Щасливий сім’янин та принциповий священик, – “НАПРОСИЛИСЯ” до отця Юліана Шеремети (фото)

15.09.2015, 9:08
DSC06887
Отець Юліан у своєму кабінеті

Ошатні резиденції, карети-мерседеси за мільйони гривень, телефони із сапфірами та бізнес-мережі – саме такими у багатьох сюжетах телеканалів українці могли побачити столичних священнослужителів. Як живуть святі отці в Черкасах – вирішили перевірити і “НАПРОСИТИСЯ” до настоятеля парафії Покрови Пресвятої Богородиці Української Греко-Католицької Церкви отця Юліана Шеремети.

Отець Юліан люб’язно запросив кореспондента «ІнфоМІСТ» на гостину. Знайти домівку Юліана не складно, всі сусіди знають, що поряд живе священик, тож одразу направляють до дверей.

DSC06878

За 34 роки встиг збудувати храм, одружитися та спільно із дружиною Марією народити 3 дітей

Живе отець у орендованій 3-кімнатній квартирі, адже сам не місцевий. Далекі 7 років тому переїхав до Черкас із міста Лева – культурної столиці України. За свої 34 роки Юліан Шеремета встиг збудувати храм, одружитися та спільно із дружиною Марією народити 3 дітей: Андрія, Матвія та наймолодшу Анну-Марію.

11059472_483923525092884_8644872652181612706_n
Відкриття храму

Заходимо до гостинної – багато ікон, книг… Та одразу видно, що в домі малеча – манеж для найменшої … та джип для старших хлопчиків.

DSC06896

Ікони є в кожній кімнаті, в основному – старовинні, деякі початку ХХ століття. В основному їх дарують, проте зрідка купує і сам.

Шафи внівець «заселені» книгами, проте, зізнається, читав не всі, поки що не вистачає часу.

DSC06901

DSC06898

Невеличку кімнату сім’я Шеремети виокремила під кабінет.

DSC06887

Тут Юліан служить, коли не йде до церкви, читає, веде справи.

DSC06886

DSC06893

Особлива прикмета кабінету – злагодженість та впорядкованість: на стіні висить органайзер, аби жодна подія чи справа не залишилась поза увагою. У таке спекотне літо священика рятує звичайний вентилятор.

DSC06891

Заходимо до дитячої кімнати, яка теж не без ікон. Але головний атрибут, звичайно, іграшки та колискова для найменшої донечки.

DSC06907

– З трьома дітьми дуже важко. Тому декілька разів на тиждень приходить за символічну плату няня, це жінка з нашої парафії. Мої та дружини батьки не живуть в Черкасах, тож і допомогти більше нікому, – розповів отець.

У господарстві Юліан допомагає Марії, однак вважає, що обов’язки варто розділювати.

Відпочиває родина теж не часто, на черкаських пляжах були лише тричі за все літо. Про закордон із трьома дітьми можна лише мріяти.

DSC06904

Із кухні доноситься аромат маку… І не дивно, адже напросилися ми на Маковія. Тож журналісту навіть вдалося пригоститися смачними млинцями із сиром та маком. Ще господиня Марія поділилася рецептом освіжаючого  холодного чаю із м’ятою, медом, лимоном та шкіркою ананасу.

Культу їжі у родині немає, навіть якщо в холодильнику пусто – сваритися не буду, – жартує священик.

У пріоритеті – натуральні продукти та корисна їжа. Утім, як захочеться чогось смачного, але шкідливого, не відмовляють. Можуть собі дозволити повечеряти в McDonalds, але таке буває дуже рідко.

Юліан любить солоденьке, хоча жінка стримує, турбується про здоров’я чоловіка. Інколи може дозволити собі втамувати спрагу пивом, але зрідка, бо постійно за кермом. Перевагу надає хорошим сортам терпкого сухого вина, міцніших напоїв не вживає.

11855898_912579748813153_4693217726750048855_n
Дружина Юліана – Марія

Познайомилися майбутнє подружжя на морі в Криму під час відпочинку в релігійному таборі. Зустрічатися почали не одразу, кілька років просто зідзвонювалися на свята.

Родом Марія із Олександрії Кіровоградської області, навчалася в Черкасах та Києві. Загалом має дві освіти – філолог англійської мови та документознавець.

– Якось треба було мені приїхати до Києва, знав, що Марія там навчається… Був вільний час, тож вирішив передзвонити і зустрітись. Так все і почалося, – розповів історію знайомства Юліан.

11865354_912579742146487_2953770573991419739_o

Нещодавно подружжя відзначило 7-му річницю весілля, подарунком для себе обрали романтичну фотосесію. Вбрання те ж, що і на весіллі у Львові, проте новим стало Дніпро, де, власне, і відбулася зйомка.

– Це була ідея дружини, вона творча натура, а я більш прагматичний, – ділиться, що позувати було нелегко, одразу згадалося весілля.

11855705_912579755479819_6719751354741182599_n

Зараз я не уявляю кращого місця для життя за Черкаси

– Ви корінний львів’янин, як потрапили до Черкас?

– Коли я закінчив семінарію, одружився, єпископ розподілив нас трьох кандидатів на дияконські свячення: один їде на Житомир, інший на Бердичів, а ви, майбутній отче, поїдете на Черкаси. Наша Київська архиєпархія охоплює  Чернігівську, Черкаську, Київську, Вінницьку і Житомирську області.

Більшість священиків зі Львова бояться східних терен, бо люди тут не надто духовно навчені. Вони більш забобонні. На Заході більш освічені люди, а коли людина освічена, вона розуміє, навіщо йде до церкви. Тут же цього розуміння немає.

DSC07085-1024x682
Отець Юліан із сім’єю взяв участь у “Параді дитячих візочків”

До цього я ні разу не був в Черкасах. Священик для мене, як військова людина. Може, мало ти плануєш, а більше планує Бог. Зараз я не уявляю кращого місця для життя за Черкаси. Рік тому була  пропозиція переїхати з родиною  на служіння в Канаду, але відмовився, тут багато чого ще треба зробити.

11880668_912579738813154_6358311169898720397_n

– За роки перебування в місті Ви встигли звести греко-католицький храм. Як Вам це вдалося?

– Я дійсно вдячний всім, хто допомагав, це стосується і обласної, і міської влади. Ділянку почав просити з 2010 року, а в 2012 отримав. Звісно, не було такого, що хтось дав пачку грошей і сказав: ідіть, будуйтесь. Було всебічне сприяння, люди йшли на зустріч. Завжди радо давали телефони, поради щодо архітектури, допомогли з документацією. Наприклад, губернатор допоміг мені отримати кошти, які застрягли на рахунку в банку, а «ТЕМП» зрізав дерева, міський голова Сергій Одарич знайшов бульдозера і т.д.

20421_483074125177824_7643731471199204381_n

– Щодо будівництва… Ваша церква знаходиться на Митниці, останнім часом місцеві почали активно виступати проти забудови цього району? Яке Ваше ставлення?

– Ми дійсно маємо золоте Дніпро і золоту землю. Тому був дуже здивований, коли приїхав у Черкаси, що все це пропадає. Безумовно, я противник, щоб цю землю забирали в людей і робили суто бізнес. Але коли будувати щось для людей, наприклад, аквапарк, то я «за». Це все ж робочі місця, окрім того орендатор буде чистити Дніпро.

Для прикладу, ми з дітьми ходимо на пляж «Бочка»: я не заплатив за вхід ні копійки, там чистий пісок, є душ, батут для малечі, катамаран, морозиво, чисте Дніпро. А в тому кафе, що поряд, ніхто ж не змушує щось купувати.

Однозначно треба прислухатися до населення, щоб Дніпро не стало окупованим, як у Конча-Заспі, люди мають бути захищені. Треба шукати розумний діалог. Можна зробити гарні кафе, яхт-клуби, щоб це було доступно.

А що з того, що воно нічиє, там лише сміття.  До речі, згадую, як при будівництві церкви, роблячи паркан, один із працівників загнав у взуття- в’єтнамки голку зі шприца. А вона могла попасти і в ногу та напевно заражена снідом, а там бігають наші діти.

– Як ви вважаєте, церква має втручатися в політику? Чи правильно, що церква благословляє на війну?

– Дійсно, церква має бути поза політикою. Але водночас церква має бути з народом. Ми благословляємо своїх воїнів не на війну, а на захист нашої Батьківщини та наших людей. У кожній Літургії ми молимося за правління, за військо, добробут, плоди землі. Військова людина покликана віддавати життя за свободу країни. А в Біблії сказано , що  немає більшої любові, як віддати життя за друзів своїх. Церква повинна говорити правду, а не замовчувати зло, яке коїться в країні.

До того ж, церква – збір людей, це не купола та срібло. А політика – це тоді, коли агітували в храмах, закликали голосувати за Януковича.

Якщо подивитись на російську церкву, то їхні священики навіть беруть до рук зброю та воюють на боці терористів, а наша найсильніша зброя – хрест.

– УПЦ КП активно займається волонтерством. Знаємо, що Митрополит Черкаський та Чигиринський навіть створив при церкві центр допомоги. Ваша церква допомагає армії?

– Звичайно ми працюємо з військовими, я також військовий капелан, співпрацюємо з волонтерськими центрами. Не раз передавали теплий одяг, термобілизну, спальники, працюємо з іншими фондами, купуємо форму. Спілкуємося з парафіянами за кордоном, вони також активно підтримують. Нещодавно прислали 500 аптечок з Америки, у складі яких є цінний кровозупинний Celox, а це великі гроші.

Приємно, що нашій Церкві довіряють. Ми не заплямовані ні в корупції, ні в якихось махінаціях. Бо на сьогодні не відомо, куди йдуть державні гроші. Бо вдягають волонтери, зброя  залишилася з радянських часів, годують волонтери і при цьому держава кудись виділяє величезні кошти.

– Чимало язичницьких традицій дожило до наших днів. Як Ви, як священик, до цього ставитесь?

 Це те, що передавалося з молоком матері. У самій церкві є дуже багато дохристиянських традицій. Наприклад, яйце – писанка, крашанка, орнаменти, народні вишивки, Івана Купала, весільні обряди.

Не всі традиції формувалися згідно релігійних вірувань. Було й те, що стосувалося краси: вишивки, розмальовані глечики.

Коли прийшло християнство, не можна сказати людям: все, чим ти жив, не має значення.

Але є і багато дохристиянських вірувань, які прийшли в християнство. Просто вони стали охристиянізовані. Наприклад, храм Пантеон у Римі, який будували на честь всіх богів. Це був поганський храм, з нього освяченням змили нечисть і зробили християнською святинею.

Це так само, як українізувати радянські звичаї, зокрема, 23 лютого. Спочатку зробили день захисника вітчизни, потім перенесли 14 жовтня. Згодом 23 лютого взагалі зітреться.

Згадаймо Різдво.  25 грудня колись було свято бога сонця. Для нас важлива не точна дата, а саме відзначення, що він родився. Сьогодні Різдво святкує весь світ, але ніхто не пам’ятає, що то був день бога сонця.

Не треба в людей забирати все, треба лише  зробити добрі акценти і пояснити.

– Якою Церкву Ви бачите в майбутньому?

– У майбутньому я бачу єдину Церкву. Саме українську. Але розумію, що Московський патріархат ніколи не пристане на єдину Українську Церкву, бо в нього інші завдання, будувати «руській мір» для Путіна. Ця церква не несе визволення українському та й навіть російському народові.

Церква повинна бути голосом Божим, а не прогинатися під якусь владу. Як і людина, Церкву теж судять по ділах. Московська церква благословляла Януковича,  після вбивства людей на Майдані Митрополит Павло (Лебедь) навіть називав екс-президента Януковича месією. Це всі чули і бачили. Як на мене він сказав правду : їх месія не Христос, а Янукович чи  Путін і т.д.

Що ж до УПЦ КП, то з Владикою Іоаном і Владикою Іларіоном маємо гарні стосунки, відчувається братня  підтримка. Нам тут ділити немає чого, в нас одна земля.

Олена Шаповал

 

2 коментарів

  • | Анонімний

    чудова стаття!

    Відповіcти
  • | Юлія

    Молимося за Вас, Отче! Так тримати!

    Відповіcти