Ставлю за мету досягти успіху будь-де
Черкащанин Андрій Трапізонян вступив до 11 вишів США
Уже тиждень талановитий черкащанин Андрій Трапізонян перебуває в місті Фейетвілл, штат Арканзас, та вчиться у одному із найпрестижніших вишів Сполучених Штатів Америки - University of Arkansas.

Андрій – випускник Черкаського національного університету ім. Б. Хмельницького, а також магістр права Київського національного економічного університету ім. В. Гетьмана.

Прикметно, що хлопець вступив одночасно до 11 вищих навчальних закладів США. Цьому передували сотні статей, десятки конкурсів, численні переговори із міжнародними організаціями.

Чому серед десятка обрав саме University of Arkansas, як вдалося підкорити таку кількість заокеанських вишів – розпитали безпосередньо в Андрія.
University of Arkansas - один із найпрестижніших освітніх закладів США
Застали студента вже в США, тому спілкуємось за допомогою Skype. Андрій винайняв квартиру та живе разом із аспірантом університету. Каже, гуртожитки для магістрів надто дорогі. За перший тиждень встиг погуляти містом, знайти українців та навіть побувати на студентській вечірці.

За національністю Андрій вірменин, народився в Сочі, але прожив все життя в Черкасах. Кілька останніх років працював і навчався у Києві. Розповідає, на собі відчув багато культур, але про знайомство із Америкою мріяв давно.

- Чому обрали саме юриспруденцію? Можливо, є знавці права у родині?

- Так, у родині є юристи, дядько працював в суді, дідусь також має адвокатську ліцензію. Проте не можу сказати, що тільки це вплинуло на вибір професії. Мені право подобалось ще в школі. Брав участь у олімпіадах, дебатах. Завжди більше тягнуло до гуманітарної сфери.

- Як вдавалося поєднувати навчання і роботу, адже ви працювали у Торгово-промисловій палаті України?

- Було доволі складно, але я люблю такий ритм, коли складно, коли багато різних видів діяльності одночасно кожен день. У Торгово-промисловій палаті я був маркетинг-менеджером департаменту ділових подій. Це не юридична робота, але вирішив відкрити себе і в такій популярній сфері як маркетинг. До 2-4 години дня був на роботі, потім біг в університет на пари, далі спортзал і підготовка до наступного дня. У Черкасах мав досвід невеличкої власної практики, яку ми створили із одногрупниками, вивчали ринок, випробовували себе. В Києві отримав більш вагомий досвід як власної практики, так і стажування у міжнародній юридичній фірмі.
- На такі моменти студентського життя як посиденьки із гітарами вистачало часу?

- Насправді більше приділяв увагу роботі, багато посиденьок з гітарами не було (посміхається). На перших етапах навчання в Києві, коли жив у гуртожитку, часто збиралися із друзями та знайомими на вечори, тим більше я захоплююсь музикою. Цей етап першого місяця, коли ти знайомишся з усіма, тому це був вимушений крок – знайти час на відпочинок. Пам'ятаю, що яскраво святкували День юриста. В цілому час на відпочинок знаходив, але 80% – це були робота і навчання.
- Для навчання в США, безумовно, потрібні хороші знання англійської. Працював з репетиторами?

- Я доволі самокритичний, складав екзамен TOEFL і хочу скласти його ще краще. Я знаю мову вище середнього рівня, але хочу дійти до максимального професійного. Тут великі обсяги літератури: статті, книги, всі вони, звичайно, лише англійською. Словниковий запас треба поповнювати максимально. Школа, де вчився, спеціалізувалася на англійській, предмет був чи не кожного дня. Тому ще з того часу англійська була на гарному рівні. Тим не менш, над мовою слід було працювати, тому я, готуючись до іспиту, покращував навички володіння англійською із носієм мови. Проте, говорячи про екзамен, успіх залежить не стільки від знання мови, скільки від знання системи складання цього екзамену.

- Як обирали виші і чому не зробили акцент на Європі: ближче і не менш престижно?

- Є багато престижних Європейських університетів, куди, як мінімум, з фінансової точки зору легше вступити. Навіть у Великій Британії навчання дешевше, ніж в США. Проте при виборі навчального закладу і країни є сторона раціональна, а є емоційна. Із раціонального боку, як Європа, так і США чудові варіанти для навчання, але я мріяв та поставив собі за мету вчитися саме у США, проникнутися цією культурою та отримати досвід саме американських юристів, що пов'язано з професійною зацікавленістю. До того ж, у США ставлення до студентів набагато краще, ніж в інших країнах. Навіть у тій самій Великій Британії чи Німеччині до тебе будуть ставитись як до емігранта. У США такого немає. Тут все одно якого ти кольору та національності, якої країни ти громадянин, яка твоя мова рідна. Є навіть рейтинги вишів: чим більше іноземних студентів, тим вищі рейтинги. Тому ставлення відповідне.

Про вступ дізнавався із різних джерел. Звичайно, це Research at Google. Просто шукав університети, але дуже допоміг виграш у програмі від EducationUSA Ukraine, яка допомагає студентам саме вступати до вишів. Наприклад, забезпечує безоплатну подачу документів, тому що в Америці це коштує 50-100 доларів США. Особливо затратно, коли, як я, вступаєш у багато університетів.

EducationUSA Ukraine організовували лекції з приводу усіх питань вступу, забезпечили мене, як і інших фіналістів, радником – людиною, яка допомагала та надавала поради щодо вступу та інших супутніх питань. Вже на цих лекціях дізнавався про можливі шляхи: як подавати документи, як отримати фінансування, куди вступати. Зазначу, що для відвідування лекції не обов'язково вигравати цю програму, вхід вільний для всіх.

Також радився із випускниками університетів США, людьми, які там навчаються.

- Розкажіть детальніше про процес подачі документів.

- Подав документи у 11 різних штатів. Від Yeshiva University Cardozo School of Law до University of Southern California Gould School of Law. Від Indiana McKinney School of Law до University Arkansas School of Law. У всі пройшов. Кожний з них надав мені стипендію певного розміру, виграти повну – майже неможливо, особливо, якщо вступаєш на магістерську програму для юристів. Були виші, де я отримав стипендію 50 тисяч доларів США. Стипендії там – це не готівка на руки, а такий собі дисконт на навчання. В таких університетах безпосередньо навчання коштує приблизно 60 тисяч доларів на рік. Не враховуючи близько 15-25 тисяч на їжу, житло, страховку, книги і так далі.

Згідно імміграційного законодавства США, міжнародні студенти працювати можуть лише на кампусі і максимум до 20 годин на тиждень. Наприклад, допомагати професорам у дослідницький роботах, в офісах, що діють при університеті. Це невеликі гроші. Вони допоможуть прожити в моєму місті, а от для Нью-Йорка - це мізер.

Враховуючи багато нюансів, вибрав саме University of Arkansas.

Він зручний із точки зору адаптації, якби обрав виш у великому місті, приїхавши у США уперше, то цей процес був би набагато складніший. Звичайно, стояло б питання, де ще відшукати фінанси, тому що саме повну стипендію надав мені University of Arkansas. Як виявилось, в маленькому місті, де більшість населення студенти, можна сповна відчути нюанси американської культури. Також мені цікава спеціалізація права на агросекторі та харчовій промисловості, і можливість її опанувати глибше з метою практики міжнародного комерційного арбітражу в цій індустрії.

До речі, тут є професор, який викладає в Національному університеті ім. Тараса Шевченка, дуже хочу і буду працювати його асистентом.

- Встигли ознайомитися з містом?

- Все навкруги дуже акуратне, гарні дороги, я люблю інфраструктуру. У США, до речі, я перший раз. Фейетвілл - зелене місто, будівлі розташовані чітко, все там, де повинно бути. Сам університет дуже великий і гарний. Навчання дороге, але воно того варте. Є декілька комп'ютерних лабораторій, ти можеш користуватися інтернетом постійно і всюди, технологіями типу віртуальних окулярів, останніми моделями ноутбуків та комп'ютерів Apple та Dell, декількома юридичними, загальними бібліотеками. Можна друкувати сотні документів безкоштовно. Рекреація університету вражає. Маленьке місто – не значить не розвинене. Деякі наші міста-герої позаздрили б ресурсам цього містечка. Декілька стадіонів, великі спорт-центри, музеї, парки. Як виявилось, це місте 6 років підряд виграє рейтинг міст, які найбільш стрімко розвиваються, і головний суперник, кого наше містечко «побило» - це Лас-Вегас, уявіть собі (посміхається).

Є будівлі старого типу, які дуже гарні та величні, проте і є більш у близькому мені стилі лофт, новітнього плану. Я знімаю кімнату в квартирі із студентом-аспірантом, гуртожиток на магістратурі дорожче, ніж квартира. Тому обрав дешевший варіант. Єдине, до чого я адаптуюсь – це до досить значного рівня вологості, тут температура + 30 *С, відчувається як + 45 *С. Звичайно, також побутові речі, їжа, і так далі, - все нове, все дещо інакше.

На великих вечірках ще не був, а от невеличкий пікнік біля студентського союзу відвідав, це був гарний досвід американської культури. Смачна безкоштовна їжа, гарна музика, американський дух, сотні студентів з різних факультетів, все чудово.

- Можливо, вже і українців знайшли?

- Так, тут є невеличке українське освітнє ком'юніті. Я познайомився з випускницею моєї програми, яка втілює здобуті навчання, працюючи на біотехнологічну компанію. Також познайомився з декількома російськими студентами і планую знайти студентів-вірмен. Професор міжнародного рівня, про якого я згадував, також має безпосереднє відношення до України, адже викладає в університеті Тараса Шевченка, в Білорусі та низці інших країн.
- Плануєте повертатись в Україну?

- Це ключове питання, яке задають мені багато осіб, і я міг би сам собі. Але на цьому етапі я його повністю відкинув, не зациклююсь на тому, чи залишусь, чи повернусь. Ставлю за мету досягти успіху і в Україні, і тут, або будь-де, куди поїду. Якщо тут я побачу перспективу для свого проекту, подальшого навчання, відкриття іноземної адвокатської практики або практики права тут і в Україні – я це використовуватиму.

З точки зору імплементації навичок для блага України – маю низку соціальних проектів, і незалежно від того, де б я не був, обов'язкові реалізую. Над певними проектами я працював ще задовго до США. Я ставлю великі цілі, в декількох країнах, не хочу бути в рамках однієї. Можливо, це також пов'язано із життям: я народився в одній країні, за національністю - вірменин, виріс в Україні. До того ж, вже давно у світі керує глобалізація, і світ чудовий, хотілось б опанувати якомога більшу його частину.

- Як батьки поставились до вашого вибору?

- Батьки на перших етапах мого шляху трохи непокоїлись за те, що я поїду один в нову країну за океан. Проте вони жодного разу не відмовляли мене від мого задуму та постійно підтримували. Я - давно доросла самостійна людина, це нормально, що ми не так часто бачитимемось. Ми кожного дня розмовляємо і завжди на зв'язку. Вони знають, що для мене це важливо.

Автор: Олена Шаповал
сайт "ІнфоМІСТ"