“Стерпиться – злюбиться!” – не треба це втюхувати своїм донькам”, – Анна Тарапата

05.12.2016, 12:20

Вона постійно в русі, швидко говорить, чітко формулює думки, час від часу позирає на годинник. Про неї не один раз розповідали черкаські ЗМІ. Молода жінка, що приїхала у Черкаси понад два роки тому, встигла стати тут своєю. Але цей успіх давався їй нелегко. Вона потерпала від психологічного тиску з боку чоловіка, відмовлялася від своїх планів і зрештою подала на розлучення.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: “Він усе руйнував у домі”, – черкащанка розповіла, чому 17 років терпіла побої чоловіка

Анна Тарапата має 4-річну доньку. Попри це, 29-річна жінка встигає на щоденні тренування, знаходить час на навчання, гранти та реалізацію благодійних проектів. Вона стала однією з 10 жінок, які погодилися взяти участь у фотопроекті, що спрямований на боротьбу проти гендерного насилля. Сама Анна вже рік допомагає таким жінкам.

tarapata

“Шлях до нової себе”

Домовляємося з Анною про зустріч на визначений час. Згодом телефонує та просить перенести інтерв’ю на півгодинки. Заклад обирає у центрі міста, там затишно і шумно. Довго зі знайомством «не розкачуємось». Відразу помітно, що графік жінки розписаний по хвилинах.

Анна є не лише учасницею фотопроекту, а й одним зі співорганізаторів акції “16 днів проти насильства”, яка стартувала у кінці листопада.

– З листопада минулого року у мене виникло бажання чимось допомогти жінкам, які зверталися до мене не лише за фізичною допомогою. Вони приходили із психологічними травмами, які були наслідком насильства у сім’ї. На декого тиснули психологічно, дехто страждав через переслідування колишніх, когось ображав чоловік… Жінки розповідали мені про це, але не вдаючись у подробиці, – каже тренер клубу змішаних єдиноборств “MMA GRIZZLY” Анна Тарапата.

Вона розуміла, що кожна друга жінка, яку доводилось тренувати, йшла сюди не за хорошим самопочуттям, здоров’ям, чи щоб позбутися зайвих кілограмів. Тоді у Анни виникла ідея створити проект, мета якого – допомогти таким жінкам.

shlyah

Спочатку вона навіть назву не могла вигадати. Все прийшло згодом. Даша Подолян запросила її взяти участь у конкурсі громадських проектів «Ідея-Дія-Результат». Тарапата тоді стала однією із шести переможців зі своїм соціальним проектом «Шлях до нової себе».

– Разом із командою, у складі якої був президент клубу MMA GRIZZLY В’ячеслав Василенко, два психотерапевти, психолог, юрист та фотограф, ми почали реалізацію цього проекту. Один раз на тиждень збирали жінок, читали для них лекції з права, психології, конфліктології, говорили про синдром жертви. Так ми разом розбирали усі помилки, які ми робимо у побуті, – розповідає Анна.

Ревність до тренувань

Такий проект став для Тарапати важливим через те, що однією з цих жінок була вона. Шлюб із чоловіком закінчився для неї розлученням. Ініціатором цього стала Анна, адже постійний тиск з боку чоловіка не давав їй можливості розвиватися.

– Коли ми приїхали у серпні 2014 року з Донецька в Черкаси, то не думали, що так станеться. Там у чоловіка був хороший бізнес із достойною зарплатою та людьми у підпорядкуванні, – пригадує жінка. – Чоловік у мене дуже ревнивий. До та й після переїзду я займалася дитиною і ні про яку іншу діяльність навіть думати не могла.

trener

З Донецька родина виїхала, коли почали бомбити аеропорт. Вже тоді, зізнається жінка, їхній шлюб був на межі розпаду. Однак «другий медовий місяць» (поїздка на море) посприяв порозумінню, стосунки налагодилися.

– У Черкасах опинилися випадково. Просто не доїхали до Києва. Планували скооперуватись тут із друзями і якось рухатися далі, – розповідає Анна. – Але з Києвом не склалось. Ми лишились тут. Чоловік не зміг реалізуватися. На обладнання для СТО грошей не було. Ми продали машину, щоб за щось певний час жити, поки немає роботи.

Працювати «на дядю» чоловік не хотів, робота із зарплатою нижче 5 тисяч його теж не влаштовувала. Коли дружина вийшла з декрету, то не могла сидіти вдома і почала шукати роботу.

– Я була активна в Донецьку: очолювала команду, з 12 років захищала честь України, займалась спортом, тренувалась, тренувала. Я не могла сидіти на місці, – розповідає Тарапата. – У Черкасах спочатку займалася рукоділлям, але усе одно хотілося якоїсь активності. І я написала В’ячеславу Василенку. Він мене взяв тренером чоловічої команди. Я тренувала 28 чоловіків і розуміла, що я тут потрібна.

vasylenko
На фото Анна Тарапата та В’ячеслав Василенко

Після цього у чоловіка Анни почала «зашкалювати» ревність, його не влаштовувало, що жінка тренує чоловіків, що приходить додому задоволеною.

– Після кожного тренування у мене щовечора був скандал через те, що там чоловіки. Я йому казала: «Я ж не гола стрибаю перед ними». Познайомила його із В’ячеславом, запрошувала на тренування, щоб він мав хоч якесь заняття і тут виплескував свою агресію, – каже спортсменка.

«У шлюбі є або партнерство, або «крабування»

Чоловік не пристав на пропозицію дружини, не приймав від неї ніякої допомоги.

Тут, у Черкасах, вона дізналася про «силу грантів». У минулому році захищала свій перший грант. У той час, коли Анна проходила навчання, писала бізнес-план, чоловік дивився на неї і казав: «Тобі грошей ніхто не дасть». А їй їх дали. Після перемоги чоловік навіть не привітав дружину.

trenuye

Потім був другий грант. Тарапата вчила жінок та дівчат рукоділлю. Увесь час вона перебувала під психологічним тиском. Чоловік забороняв розвиватися, займатися улюбленою справою.

rukodillya
Роботи Анни

Анна зізнається, щоб зберегти стосунки, вона іноді відмовлялася від можливостей та пропозицій, які отримувала.

– Уже в Черкасах я дізналася про курси по інтеграції переселенців серед місцевого населення. Це проект ООН, він реалізовувався у Німеччині. Нас потім запрошували у Львів: чекали у мерії, обіцяли лекції з культурного менеджменту, мали навчити, як розвивати соціальне підприємництво. Мені було дуже цікаво. Але він не відпустив, – говорить жінка. – Якщо до цього у нас була відмовка – “немає грошей”. Бо грошей справді не було, ми навіть в борги залазили. То у цьому випадку грошей і не потрібно було, нам все компенсовували.

На запитання чому він її не відпускає, чоловік відповідав коротко: «Бо я не розумію, навіщо це тобі потрібно».

Тоді провокувати конфлікт Тарапата не збиралася через маленьку донечку. Зізнається, що було простіше погодитися замість того, щоб показувати свою впертість і розвиватися далі.

tarapata-z-maloyu

– Я розуміла, що в моїй ситуації це був не мій партнер. Бо у шлюбі особливо відчувається партнерство і підтримка. Я була на чудовому тренінгу і там нам розповідали про «ефект краба». У шлюбі або є партнерство, або «крабування». У моєму випадку було останнє. У нормальних країнах на островах зберігають крабів у маленькій ямці, яку виривають у піску. Крабів не заморожують, як у наших дешевих ресторанах. У природніх умовах їх зберігають по три особи. Коли один краб хоче вилізти із цієї ями, то двоє тримають його за клешні до тих пір, поки він не знесилюється та падає назад. Потім другий вилазить – і ті двоє, що внизу, його тримають. І так по замкнутому колу. Вони самі себе стримують і не дають вилазити із ями. От саме це відбувалося у мене в родині. Мені не давали вибратися із цієї ями. Він думав, що у такий спосіб втримає мене поруч із собою, думав, що я стану залежною. А мені хотілось розвиватися, – розповідає жінка.

“У мене грала музика зранку і до ночі. І я не брешу”

Майже рік тому вони й розлучилися. Усе було спонтанно, пригадує Анна. Чоловік повернувся у Донецьк. Вона – подала на розлучення.

– Не було ні тиску, ні розмов. Для нього моє рішення про розлучення було сюрпризом. Він думав, що поїде, потім повернеться, і я буду його чекати. Але коли він поїхав, я, навіть не замислюючись, пішла подавати на розлучення, бо розуміла, що це не життя,- каже жінка. – Я гадаю, що якби я ще й досі була у шлюбі, то Черкаси про мене б не знали.

sylna

На запитання, як вона почувалася після розлучення, Анна відповідає коротко: «У мене грала музика зранку і до ночі. І я не брешу. Бо без нього я робила усе, що хотіла. З його присутністю я це робити не могла».

Були спроби повернутися. Але такі розмови Тарапата не підтримувала, адже вважає, що це дає надію, а повертатися до минулого вона не збиралася. Нині у них із чоловіком нормальні стосунки. Він навідується до доньки, спілкується із нею по телефону. Жінка задоволена, що вдається підтримувати контакт, адже дитина має виховуватися у комфортних, сприятливих умовах.

На проект вона пішла заради того, щоб спонукати дівчат розвиватися, не стояти на місці, бо ніхто не знає, що чекає на тебе завтра.

– У мене багато прикладів ще з Донецька, коли чоловік від зрілої жінки йде до 25-річної дівчини. Тоді у 45-50 жінка опиняється одна, без улюбленої справи, бо прибирати 20 років триповерховий будинок самотужки – це не покликання, – каже Анна. – Чекати – це не вихід. Піти підлогу помити – ти завжди встигнеш, а досягати своїх особистих результатів треба зараз.

tarapata-1

Чоловік для жінки має бути хорошим партнером, переконана спортсменка, і конкурувати він може лише з рівним собі.

– Часто говорять «Стерпиться – злюбиться». Не треба це «втюхувати» своїм донькам. Чоловік має конкурувати з чоловіками на полюванні, у спорті тощо. Наші ж чоловіки звикли перечити своїм половинкам, якщо вони успішніші, чи у них більша зарплата. А потрібно радіти, що в тебе сильна жінка. І якщо вона тебе вибрала, значить ти вже на голову вище своїх конкурентів.

Світлана Спасібіна

1 коментарів

Залишити відповідь