Подорожуй Черкащиною: гармонія природи

"ІнфоМІСТ" продовжує прокладати туристичні маршрути Черкащиною. Ми вже розповідали про місця козацької сили, святилища минулого, лікувальні джерела та печери.

Цього разу мандруватимемо Жашківщиною, Маньківщиною та Корсунь-Шевченківщиною.

Екскурсія до Жашківського кінно-спортивного комплексу

м. Жашків


Це унікальне поєднання елегантного спорту та комфортабельного відпочинку.

Спілкування із благородними та граціозними тваринами дарує відчуття внутрішньої гармонії і заряд позитивної енергії.

Якщо ви хочете відчути у житті щось нове і незвичайне, неодмінно вирушайте в Жашківський кінно-спортивний комплекс, де панує атмосфера кінного спорту і справжнього європейського комфорту.

Жашківський кінний завод був заснований в 1999 році. Спеціалізується на розведенні, вирощуванні і тренінгу коней західноєвропейських порід (весфальська, голштинська, ольденбурзька, ганноверська, бельгійська, рейнська, голландська, французький сель).

Площа заводу становить 317 га: 200 га пасовищ, 100 га сінокосу, база, що займає 17 га. На території Жашківського кінного заводу: 2 стайні денникового типу, призначені для 60 маток, 2 стайні загального типу для вирощування молодняку, спортивна стайня на 80 денників, злучний манеж, стайня для жеребців-виробників, "водилка" для коней (працює в семи різних режимах), критий манеж, сучасний лазарет та лабораторія для штучного осіменіння. Все це забезпечує повноцінний розвиток коней цілий рік. Крім безпосередньо розведення, завод активно інвестує кінний спорт, основою для якого є Жашківська кінно-спортивна школа.

Офіційне відкриття кінно-спортивного комплексу відбулося 14 серпня 2010 року на базі Жашківського кінного заводу.
Селище Буки. Маньківський район
Буки – селище міського типу в Черкаській області. Здавалося, без новітніх проявів цивілізації та особливих принад. Та в самому центрі є те, що варто побачити кожному – живописні скелі, каньйони, водоспади.

Як розповідає легенда, село отримало свою назву через те, що раніше тут росла величезна кількість буків.

Буцькі скелі існують і приваблюють туристів із усієї України вже багато років. Буки встигли стати майданчиком для зйомок фільмів, кілька років тому тут проклали скелелазні маршрути.

Кожен може насолодитися прекрасною природою – бурхлива річка, неймовірний водоспад Вир, для любителів старовини є залишки старого млина, неподалік від нього – жорна. До того ж у Буках була збудована перша ГЕС.

В 1972 році цьому об'єктовы було присвоєно статус державної пам'ятки природи місцевого значення.
Село Іваньки. Маньківський район
На території села та його околицях виявлено сліди епохи бронзи та трипільської культури, чотири стародавні кургани.

Збергіся величний курган на полі перед Чорною Кам'янкою, де похоронені козаки, які загинули в бою з татарами. Але окрім історичної спадщини всім, хто завітає до цього місця, запам'ятається парк «Олександрія», який ще називають «Малою Софіївкою»: тут є і свій острів кохання, і фонтани.

Село Тимошівка. Маньківський район
Цікаве село передовсім своєю дерев'яною церквою Святої Великомучениці Параскеви. Її звели у 1914 році, де й понині правлять службу.

На подвір'ї церкви знаходиться надмогильний камінь, на якому видніється напис: «Святий раб божий Тимофій». Також є гарний старий металевий хрест, а трохи далі - встановлений у наш час пам'ятник жертвам Голодомору.

Через село протікає річка Бендерка, яка впадає у ставок села Полковниче. Русло річки омиває високу скелю із двома входами, які вже залила вода: розповідають старожили, що то початок підземелля, яке тягнеться але до старого приміщення колишньої Іваньківської школи (нині тут лікарня). Тож, у роки монголо-татарських нападів, тимошівці ховалися під землею та втікали цим ходом від завойовників.

Реліквією села стала криниця «із живильною водою», що називається Линниковою — од чоловіка на прізвище Линник, який її викопав. На одному з дубових брусів, що з них зроблена коробка для криниці, збереглася вирублена дата — «1640».

Село відоме музеєм народного мистецтва. Серед найкращих експонатів музею вирізнялися барвисті вишиванки тимошівчан.

На околиці села, на так званому полі Шпиль, у 2004 році виявлено пам'ятки трипільської культури.

Корсунь-Шевченківські історії


Ще у 1032 році Ярослав Мудрий заснував місто-фортецю Корсунь, яке стало могутнім фортпостом на шляху кочівників.

Тисячолітня історія Корсунщини нагадує про себе багатьма пам'ятками археології, архітектури, історії, мистецтва та природи, зосередженими у Корсунь-Шевченківському державному історику-культурному заповіднику.

У Корсунь-Шевченківському знаходиться пам'ятка загальнодержавного значення палац Лопухіних-Демидових, побудований у стилі романтизму із елементами неоготики.

На мальовничому гранітному острові посеред річки Рось знаходиться чудовий архітектурно-історичний ансамбль - палац Понятовських-Лопухіних.

Він побудований на місці давньоруського городища - літописного Корсуня.

У кінці XVIII століття цими землями володів корсунський староста князь Станіслав Понятовський, родич останнього польського короля Станіслава Августа. Саме він і задумав у 1782 року влаштувати на гранітному острові свою заміську резиденцію.

За рік був побудований одноповерховий флігель, який потім з'єднався з палацом за допомогою ордерної галереї.

У 1799 року після останнього поділу Польщі, коли Корсунь увійшов до складу Російської імперії, маєток викупив імператор Павло І і подарував його міністрові юстиції князю Петру Лопухіну.

За часів сина Павла Петровича Лопухіна (1835-1840) маєток перебудовується невідомим архітектором. Було споруджено в'їзні ворота в стилі середньовічних замків, швейцарський будиночок, лютеранську каплицю, манеж і оранжерею. Палацовий комплекс в Корсуні вважався одним з найкрасивіших в Європі.

У 2-ій половині XIX століття Корсунем володів князь Микола Лопухін-Демидов. За час його правління маєток знову змінював свій вигляд: добудовуються ще два поверхи до одноповерхового флігеля, зводяться дві каплиці...

На сьогодні збереглися 10 з 13 споруд палацово-паркового комплексу у Корсуні. На території комплексу знаходиться краєзнавчий музей та музей історії Корсунь-Шевченківської битви, художня галерея.

Садиба Лопухіних включає в себе головний будинок з «Червоним» ганком, флігель з каретним корпусом і огорожу з пілонами парадних воріт.