Про забудову берегу в Черкасах (оновлено)

04.08.2017, 10:30

Цей допис присвячую темі забудови берегової смуги в Черкасах.

1. Чому я вважаю це питання найважливішим для Черкас за всі питання попередніх десятиліть?

Бо 12 км берегової смуги, де ширина Дніпра сягає 13 км – це єдина природня конкурентна перевага Черкас. Якщо місто не використає цей потенціал для свого розвитку – значить на кілька наступних віків прирече себе на сірість і бідність.

Саме тому всі 8 років своєї роботи на посаді міського голови я щоденно протидіяв спробам забудувати берегову смугу просто окремим об’єктами. І намагався повернути контроль міста над всією цією територією. Не вдалося завершити все, але 23 гектари берега повернули до земель запасу міста.

В обговоренні постійно проскакують фрази на кшталт “забудова Митниці”. Це – величезна помилка. Злочинний виконком своїм злочинним таємним рішенням розділив усі 12 км берегової смуги, а не лише 1,5 км берегу в районі Митниці.

2. Я вважаю, що ніякі громадські слухання і обговорення не повинні формувати кінцеве рішення про забудову берега. До них нема чого апелювати.

Є така наука – урбаністика. Вона про те, як міста розвиваються, забудовуються, як формуються і змінюються громади.

Ця наука нічим не поступається хімії чи медицині, фізиці чи математиці. А часом – навіть складніша. Бо має справу з УСІМ, що нас оточує – людьми і їхньою поведінкою, будівельними матеріалами, транспортом, рослинами, звуками, виробництвами, культурою тощо.

Скажу відверто, я зрозумів важливість цієї науки лише через 5 років роботи мером. Я перечитав десятки книг і статей, переглянув десятки фільмів та інтерв’ю. Переспілкувався із сотнями людей…

Я не знайшов в Україні ЖОДНОГО урбаніста! Так, є фахівці, які мислять поняттями червоних ліній чи архітектурного ансамблю. Є архітектори, які проектують чудові будівлі, іноді – цілі квартали.

Але таких, хто мислить категорією ЛЮДЕЙ, тих, хто розуміє, як архітектура виховує бандитів чи талантів – таких в Україні не знайшов.

Тому:
– вирішувати забудову берегової смуги на громадських слуханнях – все-одно, що на зборах ставити діагноз пацієнту третьої лікарні чи затверджувати навчальний план з хімії для учнів 11-го класу.

Якщо вам, шановні читачі, дійсно цікаво, як оточуючий світ впливає на розвиток людини і що таке урбаністика – рекомендую книжку Яна Гейла “Міста для людей”. Гейл – засновник нового урбанізму. Течії, яка вже 55 років є домінуючою стратегією розвитку всіх міст у цивілізованому світі.

Читається легко, багато ілюстрацій. Ви здивуєтесь, наскільки все у цьому світі взаємопов’язано!

3. Я вважаю, що правило “100 метрової захисної зони” від зрізу води у містах не повинно застосовуватися.

Уявіть собі, що ми взяли і буквально застосували це правило…

100 метрів тупо пісок…

Ні туалета з душем, ні сонцезахисноі альтанки, ні причалу, ні рятувальної станції…
Ні спортивного майданчика, ні кафе…

Таке рішення припустимо, наприклад, в Хургаді, де всі 365 днів на рік берег використовується виключно як пляж.

Але у нас – лише 90 днів.
А 275 днів – не пляж.

Тому ми повинні на березі передбачити щось таке, щоб людям було там затишно і цікаво увесь рік.

Десь укріпити берег і зробити набережну. Десь винести оглядовий майданчик аж понад воду.
Десь зробити спортивний маданчик, який на зиму перетворюватиметься на хокейне поле.

А для цього потрібно будувати. І за 10 м від води, і за 0 м, а часом – навіть у воді.

4. Вважаю, що берегова смуга в Черкасах має розвиватися як ГРОМАДСЬКИЙ ПРОСТІР.

А це означає, що там НЕПРИПУСТИМЕ житлове і промислове будівництво.

Громадський простір – це місце, в якому люди проводять свій час з метою задоволення своїх потреб у спілкуванні з іншими людьми. В таких місцях між людьми вибудовуються соціальні зв’язки, які у підсумку і тримають кожного з нас в тому чи іншому місті.

Громадський простір має бути цікавим, доступним і безпечним. Оскільки Черкаси хочуть розвиватися як місто (в містах, на відміну від села, завжди є нічне життя), громадський простір має бути доступний цілодобово.

Що має бути в громадському просторі:
– доріжки, зручні і безпечні;
– лавочки, зручні і розташовані таким чином, щоб люди були розвернуті обличчями один до одного;
– місця, захищені від негоди, спеки, вітру, шуму та пилу;
– заклади харчування із вбиральнями, щоб людина могла проводити в просторі більше часу.

Що може бути в громадському просторі:
– амфітеатр для різноманітних вистав, конкурсів чи інших подій;
– танцювальний майданчик, відкритий для всіх бажаючих, з уроками вуличних танців (не плутати з нічними клубами чи дискотеками!);
– різноманітні атракціони та ігрові майданчики;
– спортивні майданчики та вуличні тренажери для фізкультури;
– відкриті павільйони для різноманітних виставок і презентацій;
– і ще багато іншого…

Як бачимо, громадський простір може (і обов’язково буде!!!) створювати шум. Друзі-підлітки, які з гітарою чекають сходу сонця…
Фанати хокею, які до глибокої ночі ганяють шайбу і грюкають ключками…
Фізкультурники, які від самого рання гримлять тренажерами…

Тому категорично не можна допускати появи будь-якого житла на цій території!!!!
Бо житло, якої б поверховості воно не було, вбиває громадський простір!

До житла я в даному випадку прирівнюю і лікарні.

Те ж стосується і виробництв. Вони, зазвичай, генерують шум, потік вантажного транспорту. Часом – шкідливі викиди.

А все інше можна будувати! 

5. Житло на березі – далеко не комфортне.

Так, його можна розрекламувати як “елітне” і знайдеться кілька тисяч ідіотів, які заради “елітності” його придбають.

Але буденність зовсім інша.

Кажете, краєвиди? Прийдіться вул. Героїв Дніпра і спробуйте знайти прозоре вікно. Всі вікна старанно закупорені фольгою або непрозорими ряднинами, аби захиститися від сонця.

Кажете, екологія? Кожної ночі над Дніпром збираються всі викиди всіх промпідприємств міста. Бо над водою вночі зона низького тиску. А зі сходом сонця всі ці викиди вирушають на берег. Це фізика, нічого з цим не поробиш(((

Кажете, комфорт? Таких сильних і постійних вітрів нема в жодній частині міста. Так, це добре два-три літні місці, але увесь інший час вони добряче дошкуляють. А взимку видувають з будинків все тепло.

Ви все ще вважаєте, що на березі може бути елітне житло???

6. Вважаю, що концепція розвитку і забудови берегової смуги має бути розроблена шляхом ВІДКРИТОГО МІЖНАРОДНОГО АРХІТЕКТУРНОГО КОНКУРСУ.

Урбаністи з різних куточків світу запропонують десяток-два комплексних бачень розвитку цієї території.

Всі ідеі оприлюднюються в людному місті (на Соборній площі, у дворі Хрещатик-Сіті, в сквері за обласною радою). Розміщуються генплани, макети, візуалізація тощо. Протягом трьох місяців громадяни знайомляться з концепціями.

Ось після цього можна вже проводити громадські слухання.

І потім – вибрати кращий проект. Можливо, включити до нього окремі цікаві елементи з інших.

Чим ще добре залучення міжнародних архбюро? Це люди, які РЕАЛІЗУВАЛИ десятки подібних проектів. І вони знають, що потрібно запроектувати, щоб і людям було добре, і інвестору цікаво.

Більше того, вони ще можуть допомогти “затягти” відповідного інвестора.

Знаю, що зараз скажуть критики – мовляв, це дорого і довго.

Наша команда впритул наблизилась до цього питання в 2012 році. Ми підготували документацію такого конкурсу, заклали його проведення в ПСЕР-2013, передбачили фінансування в бюджеті.

Загальний бюджет склав всього 50 000 доларів.

Річ у тім, що архітектурні майстерні беруть участь в подібних проектах не заради грошей і призів. Вони зацікавлені виграти і в майбутньому для інвесторів розробляти вже робочу проектну документацію.
Тому достатньо лише оплатити іх приїзд і перебування в Черкасах для презентації проекту.

Ми ще не встигли офіційно оголосити про конкурс, а вже отримали 8 заявок! Зокрема, з Австралії, Канади, Бразилії.

Показово, що ВСІ вони затребовували генплан УСЬОГО міста. Тобто, вони мислять містом як єдиним організмом, а не окремим ділянками чи кварталами!

На жаль, через тиждень після імпічменту нова більшість на чолі з Білоусовим, Радуцьким і Савіним скасували цей проект. А через кілька місяців Савін як директор департаменту надав своїй фірмі дозвіл на житлову забудову ділянки берегу біля пірсу. Сумнозвісний Будгарант. В серпні 2014, після повернення на посаду, ми скасували цей дозвіл.

Сьогодні берег ще “чистий”, його можна правильно і комплексно запроектувати. І не можна його розглядати як скупчення окремих об’єктів.

7. Я вважаю неправильним, навіть – шкідливим, будівництво нових садків.

По-перше, нові садочки в нових мікрорайонах спершу не можуть задовільнити всю потребу. А через 20-25 років, коли кількість малих дітей стрімко падає, порожніють і перетворюються в притулок для бомжів і наркоманів. Приклади в Черкасах всюди – на Митниці, на Хімселищі, в ПЗР.

По-друге, приватний інвестор іх будувати не буде, а нинішня владна коаліція вкраде дві третини коштів.

Який вихід, запитаєте? Адже сотні батьків хотіли б віддати дитину в садок, а з місцями – напряг.

Насправді вихід дуже простий. Треба просто дотримуватися Конституції і законів України.

У підсумку в них йдеться про те, що Держава фінансує надання дітям освітніх послуг. Звертаю увагу – не УТРИМАННЯ закладів освіти, а НАДАННЯ ПОСЛУГ.

Тобто, батьки вибрали заклад, куди віддали свою дитину. Держава через своі формули при ухваленні бюджету визначила, яку суму вона виділяє на освітні послуги для дошкільнят. Наприклад, 10 000 грн на рік.

Це означає, що як тільки дитину взяли до закладу, йому відкривається фінансування в розмірі 10 000 грн. Дитина перевелась в інший заклад – за нею “пішли” гроші.

Наша міська влада порушує цей принцип і фінансує лише комунальні дитсадки. І виходить не з кількості дітей, а із затрат на утримання і симпатій до керівників закладів.

Велика кількість батьків із задоволенням віддали б своїх дітей у приватні садочки, але просто не мають коштів, щоб оплачувати освітню послугу замість держави.

Пустіть гроші за дитиною – і за якийсь рік уся потреба в садках буде задоволена десятками невеличких, затишних приватних закладів.

Без ЖОДНОІ додаткової копійки з бюджету!

Сергій Одарич, колишній міський голова м. Черкаси, депутат Черкаської міськради

Джерело: Фейсбук

Статті від автора

1 коментарів

Залишити відповідь

  • Одарич як мер-господарник був нікудишний, але в даному випадку він на всі 100% правий. Міста Херсон, Дніпропетровськ мають чудові набережні, і самим приємно і гостям міста є що показати. А чим Черкаси гірші? Набережна повинна бути тільки зоною відпочинку, з відповідними закладами громадського харчування, спортивними майданчиками, а не забудована однотипними “курятниками” – багатоповерховими будинками.