Про будинок меблів і меблі будинків

04.04.2018, 10:47

КУЛЬТУРА І БИТ
БУДИНОК МЕБЛІВ І МЕБЛІ БУДИНКІВ

Мало не щодня минаючи Будинок меблів на перетині Чорновола – Благовісної, а коли він відкрився то були Енгельса – Жовтнева, вражаюся нашому містечковому пофігізму. Це ж яка махіна – й непотребом! Цілий “Експо-Центр” міг би бути. Книжковий фестиваль у філармонії тулиться, вже й видавцям у місцях відмовляють, а тут виставку коней можна було б проводити. Не дарма ж його колись спроектували із заїздом.

М-да… А ще донедавна думав, де б на його старі фото розжитися. Юра Мезенцев, скажи думав? Навіть хотів бодай нове зробити, вранці. Допоки БМ не обліплений “антикварниками”. Тим більш, що зовні він не зазнав жодних помітних змін. Так, пейзаж довкола інший, та що вдієш – нема в минуле вороття…
Але думки або й мрії інколи матеріалізуються. Не всі звісно, але буває. Думаю, там хтось знає, яким треба матеріалізуватися, – це вже коли від тебе нічого не залежить, – а заради втілення яких, будь ласкавий, старайся сам.

Так от, пару днів тому відкриваю “Ретро Черкаси і область на фотографіях Ігната Діамента” – і є. Випросив, ні в кого нічого не прохаючи вголос. Serdiuk Alexander, справді велику справу робиш. Мовчки, вперто і без жодного зиску. Нас, таких ненормальних, ще трохи є у цьому місті…

Тож – ласкаво просимо, черкаський Будинок меблів. Скоро йому виповниться 45, адже відкрили його в тодішній традиції якось не по-людськи. Ні до Першотравня, ні до листопадового Жовтня, а просто посеред літа, 20 липня 1973 року.

Місце для торгівлі звичне, адже здавна там тіснилися дерев’яні ларки, але то – учорашній день. А Будинок меблів став найбільшим торговельним підприємством області, до того – одним з небагатьох спеціалізованих меблевих торгцентрів в Радянській Україні. Аналогічними могли похвалитися лише столиця та найбільші обласні центри республіки. Площа нашого дорівнювала 4,2 тисячам квадратних метрів (для розуміння: Будинок торгівлі має 5 тисяч), він мав дві великі зали по тисячі квадратів, кілька менших секцій, складські приміщення. Дивина з див – у магазин міг заїжджати вантажний транспорт! Проект меблевого центру був “імпортним”, бо народився він у Свердловську, зате якісне втілення – наше, черкасжитлобудівське силами БМУ-3. До речі, Будинок меблів став першим в обласному центрі магазином каркасно-панельного типу, тобто на місці його лише збирали з привезених блоків. На час відкриття в приміщенні було багато зелені і квітів, працювали радіовузол, буфет та газетний кіоск.

Тут треба проникнутися моментом. З початком масового будівництва хрущовок постала гостра необхідність в їх відповідному меблевому облаштуванні. Це завдання вимагалося вирішити так само швидко та комплексно. Тож вже у першій половині 1960-х інтер’єри помешкань перестали бути індивідуальними: старі успадковані гарнітури, шафи і буфети, які вірою й правдою служили зазвичай кільком поколінням, просто не вписувалися в нові квартири. І не те щоб за стилем, а навіть елементарно за габаритами.

Велике діло – пропаганда. Ну нехай буде популяризація. Періодичні видання зарясніли статтями та графічними рисунками нових помешкань. Одночасно модними стали два літературних жанри: наукова фантастика і фантастика квартирна. На відміну від першої, другу міг втілювати кожен. Маю трохи того поліграфічного надбання, то скажу – а є таки на що оком кинути! Якби ви натрапили на книжку Ігоря Середюка “Культура вашей квартиры” (Київ, “Будівельник”, 1967 рік), то самі б побачили, що концепти “сучасних” дизайнерських рішень передпокоїв, віталень та навіть кухонь були змодельовані тоді. Рулить розумний мінімалізм: секторальність, корпусність, світло, акценти на одній – двох інтер’єрних дрібничках. Клас. Нехай зісканю, то покажу трохи. Це вже із середини 1970-х почалося оте “па багатаму” з румунськими стінками на чверть кімнати та на решту – кріслами, диванами, килимами, люстрами, хрустальом довбаним, які загнали власника в престижну “зону комфорту”.

Пардон за суб’єктивізм. Тож на зміну старим меблям прийшли типові комплекти-секції, а разом з ними – малі інтерєрні форми: полички, люстри і навіть вази. Не оминула ця мирна революція й меблеві матеріали. У побут увійшли так звана “декоративна” деревина, яка імітувала справжню, пластик, шкірзамінники. На піку таких концептуальних змін до процесу долучилися й Черкаси.

Перша половина 1967 року ознаменувалася суттєвим збільшенням виробничих потужностей місцевого меблевого підприємства “Дніпро”. Там здали в експлуатацію великий цех з випуску комплектів для двокімнатних квартир, і оскільки набору відвели роль брендового, то й назвали одноіменно з об’єднанням. Півстоліття тому республіканська преса радо сповіщала, що “Черкаські мебльовики об’єднання “Дніпро” у ювілейному році працюють над випуском мебельних наборів “Дніпро” у двох варіантах – для вітальні і на повну квартиру, тобто і для спальні. Безперечно, це сучасні моделі, це нові форми. На рівні сучасних вимог знаходиться і оздоблення. Вперше в своєму виробництві черкаські мебельники застосували поліефірні лакові матеріали”.

Невдовзі на підприємстві запустили цех деревно-стружкових плит річною потужністю 35 тисяч кубометрів та лісопильний. Попит на черкаські меблеві набори був шалений, кожен новосел мріяв “обставитися” швидко та недорого. Вже у травні 1967 року республіканська періодика безапеляційно проголосила наше місто “меблевою столицею Радянської України”, а 1 липня у новому Палаці спорту “Спартак” (тоді він називався спортивним корпусом) відкрився республіканський оптовий меблевий ярмарок. Уся велетенська як на ті часи площа споруди і навіть прилегла територія була поділена на “квартири”: спальні, вітальні, кухні. За приблизними підрахунками, упродовж кількох днів виставку відвідали понад 50 тисяч черкащан та гостей міста, черги до “Спартака” у два рукави тягнулися аж до вулиць Шевченка і Урицького. І, звичайно, найбільшим попитом користувалися комплекти “Дніпро” – “черкаські меблі, виготовлені у сучасному стилі, а він — це краса в простоті, в раціональності”. Випускаючи щомісяця 200-230 наборів, об’єднання завантажилося замовленнями більш як на рік наперед (вже ті, хто отримав меблі “під ялинку”, не дуже їм раділи: нарікання користувачів на якість – регулярна тема читацьких дописів у місцеві газети. В СРСР взагалі не варто було купувати щось серйозне, вироблене в період між черговою річницею пострілу крейсера і новорічним бемканням курантів).

Чи існували інші меблеві варіанти окрім типового для тих, хто не мав можливості “обставитися” імпортом? Одне з місцевих рекламних оголошень саме тієї пори сповіщає про таке: “Якщо ви хочете мати красиві меблі, їх мовжна замовити в цеху міськпобуткомбінату “Експрес” навулиці Проектній, 8. Досвідчені майстри виготовляють м’які, поліровані і звичайні меблі, шафи, серванти, секретери, тумбочки під телевізори, меблі для кухні. Зламані меблі у нас теж відремонтують. Всі замовлення виконуються протягом місяця”.

Зрештою, соціальний запит на наші меблеві комплекти, – не найкращі, але практично безальтернативні, – спричинив реорганізацію Черкаського виробничого об’єднання підприємств меблевої промисловості “Дніпро”. У лютому 1970 року воно стало обласним вже з двома окремими базовими підприємствами: Черкаським деревообробним комбінатом та Черкаською меблевою фабрикою.

Наше меблеве підприємство було тут найбільшим, але не єдиним. Неподалік – Русько-Полянський меблевий комбінат, трохи далі – Шполянська меблева фабрика. Та ось що прикметно: коли продукцію почали атестувати Державним Знаком якості, всі вони в лінійці мали одну – дві таких “знакових” позиції. Для порівняння: на 1 січня 1981 року Черкаська трикотажна фабрика – 22, Черкаський шовковий комбінат – 21. Втім, навіть така продукція меблевиків “знаходила попит за рубежем”. Ні, не в Італії чи Фінляндії і навіть не в братніх Польщі чи Чехословаччині. Нашим умебльовувалися В’єтнам, Лаос і Кампучія. “30 меблевих наборів “Жайворонок” для жилої кімнати випущено за день у виробничому об’єднанні “Черкасимеблі”. З Черкас відправлено партію меблів у братню Кампучію”. Ця телетайпна замітка датована 22 листопада 1986 року. На пізніші тематичні часів Союзу я не натрапляв.

Джерело: “Фейсбук”

Статті від автора

0 коментарів

Залишити відповідь