Подорожуй Черкащиною: святилища минулого, лікувальні джерела та печери







ІнфоМІСТ продовжує розповідати про наймальовничіші куточки Черкащини.

Цього разу здійснимо паломництво до напівзабутих, але визначних святинь.

Нагадаємо, розпочинали подорожі дводенної мандрівки до "Місць сили".

село Коржова
"Кам'яні сліди"
ПОСЛАННЯ НЕБА ЧИ СВЯТИЛИЩЕ МИНУЛОГО?
Гранітний камінь із заглибленнями, що нагадують відбитки босих ніг, називають "Стопою Божої Матері". Він розташований на південно-західній околиці с. Коржовий Кут.
Місцеві жителі вірять, що сліди залишила Божа Матір і Святий Миколай, приписуючи їм чудодійні властивості.
Свідчення чудесних зцілень люди записують у зошит, який зберігається у каплиці Святого Миколая поряд із гранітними слідами. До каменю ведуть круті і довгі сходи, які побудували жителі села. Неподалік розташоване цілюще джерело.
Паломництво до напівзабутої святині
Свято-Миколаївський монастир заснований ще у 1779 році. За місцевою легендою, чотири монахині в пошуках нового місця для життя проходили через Лебединський ліс і зупинилися в ньому на ночівлю. Побачили сон, що Святий Миколай благословив їх заснувати тут монастир.

Вранці черниці вирішили набрати води із джерела і, на підтвердження свого сну, знайшли біля нього ікону святителя Миколая.

На місці джерела існують три криниці. Говорять, що вода у них жива і лікує від усіх хвороб.
Екскурсія до джерела "Живун"
Лікувальні властивості джерела "Живун" були відомі ще до нашої ери. Козаки і гайдамаки теж віддавали шану цій воді, лікуючи нею рани.
Потужність джерела коливається в межах 0,5 літрів за хвилину, а вода з нього за своїм складом слаболужна, слабо-мінеральна, зі слідами родону.

За легендою Святий апостол Андрій Первозванний та його учні проходили повз Холодний Яр спекотного літа. Коли їм захотілося пити, апостол вдарив своїм посохом об землю і з того місця потекла прохолодна вода. Так і утворилося джерело "Живун". Вода в ньому ніколи не замерзає.
Свято-Онуфріївський чоловічий монастир
Свято-Онуфріївський монастир овіяний багатьма легендами, описаними в художній та історичній літературі.

Найбільш відома з них - про існування підземного переходу між Онуфріївським та Мотронинським монастирями, який слугував для порятунку від грабіжників у неспокійні часи та яким нібито користувалися і холодноярці.

І хоча насельники монастиря заперечують наявність підземного ходу, місцеві відстоюють цю легенду.
На території монастиря є підземна церква Святителя Миколая та печери, а також давнє кладовище.

Печери протягом 1996-2000 років були ретельно вичищені від намитого і наносного грунту та досліджені черкаськими археологами.

Загальна довжина підземних ходів сягає 70 метрів.
Красногірський жіночий монастир
село Антипівка Золотоніського району
Свято-Покровський Красногірський жіночий монастир - один із п'яти найстародавніших в Україні. Розташований у селі Антипівка, поблизу міста Золотоноша.

Жіночий монастир зведений ще у 1771 році у стилі українського бароко архітектором Іваном Григоровичем-Барським.

Монастир має досить цікаву історію заснування.
Були то часи, коли по річці Золотоношка ходили козацькі чайки...

За переказами, відлюдне життя на Красній горі започаткував чернець із Константинополя десь наприкінці 16-го століття.

Явилась йому уві сні Цариця небесна і звеліла йти в землю руську, на гору біля Золотоноші, щоб вершити подвиг чернецький. Довго шукав він, але таки знайшов гору, яку люди називали Красною.

Та гора була вся поросла чагарником диким персиком. Мав той чагарник цікаву властивість - цвісти з початку весни до перших осінніх приморозків.

І впродовж цього часу гора була вкрита яскраво-рожевим цвітом. Здалеку здавалося, що вона охоплена пурпуровим полум'ям.

1 коментарів

Залишити відповідь