Проблеми з російськими прикордонниками та “п’яні” вечірки у фінському виші, – випускник ЧНУ розповів про роботу та навчання за кордоном

Сполучені Штати Америки, Росія, Арабські Емірати, Шрі-Ланка та Фінляндія… За майже три роки після закінчення Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького Олександр Швед вже побував у 4 країнах світу. Поштовхом стала поїздка після третього курсу у США. Зупинитися не зміг… Працював, подорожував, а зараз – навчається в університеті, який входить у рейтинг 300 найкращих вишів світу.

Ночівля на одному з найбільших вокзалів США, рівень медичного обслуговування в Арабських Еміратах, проблеми із російськими прикордонниками, спонтанні подорожі та “п’яні” вечірки у закордонному виші. Про такі цікавості зі свого насиченого життя за останні кілька років з журналістом видання “ІнфоМІСТ” говорив Олександр.

Народився він у невеличкому селі Маслівка Миронівського району Київської області, яке межує з Черкаською. Старший брат Сашка вступив у ЧНУ на юридичний факультет. А згодом батьки відправили у цей виш і його. У 2013 році хлопець отримав ступінь «бакалавра» за спеціальністю «Облік та аудит».

“Коли ми тільки прилетіли – було не дуже райдужно”

Перша моя поїздка була після третього курсу за програмою «Work and Travel». Я хотів ще на другому поїхати, але не дозволили фінанси. А вже на весні 2012 року отримав візу і в середині травня зі ще одним хлопцем із Черкас полетів у Нью-Йорк. Повернувся – на початку вересня.

Це перший раз, коли я був за кордоном, перший раз, коли я був на борту літака. Мені дуже сподобалося. Щоправда, коли ми тільки прилетіли, то все було не дуже райдужно. У нас мав бути того ж дня переліт з Нью-Йорка за 800 кілометрів до Баффало. Але літак відклали через погодні умови до наступного дня. Ми цілий день тусувалися в аеропорту. Там були крісла з ручками, які не складались. Доводилось класти валізу, схилятися як-небудь, щоб годинку продрімати, бо довше – не вдавалось. І так з 20-ої вечора до 6-ої ранку.

Клотен, Швейцарія. Дорога до Нью-Йорка
Клотен, Швейцарія. Дорога до Нью-Йорка

Потім ми жили у місті Ніагара-Фоллс. Воно розташоване на Ніагарському водоспаді. Від нашого будинку до нього було хвилин 5-7 пішки. І ми як тільки приїхали, пішли подивитися на водоспад. Це дуже круте видовище.

Та й взагалі вразило місто. Знаєш, це коли ти дивишся американські фільми, де всі оці будиночки, вазончики, де все чисто, гарненько і ніяких тобі парканів, ніяких смітників… І тут це все перед тобою. Здається, що все майже так як і в нас, але водночас настільки інакше, що ти в цей момент усвідомлюєш настільки Україна відстала. Все те ж саме: ті ж машини, ті ж дороги, люди, які тобі посміхаються, а якщо хтось тебе зачепить, чи ти когось, то відразу чуєш: «Excuse me!».

У Штатах зібралася класна компанія. Окрім нас були дівчата з Колумбії, Македонії, Чорногорії. Коли закінчували робочий день, то ми зустрічалися всі разом. У нас були вечірки до 3-4-ої ночі, а потім у 7-8-ій я мусив прокидатися і їхати на роботу (посміхається).

Памятаю, до мене ще прилетів друг на кілька днів. Ми з ним на два дні злітали в Чикаго, а потім на два – у Нью-Йорк. Це було круто!

Подорож у Нью-Йорк та Чикаго

Подорож у Нью-Йорк та Чикаго

Подорож у Нью-Йорк та Чикаго

Подорож у Нью-Йорк та Чикаго

Подорож у Нью-Йорк та Чикаго

Подорож у Нью-Йорк та Чикаго

Подорож у Нью-Йорк та Чикаго

Подорож у Нью-Йорк та Чикаго

Подорож у Нью-Йорк та Чикаго

Подорож у Нью-Йорк та Чикаго

Подорож у Нью-Йорк та Чикаго

Подорож у Нью-Йорк та Чикаго

Подорож у Нью-Йорк та Чикаго

Подорож у Нью-Йорк та Чикаго

Так склалося, що наш роботодавець згідно договору, трохи нас “кинув”. Він не давав годин, не давав роботи. І я випадково зустрівся з одним чоловіком з Білорусії, який навіть українську розумів. Після двох тижнів, як ми прилетіли туди, я підійшов до свого офіційного роботодавця і сказав, що я знайшов іншу роботу. Запитав: “Можна я не буду приходити?”. Каже: «Окей, все нормально». Потім я почав на цього білоруса працювати вже в Бафалло. Він нормально платив. Тому програму вдалося повністю відшкодувати і з квитками, і з витратами на оформлення, і ще й там накупив гору подарунків батькам, братові.

буфало
Бафалло

Арабські Емірати замість магістратури в ЧНУ

ЧНУ
Випускний у ЧНУ

Потім ще на рік я повернувся в ЧНУ. Пригадую, перед завершенням четвертого курсу куратори підходили і запитували: «Хто там іде на магістратуру?». Але я відразу казав, що я магістратуру тут не буду робити, бо я не бачу в цьому сенсу. Просто маючи американський досвід, я для себе зрозумів, що лишатися в Україні на якісь 4-5 тисяч гривень і сидіти в батьків на шиї – це не варіант.

Я почав шукати стажування у Штатах, Китаї, Сінгапурі. Але проблема в тому, що більшість із них були платними. І одного разу я натрапив на роботу в Еміратах. Ці компанії проводили співбесіди і за результатами – набирали працівників у сферу готельно-ресторанного бізнесу та на авіалінії.

Власне за цю програму я нічого не платив. Тоді компанія взяла 100 осіб. Співбесіду розділили на два дні. Вони перевіряли рівень володіння англійської, мотивацію та психологічний стан. Я пройшов співбесіду. Через 2-3 тижні прислали візу і я полетів. За неї, як і за квитки, я нічого не платив. Єдина витрата – це медогляд в Україні.

Цих «Ролс Ройсів» тут, хоч греблю гати

Це була нова країна, нові люди, нові звичаї. Ми прилетіли у Дубаї – мегаполіс, який розташований на березі моря посеред пустелі. Було незвично перші дні. Ми такі: «Вау, «Феррарі» поїхало, вау – «Ламборджині», вау – «Ролс Ройс». А потім через два тижні вже просто знаєш, що цих «Ролс Ройсів» тут, хоч греблю гати. Просто вже звикаєш до того, що у людини, яка стоїть поруч із продавцем у барі, можуть бути мільйони і мільярди, а ти просто не будеш про це знати.

http://На%20каких%20автівках%20в%20Арабських%20Еміратах%20катається%20поліція

На каких автівках в Арабських Еміратах катається полі

Окрім дорогих авто, у них ще й дуже круті проекти. Наприклад, «Пальма Джумейра» – штучний острів, який зроблений у вигляді пальмової гілки і насипаний посеред моря. На ньому – три смуги в одну сторону, три – в іншу. По боках стоять 10-15-типоверхові готелі, резиденції, а від основної дороги йдуть другорядні “гілки”. По обидві сторони від них – вілли з басейном, гаражем і виходом до моря. Я тоді дивився на все це і не міг вкласти до голови те, що ще 10 років тому тут було просто море. Ось це дуже круто!

“У травні було пекло”

На початку 2014 року я потрапив на свою першу роботу. Вона мені не дуже подобалась. Не престижна була. Але таке… Ми знали, на що йшли, коли подавали документи. Я працював у готелі. Мав вітати гостей, допомагати їм із багажем, відчиняти двері для них, ловити таксі. Мені доводилось часто бути на вулиці. І це мене трішки напружувало. Бо коли ми прилетіли, була зима – 25-28 градусів тепла. А коли настав травень, то вже було пекло – 40 і більше. Це навіть в тіні. Трохи складно було…

Я знав, що я можу заробляти більше, тому пропрацював там лише 5 місяців. Потім пройшов співбесіду в одну компанію, яка займається продажем одягу. Працював продавцем та отримував у 5 разів більше, ніж у готелі. Тут подобалось все, навіть уніформа класна була (посміхається).

Копия дубаї
трц1

трц3

В Арабських Еміратах немає маленьких магазинів, там великі торгові центри. Той, у якому я працював, був поряд із “моїм” готелем. Я далеко не втік від минулої  роботи (посміхається) У нас була класна команда. Ми були одним з найкращих магазинів у Дубаї. Отримували нормальні гроші. Згодом менеджер хотів підвищити мене. Для цього перевів у інший торговий центр – один з найбільших у світі. І почалося божевілля…

Більше тиску, більше роботи, та й тільки на дорогу витрачав 2 години часу. Плюс – це величезні потоки народу. У день ми мали виконати план. Цілі були дуже високими, адже центр є одним із найбільших туристичних об’єктів. Часом бувало таке, що до тебе підходить керівництво і каже: “Давай продавай”. А якщо твій покупець, щось там приміряв і не купив, то запитують: «Чому не купив?». А враховуючи те, з якою інтонацією тобі це кажуть, бажання працювати зникає. І я ще тоді почав шукати іншу роботу.

Згодом пішов на співбесіду в Emirates Airline (одна з найбільших світових авіакомпаній, яка базується в Дубаї, – ред.). І я пройшов перший тур, мені призначили другий. Але так склалося, що дата другого туру збіглася з датою, на яку мені призначили операцію. Я пояснив, що маю поважну причину. Мені тоді перенесли дату.

Операцію на коліні мені робили в Дубаї. Виявилося, що ця травма у мене була ще із Черкас. Пощастило, що я був застрахований. Бо коли коліно розболілося, то мені довелося піти в лікарню. Там мені зробили МРТ і сказали, що треба робити операцію. Страховка покрила 5-6 тисяч євро, які коштувало лікування. Вразив рівень медичного обслуговування: все за європейськими стандартами, коло тебе “бігають”, піклуються. Все на висоті.

операція

“Слони по вулицях ходять”

шрі ланка2
У Шрі-Ланці…

Після операції мені було тяжко ходити. Два-три тижні я мусив сидіти вдома. Спочатку мені наклали грубий бандаж, що я не міг навіть зігнути ногу, опиратися було складно. Потім його замінили на еластичнійший. Другий тиждень без діла змусив мене якось зашевелитися. Я зателефонував товаришу, який був тоді на роботі: “Ти у керівництва можеш відгул взяти на кілька днів? Полетіли завтра в Шрі-Ланку». А він мені: «Ти здурів, чи що?» (сміється).

Кажу: “Давай, я вже білети знайшов”. Ми з ним поговорили, він відпросився, а на наступний день ми вилітали у Шрі-Ланку. Це було спонтанно, але круто. Це одні з моїх найкращих спогадів: слони по вулицях ходять, “дивні” дерева та тварини, яких я в житті не бачив, банани просто на вулиці ростуть…

 

Шрі-Ланка – це колишня Британська колонія. Люди на нас дивно дивились може через це. Бо зверталися поважно: “Сер, куди потрібно”. Там на трьохколісних тачанках, як у нас мотоцикл “Муравей”, тільки з дахом, дуже дешево можна покататися містом.

шрі ланка муравей

Люди безтурботні там. Може, у них не так все добре, але їх не дуже ці проблеми турбують. Вони більш життєрадісніші, менше насуплених. Не те, що у нас чи в Москві. Може, це тому що у Шрі-Ланці завжди +30. (жартує).

Шрі ланка

Згодом я вже відновився після операції. Але на другий тур в авіакомпанію так і не пішов. Чому!? Так склалося, що  перед новим 2015 роком я домовився з київською компанію про те, щоб вони підшукали мені університет за кордоном для проходження магістерської програми. Вони підготували всі документи, я взяв у них список університетів. Ще у Дубаї склав екзамен із англійської TOEFL – це обов’язкова умова для вступу на англомовні магістерські програми. Вибрав виш, а компанія тим часом зайнялася подачею документів.

дубаї аеропорт

Після операції в травні я отримав результати з університету: “Шановний Олександр Швед, ви зарахований…” Оскільки я визначив для себе навчання за мету, то на другий тур співбесіди в Emirates Airline я не пішов. А на початку літа 2015 року полетів додому. Пробув в Україні 2,5 місяці, поки оформляв документи.

Фінляндія: п’яні вечірки, “непотрібна” англійська та пари “по бажанню”

Серед списку тих вишів, які мені дала київська компанія, я обрав Лаппеенрантский технологічний університет. З вересня 2015 року я тут навчаюся. За два роки маю отримати ступінь магістра за спеціальністю “Стратегічні фінанси і бізнес-аналітика”.

Моя англійська тут нікому не потрібна

Чітких планів на майбутнє я поки не маю. Але перед тим, як подавати документи в університет, я вже знав, що  якщо ти працюєш головою, тобі платять більше, ніж коли ти працюєш руками. Я сподіваюсь, що це буде для мене як перевага під час пошуку роботи. Неважливо – в Україні чи в тих же Арабських Еміратах, Китаї, Сінгапурі. Світ великий і, як показує досвід, тобі не треба мати мільйони чи сотні тисяч, щоб їхати кудись чи займатись чимось.

У мене є знайомий, у якого грант на навчання. У нього магістратура розподілена на 4 країни. Спочатку він був у Франції, зараз у Фінляндії, а потім буде у Швеції та Англії. То чому б і ні.

Чому ж саме Фіндяндія була моїм пріоритетним вибором? Бо цей університет був 250-им у списку кращих світових. До того ж Фінляндія – це країна, у якій немає плати за навчання. Все, що потрібно, це підтвердження того, що ти зможеш сам себе забезпечувати. Для цього просять пред’явити виписку з банку, що ти маєш на рахунку 5670 євро. Частину цих грошей я заробив, а частину взяв у борг, який мені треба віддавати.

До приїзду сюди я планував знайти роботу чи підробіток та паралельно навчатися. Думав, що забезпечуватиму себе та буду розплачуватися із цим боргом, і всі будуть щасливі. Але склалося не так, як гадалося (посміхається).

За 1,5 місяці у посольстві мені дали пластикову картку – дозвіл на проживання в Фінляндію. І в кінці літа 2015 року я полетів. Але виявилося, що моя англійська тут нікому не потрібна. Навіть на “другосортні” роботи, наприклад, пакувальником борошна чи ще чогось, потрібно знати фінську. Я такий здивований був: «Серйозно!?». Тому поки я лише навчаюся.

Попри це, з англійською у молодших фінів немає ніяких проблем. Я звик спілкуватися цією мовою, і для мене це не складно. Буває, що забуваю якесь слово, але швидко знаходжу синонім. Я ще в Дубаї спокійно міг говорити англійською і навіть не замислюватися довго над тим, що сказати. Це просто. До того ж у цьому місті багато російськомовних, а до кордону з Росією – 20-25 кілометрів.

“Це гуртожиток, але не такий як у ЧНУ”

Зараз я живу у студентському будиночку. Це як гуртожиток, але не такий як у нас в ЧНУ був, а набагато кращий. Переважно 3-5 поверхові будинки. Ми із сусідом живемо у окремій двокімнатній квартирі. У кожного своя кімната, спільні – кухня і ванна. Місяць проживання коштує 250 євро.

гуртожиток
Такий вигляд мають студентькі будинки

Раз на тиждень стабільно готую борщ. Мені казали, що в мене найсмачніший борщ у Фінляндії (сміється). Тут дорогий алкоголь. Мій друг у Німеччині був, то коли сказав, які у них ціни, я був дуже здивований. Півлітра найгіршої горілки коштує не менше 10 євро, пляшка пива – 2.

Але взагалі то ціни не дуже то й від наших відрізняються. Я на Новий рік був удома. То деякі речі у нас були навіть дорожчими. Але, напевно, не можна порівнювати так країни. Бо якщо зарплата 3-5 тисяч євро у Фінляндії, то яблука по 1 євро за кіло – це нормально. А коли зарплата 5 тисяч гривень, то купувати їх по 20 гривень – це дорого.

“Коли я перетинав російську митницю, то прикордонник довго листав мій паспорт”

Пригадую цей переліт додому. У мене був квиток на літак з Петербурга до Києва з пересадкою в Ризі, через те що це було дешевше, ніж з Хельсінкі до Києва. Коли я перетинав російську митницю, то прикордонник довго листав мій паспорт: ” А что вы делали в Арабских Эмиратах”. Кажу: “Працював”. Знову листає, а потім позвав пройти з ним. Відвели мене в центральну будівлю і близько 1-1,5 влаштовували допит.

Я їх запитував: “Це через те, що я українець, чи через те, що в мене еміратські візи?”. А вони мені: “Что вы делали в Саудовской Аравии?”. Я так обурився: “Яка Аравія, я був у Дубаї, там же написано”. Коли їхав від батьків, то вони на митниці мене знову прискіпливо перевіряли. Не подобається, як вони до мене ставитися почали (посміхається).

Моєму приїзду батьки були щасливі. Зараз вони вже звикли до того, що я далеко. А ще перед тим, як я хотів летіти у Штати, вони мене відмовляли: «Навіщо це тобі, далеко. Та не їдь. Хочеш потусуватися з іноземцями – йди волонтером на Євро-2012». Але я хотів і наполіг на своєму. Напевно, хвилювалися. Зараз двічі на тиждень спілкуємось у “Скайпі”.

“А в нас залиш – все винесуть”

У Фінляндії в мене не багато друзів. Більшість хороших  знайомих я зустрічаю, як це не дивно (посміхається) на вечірках. Що мене тут здивувало? Як тільки я приїхав, мій сусід каже: пішли на гулянку в університет. Виявляється, у підвалі є танцпол, лунає музика, продається горілка, навіть шоти, віскі і все таке. Купа людей, студентів, всі п’яні, всі танцюють. Немає ніякої охорони, ніяких викладачів і для них це нормально.

абу дабі

Потрапити в університет можна за допомогою магнітного ключа. Після того, як університет закривається після завершення всіх пар, з його допомогою можна зайти в університет. Там є комп’ютери із серйозним ліцензійним забезпеченням, за якими можна попрацювати. Хочеш – о 12-тій ночі, хоч – о 3-тій ранку – ніхто тебе не буде чіпати. Там немає ніякої охорони і це нормально. А в нас залиш – все винесуть.

“Не бачу сенсу залишатися у цій країні”

Я не знаю, як порівнювати ЧНУ із цим університетом! Тут майже в кожній аудиторії є комп’ютери для кожного студента. Ти сам обираєш ті пари, на які ти будеш ходити. Є розподіл на обов’язкові та необов’язкові предмети. Навчальний рік складається з чотирьох періодів. Після кожного ми складаємо екзамени.

Є поняття кредетів. Протягом програми я маю набрати 120 кредетів – це показник об’єму виконаної роботи. Всередньому 1 курс не може оцінюватися у більше, ніж 6 кредетів. За дипломну роботу дають 30. А тому я маю набрати таку кількість предметів, щоб їхня сума була не менше 120. І як мінімум шість із них – має бути іноземна. Я російську не став брати. Міг би “скосити”, але… Я взяв два курси іспанської, я трохи до цього вчив її вдома. Фінську я не захотів учити, бо не бачу сенсу залишатися у цій країні.

Майбутнє: служба в армії та бізнес в Україні

Що робитиму далі – ще не вирішив. Поки що мені до душі такий спосіб життя: сьогодні я можу бути тут, а через місяць десь там. Чому б і ні. Та попри це наступної весни планую піти на призив в армію. Я ж не можу “бігати” до 30-ти років. Повістки вже приходили. Мама приносила спочатку у військкомат документ, що я  працюю в Еміратах, а потім – довідку про те, що я був зарахований на магістратуру.

ANM-dlaTs8kПовертатися в Україну – це питання поки без відповіді. Пригадую, коли ще я в Штатах був, то мені, напевно, лише перший тиждень хотілось додому. Але ще тоді я замислився: Додому – це куди? У Черкаси, чи в Маслівку, де 2 тисячі жителів. А тут нові люди, нові враження, все таке круте. І я був настільки захоплений тим, що відбувалося, що сам собі тоді сказав: «Стоп! Чому я маю повертатися туди, де я просто цього всього не мав». За тиждень тут у мене було скільки вражень, скільки не було за рік в Україні. І тут (у Фінляндії – ред.), мабуть, такого не має.

Може, якби у мене була сім’я, діти… А так і я, і рідні вже звикли до мого способу життя. Я їм говорив: “Ви що хочете, щоб я до 40 років жив з вами, чи що. І це нонсенс: якщо можна щось зробити, якщо є здоров’я та можливість, то чому б це не зробити».

Мені здається абсурдом заробляти гроші за кордоном, щоб купити якусь “беушненьку” машину, якусь квартирку і знов піти на роботу за 5 тисяч гривень та жити більш-менш не зрозуміло. Женитись, принаймні до того часу, поки не зустріну єдину кохану, я не планую.

А взагалі у мене є ідея зробити бізнес в Україні. І власне я хотів би лишитися в Україні, адже найкраще вдома. Що може бути смачнішим домашнього сала з хлібом (посміхається). Та для життя в нас цього недостатньо, треба багато чого змінювати.

Саме мрія про бізнес – це одна з моїх цілей, яка спонукала навчатися. Тут я хочу здобути більше навичок, знань, щоб потім створити власний бізнес. І йдеться не про маленький магазинчик… В моїй голові є план. Але я не люблю ним ділитися. А як варіант, до його реалізації можна буде попрацювати ще де завгодно.

Світлана Спасібіна

4 коментарів

Залишити відповідь