Ставка на інтенсив та пошуки європейських партнерів, – як живе ткацька фабрика на Черкащині

31.05.2018, 12:00
Ставка на інтенсив та пошуки європейських партнерів, - як живе ткацька фабрика на Черкащині
Ковдри, матраци, рушники, кухонний текстиль, продукція для дітей та ще низка виробів черкаського виробництва мандрує багатьма країнами.

На Стеблівській прядильно-ткацькій фабриці працюють більше двохсот людей. Зараз обладнання працює не на повну потужність, адже у зв'язку із військовими подіями на Сході, підприємство почало втрачати як ринок збуту Російську Федерацію. Утім це мотивувало менеджерів більш активно шукати партнерів на закордонних ринках. На фабриці говорять: якщо в 90-х ринок поглинав усе, то зараз клієнти стають все більш вибагливими і до якості, і до асортименту.

Два роки тому фабрика відчула на собі децентралізаційне реформування і стала частиною Стеблівської ОТГ. Про соціальну відповідальність та преференції за це від громади, експортні амбіції та розвиток – далі у матеріалі.

Ставка на інтенсив
Стеблівська бавовняна прядильно-ткацька фабрика працює не одне десятиліття. Загалом, окрім Стеблівської, до складу концерну «Ярослав» входять іще три виробничих підприємства:

- «Ярослав» у Києві;

- «Фабрика Промінь» у смт Димер;

- «Богуславська суконна фабрика» в Богуславі;

«Ярослав» розпочав свою діяльність ще у 1995 році, досить швидко підприємство змогло розширити обсяги виробництва, придбати власні приміщення та відкрити перші лінії виробництва.

Якщо після 90-х оборотність продукції була швидка, ринок був настільки голодний, що приймав практично все, професіоналізму тоді, зізнаються керівники, бракувало.

Раніше було достатньо розвиватися екстенсивним шляхом, нарощувати кількість робочих місць. Зараз концерн робить ставку на інтенсив – високотехнологічне обладнання, якість та асортимент.

Останні п'ять років на «Ярославі» інвестували близько 5 млн доларів у оновлення текстильного обладнання – фарбувальні і чесальні машини, ткацькі верстати.

Стеблівська фабрика серед інших – найдавніша. Вона була заснована ще у 1818 році недалеко від містечка Ржищева. Працюють тут здебільшого місцеві, загалом – 220 співробітників. Однак уже скоро планують розширити штат іще на 50 осіб.
Вдосконалення виробництва та переорієнтація ринків
Саме на Стеблівській фабриці виготовляють матраци, ковдри, рушники, постільну білизну, тканини спеціального призначення, раніше шили спальні мішки для військових.

Великий відсоток продукції підприємства реалізовують на внутрішньому ринку. Клієнтами є і великі мережі, такі як «Metro», «cash & carry», «Ашан», «Сільпо», «Фоззі», «Епіцентр», «Нова Лінія», «АТБ», «Еко маркет», «VARUS» тощо.

На сьогодні тканини українського виробництва експортують також до Швеції, Фінляндії, Словаччини, Польщі та Німеччини. Однак відсоток експорту на сьогодні невеликий, адже основний ринок минулих років був на території Російської Федерації.
– У зв'язку із військовими діями на східних територіях нашої країни та конфлікт із Росією, реалізація нашої продукції зменшилася. Адже основна частина до цього йшла на ринки Російської Федерації. Зараз пробуємо вийти на інші європейські ринки, знайшли партнерів у Литві, а саме у Вільнюсі. Але цей процес достатньо складний. Для розширення експорту треба найперше вдосконалювати виробництво, оновлювати обладнання. Звичайно, Європа крокує вперед ширшими кроками, навіть ті верстати, які відпрацювали своє там, в Україні в рази ефективніші, ніж радянські. Радий, що ткацьких верстатів з радянський часів позбавився ще рік тому
— розповідає керівник підприємства у Стеблеві Микола Розломій
Тож на сьогодні підприємство ставить перед собою нові завдання – пошук європейських надійних партнерів. Для цього працюють не лише над промоцією (участь у міжнародних виставках, оновлення сайту, відвідування спеціалізованих форумів B2B), а й якістю та собівартістю продукції. Кілька місяців тому «Ярослав» змушений був розірвати договір із норвезькими партнерами через неконконкурентну ціну. Тож оптимізація виробництва - першочергова, у що й інвестує сьогодні керівництво.

На сьогодні на Стеблівській фабриці задіяне обладнання різних поколінь із Італії, яке вже було у користуванні. Також є нові, виготовлені спеціально для «Ярослава». Частину верстатів збирають самі працівники за власними кресленнями, аналогічні у Європі коштують десятки тисяч євро. Є унікальний верстат лазерного розкрою. З його допомогою виробляють спеціальні захисні тканини для металургійної промисловості, обробляють шерсть і бавовну.

Для отримання преференційного доступу на ринок ЄС у рамках зони вільної торгівлі між Україною та ЄС необхідно підтвердити походження товару з України та отримати сертифікат із перевезення товарів форми EUR.1. Саме такий сертифікат і має «Ярослав».
EUR.1
Сертифікат форми EUR.1 видається з 1 січня 2016 року митними органами України безоплатно на кожну партію товару при експорті товарів з України до країн ЄС. Термін дії сертифіката складає 4 місяці.

Митні підрозділи Державної фіскальної служби України видають сертифікати за формою EUR.1 на товари українського походження, що експортуються до країн ЄС, у відповідності до Порядку заповнення та видачі митницею сертифіката з перевезення товару EUR.1 відповідно до Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Цей порядок аналогічний тому, що діє в європейських країнах, і передбачає спрощення експорту до ЄС з одночасним посиленням відповідальності експортера за достовірність інформації, яка необхідна для визначення українського походження товару.

Сертифікат EUR.1 дозволяє товарам українського походження після їхнього ввезення на територію ЄС користуватися умовами преференційної торгівлі - до них застосовуються пільги зі сплати мита.
- Зона вільної торгівлі зменшує мита для наших покупців в Європі, ми імпортуємо частково сировину й обладнання, на них і до впровадження ЗВТ майже не було мита. Більше вигоди це дає тому, хто возить із Європи готовий одяг. Ми цінуємо наші кадри, тож за минулий рік на 40% підвищили зарплати, аби люди не виїжджали за кордон. Тож нам складно утримувати ціну на продукцію і не втрачати рентабельності
— розповідає гендиректор концерну «Ярослав» Олександр Бурсак
Додає, що для того, аби демонструвати надійність підприємства європейцям, не вистачає стабільності у самій країні.

- Я бачу польський тип розвитку наших підриємств і складання їм серйозної конкуренції. Часто буваю в Європі, наприклад, бельгійці, французи говорять: от було підприємство, ми перенесли його в Болгарію, Румунію, Угорщину. Чому не в Україну, - запитую. Бо у вас ненадійно,- відповідають. Працюють успішно ті, хто робить це системно: із колекціями, із якістю. Але прогнозувати щось дуже складно: воєнні дії, скачки курсу. Сьогодні стабільно йдуть на експорт ковдри і пледи, працюємо над виробами із льону. Норвегія, Швеція, Фінляндія, Німеччина, країни Балтії платять менше, аніж, наприклад, Росія. Але вони більш надійні. Є пропозиції відкрити мережу магазинів в столиці Румунії, - розповідає керівник концерну.
– Не вся сировина, яку ми використовуємо, українська. Однак високий відсоток переробки дозволяє відповідно сертифікувати продукцію. Бавовну закуповуємо в Азербайджані і Туркменістані, а синтетичні матеріали – в Бельгії та Італії. Кожна нитка має свою формулу: бавовна + поліестер. Тому тоненькі нитки веземо з-за кордону, далі вже безпосередньо відбувається ткацький процес. Якщо тканині треба окремо колір, то направляємо в Богуслав або в Суми, там теж є комбінат, де і відбувається фарбування волокна. Дизайнери постійно працюють над асортиментом, оновлюють дизайн тканин на вимогу самих замовників. Європейці замовляють тканини у сірих, болотних тонах, – ділиться процесом керівник фабрики.

Микола Розломій
Директор Стеблівської бавовняної прядильно-ткацької фабрики
Керівник компанії додає, що зараз підприємство працює над проходженням аудиту від компанії «Walt Disney», які розробили програму міжнародних стандартів праці «ILS». Вивчатимуть, чи не використовується дитяча чи примусова праця, чи немає дискримінації, складних санітарних умов, чи дозволені об'єднання працівників тощо. Позитивні результати цього аудиту дозволять значно розшити ринки.

Однак і зараз на всіх підприємствах концерну діють профспілкові комітети. Тут переконані: люди мають пам'ятати, що в них є права, і їх можна і треба вчитися відстоювати.
Про децентралізаційні зміни та соціальну відповідальність
Після утворення у 2014-му Стеблівської ОТГ, територія підприємства ввійшла до її складу. Податки на доходи фізичних осіб – одне з головних бюджетоформуючих джерел.

Так, завдяки ПДФО місцевих підприємств за 14 місяців існування громади вдвічі збільшився річний обсяг коштів у розрахунку на одного жителя, за минулий рік надходження до бюджету склали 15 млн грн. Серед найбільших представників бізнесу – Стеблівська фабрика.

Саме завдяки бізнесу тут є можливість реалізовувати важливі соціальні проекти. Серед них: організація регулярного вивезення побутових відходів (послуга безкоштовна для населення), благоустрій території навколишніх сіл та селищ, ямковий ремонт доріг тощо. Взамін за соціальну активність та відповідальність, у ОТГ зменшили фіксовану суму пайової плати.

– У громаді розробили нове положення пайової участі фабрики, в якому зменшили фіксовану суму нашої пайової плати з 10% (майже 300 тис. грн) всього до 3%. Це дало можливість здійснити необхідне переобладнання підприємства та збільшити його виробничі потужності, − розповідає Микола Розломій.
− Всі люди, які працюють на території нашої громади, – працевлаштовані офіційно. Зарплат «у конвертах» ніхто не отримує. Ви, звісно, можете мені не повірити, але з утворенням об'єднаної громади рівень відповідальності її жителів суттєво зріс. Змінилося саме ставлення людей до спільного благополуччя. Бізнесмени стали відповідальними та розуміють, що від їхньої совісності безпосередньо залежить майбутнє громади, а отже, і їхнє власне майбутнє. І якщо раніше підприємці не знали, куди спрямовують сплачувані ними податки, то тепер можуть самі оцінити результати роботи місцевої влади. І для них це найкраща мотивація працювати чесно та прозоро
— розповідає голова Корсунської ОТГ Олексій Данільченко
Зовнішньоторговельний оборот товарами легкої промисловості торік збільшився на 12 %
Вже майже чотири роки, як для українських експортерів де-факто почала діяти зона вільної торгівлі з ЄС.

За результатами 2017 року український експорт товарів в ЄС виріс на 30% та досяг рекордних $17,5 млрд (дані Укрстату). Це є найвищим показником з 2012 року, коли частина України ще не була окупована.

Вперше з початку спостережень частка ЄС перевищила 40% загального товарного експорту України. До цього найвищим був показник 2003 року – 38%.

Позитивну динаміку у 2017-му можна побачити і в галузі легкої промисловості. Обсяги виробництва галузевої продукції зросли на 6,3%, порівняно з 2016 роком. Понад 43% реалізованої продукції відправлено на експорт. Загалом він досяг майже 1,1 млрд доларів, що на 13,3% більше, ніж у 2016 році.

Однак додамо, що імпорт продовжує удвічі перевищувати експорт, і склав у 2017 році понад 2,2 млрд доларів, що на 11,1% більше, ніж у 2016 році.
Кілька сайтів для пошуку бізнес-партнерів:

1) EU Export HelpDesk – дозволить дізнатися, якими є обов'язкові вимоги для експорту в ЄС. Вводите код митної класифікації свого товару та країну, в яку ви експортуєте – і отримуєте повний набір вимог.

2) TradeMap: дозволить вам вивчити цільові ринки всіх 28-и країн ЄС, зрозуміти ключову статистику, обсяги імпорту та експорту, хто де що продає.

3) StandardsMap – дасть вам інформацію по технічних стандартах та сертифікатах, які вимагаються від вашого товару – як від державних інституцій, так і від приватних клієнтів (супермаркетів, трейдерів і т.д.)

4) EuroPages – рай для пошуку партнерів. На бізнесовому жаргоні – це сайт B2B, тобто де бізнес знайомиться з бізнесом. Містить інформацію про величезну кількість компаній, за галузями та країнами. Тут можна шукати і партнерів, і конкурентів.

Більше про ці та інші ресурси – в кількох посібниках для бізнесу, які доступні безкоштовно онлайн: «Як вийти на ринки ЄС» (група авторів) та «Базовий посібник з інтернаціоналізації бізнесу» (Олег Мирошніченко).
Автор Олена Шаповал

Публікацію створено у межах проекту "Просування реформ в регіони" за сприяння Європейського Союзу, який реалізується Інститутом економічних досліджень та політичних консультацій та "Європейською правдою
0 коментарів

Залишити відповідь