.

– На якому етапі відбудови зараз будівля театру?

– Ідуть ремонтні роботи. В нас є генеральний забудовник, і від нього все залежить, а ми тільки очима кліпаємо. Звичайно, висловлюємо свої побажання або протести – нас слухають, слава Богу.

Будівельники взагалі поняття не мають, як це “театр ремонтувати”, тому для них то новина. Театр ремонтувати – дуже специфічна робота. Робітникам непросто, це ж не дитячий садок відбудовувати і навіть не церкву. Фасад іще можна зробити, а всередині потрібно враховувати всі комунікації.

Зараз уже в роботі третій поверх, де розташовані адміністративний корпус і декораційний зал. Ремонт триває також у фойє третього і другого поверху та глядацького входу. Скоро почнеться ремонт сцени. То взагалі окрема розмова. Плануємо встановити нові штанкети, софіти, і, звичайно, нове сучасне світло. Це ще стільки ж роботи, скільки вже зроблено.

Буде повне оновлення: і перший поверх, і підвальне приміщення, і третій поверх. Незмінним залишиться тільки другий поверх, у місцях, які не постраждали після пожежі.

Все приводиться до сучасного ладу, але ми повинні розуміти, що крім того, що відбулася пожежа, до цього будівлю нормально не ремонтували сорок років.

– То коли все ж таки черкасці зможуть прийти на виставу у свій театр?

– Не питайте, бо не знаю. Це секрет для всіх і для мене так само. Про це вам ніхто точно не скаже: ні губернатор, ні президент, ні сам Бог. Скаже тільки Владислав Мамчур, фірма якого відбудовує будівлю театру.

Тому, якщо я скажу, що, наприклад, у березні відкриття – то збрешу. Планується наче до кінця року, але конкретики дати не можу. Я вам скажу так: краще пізніше, але краще, ніж швидше і як-небудь.

– Одразу після пожежі працівники театру створювали благодійний фонд, аби там акумулювати кошти для відновлення приміщення. Як їх було використано?

– Кошти пішли частково на ремонтні роботи. Ще ми купили швейну машинку нового зразка, на якій зараз шиємо костюми, і суперову барабанну установку “Мапекс”, яка зараз звучить на наших концертах і з якою поїдемо до Києва. Купу костюмів придбали. Все робиться для того, щоб театр жив, розвивався і був готовий до початку роботи у своєму приміщенні.

– Як держава сприяє пришвидшенню відбудови?

– Вони дають нам гроші. Спочатку розглядають по півроку бюджет, потім дають нам гроші. Ми просимо, щоб ще додали, бо не вистачає – вони пояснюють, що немає грошей, і знову півроку розглядають бюджет.

І такий процес не поодинокий по відношенню до театрів в обласних центрах. Моя думка: або їх позакривати треба, або дати їм жити нормально.

У нас є і недержавні спонсори. Ті дають нам невеликі кошти. Наприклад, допомагають купити інструменти чи “ось нате вам пару тисяч”. Не хочуть, щоб їх афішували, але є такі.

Я впевнений, що ми спроможні і самі заробляти, за умови, якщо гратимемо у своєму приміщенні, бо зараз орендуємо. Тільки заробили, відразу віддаємо за оренду. Хоча держава повинна була б надати комфортне приміщення, в якому б ми могли працювати.

– Що грає театр сьогодні?

– Цьогоріч уже випустили одну нову виставу – “Коляда”. А попереду ще прем’єри вистав “Вісім люблячих жінок” і “Тестостерон”. Паралельно репетирують дві вистави.

– Люди ходять на вистави?

– Ми все робимо для того, щоб збільшити глядача на наших виставах, і нам це вдається. Приходьте на вистави, і ви переконаєтеся у цьому. Афіші висять по всьому місту. Хоча не завжди нам дозволяють встановити їх там, де нам би хотілось. Але то вже інша розмова. Будемо працювати над цим.

Те, що ми живемо, і до нас на вистави почали ходити набагато більше людей, ніж раніше ходило – це факт.

– Чим буде радувати глядачів найближчим часом театр?

– Слідкуйте за розкладом і приходьте на всі вистави, запрошуйте коханих чи рідних! Ось 4 березня відбудеться прем’єра “Тестостерону”.

Ми, знаєте, зараз працюємо під таким гаслом: “В неділю зранку з сім’єю в церкву, а ввечері – в театр”. Це споконвічні українські традиції.

Ірина Бик та Ірина Гнойова

0 коментарів

Залишити відповідь