По обидва боки наркозалежності: хвороба чи предмет спекуляції?

– Вам легко забути смак морозива?

– Ні.

– Так і в наркозалежних лишається спогад про те відчуття, яке викликають наркотичні речовини. Це те, що викорінити практично неможливо. Психологічна залежність, відчуття “смаку” дуже сильне.

На простих прикладах 42-річний Сергій розповідає мені, чому перестати вживати наркотики складно. Ще 6 років тому він боровся за своє життя саме з ними.

Черкащанин виріс у звичайній сім’ї, навчався в школі, потім вступив у медичний коледж і планував стати військовим фельдшером. Та на останньому курсі вперше спробував марихуану, а в 16 років – ін’єкційні наркотики.

 – Тоді було модно чи то “статусно”, коли молодий хлопець на якихось там вечірках курить марихуану. Усе почалося з неї, потім переросло у більш важкі наркотики. Знайомство ж саме з ін’єкційними зруйнувало будь-яку перспективу на майбутнє. Я втратив усіх своїх друзів, вилетів з коледжу, а єдиною ціллю в житті стало здобуття засобів на чергову дозу, – пригадує чоловік.

Ні одна реабілітація не подіє без внутрішньої мотивації

Сергій розповідає, що серед наркозалежних побутує прислів’я: “Попереду темрява, а позаду лише трупи, трупи, трупи”. Воно про те, що люди, які вживають наркотики, живуть моментом від дози до дози.

– Є хороший мультфільм для дорослих та дітей про наркоманію. Пташка знаходить зернятко, пробує його, і воно її окриляє. Вона рухається вперед, знову натрапляє на зернятко, але кожного разу “окриляючий” ефект від нього триває все менший проміжок часу, і от в кінці пташка вже не йде, а повзе до цього зернятка. Так і в наркозалежних.

Ми знайшли у мережі цей мультфільм німецького аніматора Андреаса Хайкаде. Він лаконічно розповідає про те, що таке наркотична залежність, як вона виникає і які можуть бути наслідки.

У такому ритмі чоловік жив майже 15 років. За цей час він встиг кілька разів побувати за гратами. Відбував покарання і за те, що його ловили із наркотиками, і через крадіжки, метою яких було здобуття засобів на придбання дози. У 30 років усвідомив, що ця залежність руйнує все довкола. Сигналів було кілька.

– Перший – це коли батьки опустили руки, найближчі люди відвернулися від мене. Вони сказали: «Ти вибрав собі такий шлях, ти – дорослий чоловік, тому живи як хочеш».  Другий – коли я замислився над тим, що втрачаю найцінніше – своє здоров’я. Я фактично ставив під сумнів своє перебування серед живих. Це була основна мотивація для того, щоб покінчити з наркотиками, – говорить Сергій.

Тоді він зрозумів просту річ: втрачаючи здоров’я – він дає комусь заробляти на цьому гроші.

Пригадує, що на такі думки його наштовхнула ще й неприємна розмова із наркодилером. Черкащанин прийшов скаржитися на низьку якість товару, за яку він платив кошти. Молоді хлопці 18-20 років відповіли: “Ось стоять 50 осіб, і вони усім задоволені. Кому нам вірити – їм чи тобі одному?”

– Я зрозумів, що причина – у мені. Вони задоволені, лише мене щось обурило, мені треба щось змінювати. Я почав у собі розбиратися.

Кілька разів чоловік проходив програму реабілітації, як і в державних установах, так і в приватних клініках. Усе це дорого коштувало, але не допомагало.

– Ні одна реабілітація не подіє без внутрішньої мотивації. Я навіть звертався до релігійних установ. Та не було бажаного ефекту. У 30 років поїхав у віддалене село, провів там певний час. Але ні, я і там не позбувся наркотичної залежності. Я переключився на алкоголь. Це проблема заміщення, – пригадує Сергій.

Після 6 років боротьби, аж у 36, він вже почував себе твердо на ногах, відчув, що може самостійно боротися.

– І сьогодні кожен день у мене починається із боротьби. Але я щоразу собі нагадую, чого я досягнув зараз і що я мав, коли вживав наркотики. Я згадую тих друзів, які померли, згадую, скільки здоров’я забрали наркотики…

Нині чоловікові 42 роки, він має родину, двох дітей, стабільну роботу та активну позицію в суспільстві. Усе це надбав за останні 6 років. Каже, що про своє минуле дружині розповів усе, щоб у майбутньому не виникало конфліктів. Жінка ж не вірить, що він колись був наркозалежним та вдавався до крадіжок.

Майже 4 роки черкасець допомагає людям, що живуть з наркозалежністю. За цей час зрозумів, настільки недосконале у нас законодавство та програма реабілітації в наркодиспансерах.

– У законодавстві не передбачене покарання за вживання наркотиків, натомість покарання за зберігання наркозалежним прописане у ККУ. Із реабілітацією теж біда. Вона прирівнюється до лише медикаментозного лікування, але не працює психологічна складова, яка є важливішою, – констатує чоловік.

Із розмови він робить висновок: ніколи не пізно почати боротьбу і, попри “солідний” стаж вживання наркотиків, не варто вішати самим на себе ярлики: “не візьмуть на роботу”, “не допоможуть”, “не полюблять”, “не пробачать”, “засудять” тощо.

 

Чим далі ви туди зайшли, тим довше звідти повертатися

У Черкаській області 16695 осіб мають розлади психіки через уживання психоактивних речовин. Найбільша частка на рахунку легального в Україні алкоголю – 14603. Проблеми через заборонені наркотичні речовини мають 1770 осіб. Про це свідчить офіційна статистика Черкаського обласного наркодиспансеру.

Зі 1770 осіб, які перебувають під наглядом, у 2016 році взяли під нагляд уперше зі встановленим діагнозом “розлад психіки і поведінки через уживання наркотичних речовин” 125 осіб.

За останні вісім років динаміка показників наркологічної захворюваності  знижується. З 2012 року і до сьогодні вона тримається майже на одному рівні.

Та ці цифри досить таки поверхневі. Адже значний відсоток людей просто не звертається за допомогою. Цього не заперечують навіть лікарі.

– У медицині наркоманію, алкоголізм, тютюнопаління об’єднує один термін – хімічні залежності. Так-от знайте, вони – не виліковні. Будь-які історії про людей, які кинули наркотики, це історії про ремісію, – говорить керівник Черкаського обласного наркодиспансеру Анатолій Борозенець.

Щоб звернутися за допомогою, каже лікар, достатньо того, що в людини усвідомлено виникне бажання просто жити. Це один із основних інстинктів, які спонукають відмовитись від вживання психоактивних речовин.

З наркозалежністю, як і з будь-яким іншим захворюванням, слід йти в лікарню. Тут вас обстежать, встановлять діагноз та призначать лікування.

– Ні на які обліки зараз ніхто не ставить. Це із радянських часів повелося. У нас пацієнт перебуває під наглядом, поки того потребує, – говорить лікар.

Період реабілітації індивідуальний для кожного випадку: “Чим далі ви туди зайшли, тим довше звідти повертатися”, – коротко відповідають фахівці.

У наркодипансері допоможуть зняти абстинентний синдром (фізичні і/або психічні розлади, що розвиваються у хворих на наркоманію через деякий час після припинення прийому наркотику або зменшення його дози – ред.).

– Ви бачили, що таке “ломка”!? Стан не з найкращих. Це болі, безсоння, рвота, сльозотеча тощо. Для того, щоб допомогти людині пережити гострий абстенентний період, і потрібно пройти медикаментозне лікування, – говорить Анатолій Борозенець.

Йдеться про так звану замісну терапію. Це вживання легальних препаратів, які знімають абтинетний синдром, але не викликають ейфоричних відчуттів.

– Не у всіх вистачає сили волі повернутися назад. Із десяти осіб, можливо, двоє перестають вживати наркотики. А що робити решті? І далі нелегально вживати, розносити ВІЛ, адже 70 % наркозалежних є ВІЛ-носіями. Тому замісна терапія – це один із способів лікування, – говорить лікар. – Спецпрепарати виділяють міжнародні благодійні організації.

Боротьба на викорінення – неефективна

Далі людині потрібна реабілітація. Тут вже фактор часу і робота психолога відіграють важливу роль. Нині в області лише тривають перемовини з приводу створення реабілітаційного центру на базі наркодиспансеру.

– Я вже років 5 порушую це питання. Цей центр потрібен, щоб людина після медикаментозного лікування могла перейти через коридор у центр, де з нею працюватиме психолог. Бо ж його роль чи не найважливіша у цьому процесі, – говорить лікар.

Серед населення ще й нині панує відчуття страху та зневаги до наркодиспансерів, яке склалося за радянських часів, вважає лікар.

– У нас лишилась стигма, що якщо ти сюди прийдеш, то тебе в ЛТП посадять. Люди не знають, що лікувально-трудові профілакторії вже років двадцять не діють. А на вікнах у диспансері ми змушені грати ставити, бо люди тут перебувають у станах психічних розладів. Це все для того, щоб убезпечити їх у першу чергу, – каже лікар.

За словами головного нарколога Черкащини, за кордоном інший підхід до цієї соціальної проблеми. Усі вже визнали, що боротьба на викорінення – неефективна. Тому проблему наркоманії взяли під контроль.

– Якщо мафію не можна подолати, то її треба очолити, – жартує лікар та розповідає про німецьке місто Франкфурт-на-Майні. Там у районі залізничного вокзалу можна вільно придбати наркотики. Поліція про це знає і лише веде нагляд. На вокзалі є спеціальна кімната зі стерильними шприцами, у якій наркозалежний може вжити придбані речовини без страху, що його покарають за це.

Система лікування там теж відрізняється від української. Якщо у людини є проблема, вона приходить у муніципальну клініку. Там її безкоштовно лікують, віддають на реабілітацію.

– Вам дають шанс. Якщо ви не витримуєте, то знову йдете на вокзал, адже такий шанс маєте лише один раз на рік. І це насправді дисциплінує. А у нас звикли кидатися в крайнощі: дозу підняв і прибіг в наркодиспансер знову скидати.

Через недосконалість законодавства в Україні наркозалежні мають чимало проблем із законом. За словами Анатолія Борозенця, у наркодиспансер ще й досі приходять запити від поліції із проханням надати списки осіб, які в них перебувають на обліку для проведення профілактики.

Лікар обурюється і називає це “совковою” практикою. Нині на облік нікого не ставлять, люди в наркодиспансері за своєї волі перебувають під наглядом.

Наркозлочини у цифрах: реальна робота чи імітація

Із цією хворобою справді  тісно пов’язані наркозлочини. Цю лінію можна відслідкувати неозброєним оком. Так, згідно статистики, кількість наркозлочинів, що зареєстровані з 2012 по 2016 рік на території Черкаської області, коливалися від 1618 до 592.

Тенденція до зменшення наркозлочинів із 2012 року прослідковується не лише на території області, вона є характерною й для  України загалом. Так у 2012 фіксували 53 539 наркозлочинів на території держави, а за 9 місяців 2016 року – 17274.

Такі дані наводять в аналітичному звіті “Дотримання прав вразливих груп населення у діяльності правоохоронних органів“, який підготував Експертний центр з прав людини за підтримки програми «Громадське здоров’я» Міжнародного фонду «Відродження».


Наркозлочинам присвячений цілий розділ у Кримінальному кодексі України – «Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прескурорів та інші злочини проти здоров’я населення». Із двадцяти статтей (305-324), найчастіше наркозлочини кваліфікують за 307 та 309.

Згідно статистики, із 1050 наркозлочинів, що скоєні на території області у 2015 році – 805 кваліфікували за вищевказаними статтями, а зі 592 у 2016 – 515. За перший місяць 2017 з 85 виявлених злочинів – 83 за статтями 307 та 309.

Процитуємо закон:

Стаття 307. Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів

– якщо ці дії вчиняють з метою збуту, або йдеться про незаконний збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, то правопорушника карають позбавленням волі на строк від чотирьох до восьми років

– ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 308-310, 312, 314, 315, 317 Кодексу, або із залученням неповнолітнього, а також збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів у місцях, що призначені для проведення навчальних, спортивних і культурних заходів, та в інших місцях масового перебування громадян, або збут чи передача цих речовин у місця позбавлення волі, або якщо предметом таких дій були наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги у великих розмірах чи особливо небезпечні наркотичні засоби або психотропні речовини караються позбавленням волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна.

– дії, передбачені попередніми частинами, вчинені організованою групою, а також якщо предметом таких дій були наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги в особливо великих розмірах, або вчинені із залученням малолітнього або щодо малолітнього караються позбавленням волі на строк від дев’яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.

– Особа, яка добровільно здала наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги і вказала джерело їх придбання або сприяла розкриттю злочинів, пов’язаних з їх незаконним обігом, звільняється від кримінальної відповідальності.

Популярнішою під час кваліфікації злочину виявляється 309 статтяНезаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту“:

– незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту караються штрафом від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк;

– ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб чи особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 307, 308, 310, 317 цього Кодексу, або якщо предметом таких дій були наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги у великих розмірах караються позбавленням волі на строк від двох до п’яти років;

– дії, передбачені попередніми частинами, вчинені із залученням неповнолітнього, а також якщо предметом таких дій були наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги в особливо великих розмірах караються позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років.

Найцікавішим є останній пункт 309 статті: “Особа, яка добровільно звернулася до лікувального закладу і розпочала лікування від наркоманії, звільняється від кримінальної відповідальності за дії, передбачені частиною першою цієї статті”.

А тепер до свіжої статистики. Згідно даних ГУ НП у Черкаській області, у 2015 році 40 % наркозлочиних кваліфікували за 309 статтею, у 2016 – 73 %, а за перший місяць 2017 – 91 %.

Аналізуючи статистику по Україні знову помічаємо, що частка злочинів за окремими статтями ККУ серед загального масиву наркозлочинів збігається із даними у регіоні.

Лише за 9 місяців 2016 року аж 74,22 % виявлених наркозлочинів кваліфікували за тією ж таки 309 статтею, 8,28 % (2-ге місце) – за 307-ою. У наведеній нижче схемі можна прослідкувати, як відсоток злочинів за 307 статтею за чотири роки різко впав (з близько 27 % у 2013-15 роках до 8 % у 2016-му)

Що це означає!? Основним об’єктом уваги правоохоронців залишаються споживачі наркотиків, а не їх реалізатори. А тенденція до посилення уваги до наркозалежних натомість зростає.

На території Черкащини близько 70 % злочинів (з 2015-січень 2017) вчиняють наркозалежні люди, які не мають на меті отримання прибутків, а наркотик – це їхня психофізіологічна потреба.

Що не так із Законом?

Якщо звернути увагу на деякі заборони, які поширюють на людей, що хворі на наркоманію, можна накопати кілька недопрацювань у нашому законодавстві, які обмежують їхні права. Звернімось до вищеобговорюваних статтей.

Перше: покарання за виготовлення/зберігання/перевезення наркотичних засобів в ККУ передбачене, а за вживання – ні. Настільки це логічно?

Друге: навіть лікарі стверджують, що людина, яка користується замісною терапією, не має таких розладів, які характерні для тих, хто відмовляється від вживання наркотиків без заміщення іншими препаратами. АЛЕ водити авто ані наркозалежним, ані людям, які роками вживають опіоїди та ведуть повноцінний спосіб життя, забороняє закон. Настільки це справедливо?

Третє: правоохоронці ще й досі вимагають списки людей, які перебувають на ОБЛІКУ в наркодиспансерах, для того, щоб проводити з ними профілактику. Натомість у закладах стверджують, що нині обліків не ведуть. Законодавство передбачає вживання терміну “медичний нагляд”.

Чому правоохоронці пишуть такі запити попри існування норми закону про “лікарську таємницю”, та конституційні права людини?

Четверте: у чинному ЗУ “Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними” із 16 по 21 статтю йдеться про примусове лікування.

Настільки такий метод є дієвим, коли фахівці запевняють, що лише волевиявлення людини здатне допомогти покинути вживати наркотики?

І процитуємо статтю 21 “Обмеження прав особи, хворої на наркоманію, на період примусового лікування”:

Постанова суду про направлення особи, хворої  на  наркоманію, на примусове лікування є підставою для звільнення її з роботи  або припинення навчання у встановленому законодавством порядку.

Чи не порушує ця норма закону базових конституційних прав людини?

Зловживання, причини та наслідки

У роботі правоохоронців із вразливою групою населення правозахисники та активісти фіксують чимало правопорушень. Детально їх описують у звіті Експертного центру з прав людини.

Перелік на фото не вичерпний.

В Україні фіксували випадки смерті або доведення до самогубства наркозалежних. Окрім того такий “стиль” роботи правоохоронців укріплює корупцію та лише призводить до зростання кількості наркозалежних та ВІЛ-інфікованих, погіршує криміногенну ситуацію тощо.

Саме тому про такі випадки не можна мовчати. Позитивний досвід розслідування справ про порушення прав наркозалежних є. У аналітичному звіті Експертного центру з прав людини наведено приклад історії з Черкас, яка сталася не так давно.

16 червня 2015 року у помешканні наркозалежного працівники тоді ще Дніпровського РВ УМВС України в Черкаській області здійснили незаконний обшук, нанесли йому тілесні ушкодження, змушуючи зізнатися у незаконному обігу наркотиків, заволоділи майном та тривалий час тримали у приміщенні міліції.

Про цей інцидент Регіональному координатору взаємодії з громадськістю Уповноваженого з прав людини повідомила активістка ЧБО ЛЖВ “Від серця до серця” Людмила Проценко. Після цього усі протиправні дії правоохоронців задокументували та відкрили кримінальне провадження Уповноваженого у справі про порушення прав і свобод людини.

Значна поширеність порушень прав представників вразливих груп, дискримінація їх за ознакою здоров’я та соціального статусу спричиняє глобальні негативні наслідки для суспільства в цілому. Це правові наслідки (порушуються принципи верховенства права, законності, нівелюються ознаки правової держави), медичні (негативний вплив на ефективність боротьби з поширенням наркоманії, ВІЛ-інфекції та інших супутніх небезпечних хвороб), політичні (дискримінація вразливих груп негативно впливає на міжнародний імідж держави), соціально-демографічні, економічні тощо.

Таким чином, порушення прав наркозалежних осіб з боку правоохоронних органів, на думку фахівців Експертного центру з прав людини, мають викликати особливу увагу та занепокоєння з боку як органів державної влади, так і суспільства в цілому, адже вони, окрім іншого, відображають загальну ситуацію із дотриманням прав людини у державі.

 

Будь-яке “зло” може бути покаране. Тому про це не слід мовчати. Наркозалежні мають такі ж права, як і решта людей. Якщо ваші права порушили, звертайтесь до громадських організацій, телефонуйте на гарячу лінію Обудсмена (044-253-75-89, 0800-50-17-20), просіть підтримки у правозахисників. 

0 коментарів

Залишити відповідь