П’ять надприродних здібностей регіонального журналіста

29.05.2018, 15:55

“У Черкасах сталося масове ДТП”, – читаю я заголовок статті місцевого сайту і в паніці дзвоню мамі дізнаватися чи все добре.

Я вже два роки живу в іншому місті, тому регулярно читаю стрічку черкаських новин. Але бути в курсі того, що відбувається – складно, бо регіональні ЗМІ часто публікують не новини, а фантастичну літературу. “Масове ДТП” виявилося новиною про те, що в Черкасах відбувся тренінг з надання першої медичної допомоги. Так просто переглядів більше, розумієте? (Посилання дати не можу, бо після мого злісного коментаря, статтю видалили)

На новинних сайтах зазвичай встановлена кількість текстів, яку новинар має написати за день. Умовно кажучи – одна новина кожні 20 хвилин. Тобто за восьмигодинний робочий день виходить 24 новинні тексти від кожного журналіста. От чому в українських ЗМІ так багато висмоктаних з пальця заголовків у вашій фейсбук стрічці. До цього рівняння додаємо відсутність нормальної журналістської освіти, відсутність редактора, який перечитує текст, недотримання стандартів авторами і у кінцевому результаті #маємошомаємо.

Тому бути медійником у місті з населенням 200 тисяч, де нічого не відбувається, і писати 100500 новин на годину – це героїзм. Таким людям оди писати потрібно! І от кілька з них, які демонструють набір навичок справжнього регіонального журналіста.

Перша суперсила регіонального журналіста – ретельна підготовка до спілкування з героєм. Щоб добути унікальний контент, справжній журналіст готовий навіть вивчити іншу мову. Або як тернопільський автор – освоїти гавкіт. «Розповідь про бездомну собаку з Тернополя, якій дуже пощастило в житті» (фото) здивує вас чудесами міжвидової комунікації. Бо, судячи з тексту, автор взяв ціле інтерв’ю у Барбі (так звуть собаку-героїню).  «Вона не любить, коли на неї одягають поводок і страшенно любить сніг. Вона обожнює маленьких дітей і не любить п’яних чоловіків. А ще вона страшенно любить папугу, який живе у тій же квартирі», – пише автор. Дійсно, поки Ілон Маск бавиться у свої дитячі ігри і машинки в космос запускає, люди в Тернополі займаються дійсно важливими справами – спілкуються з песиками про їхні вподобання! А в кінці журналіст справедливо підсумовує свій матеріал такими словами: «До чого вся оця розповідь? А практично ні до чого».

Справжній регіональний журналіст відрізняється неймовірною спостережливістю – і це його друга суперсила. Він вміє звертати увагу на те, чого аудиторія не помітить сама. В Марганці, один із таких Шерлоків, розкрив читачам страшну таємницю у заголовку: «Фото дня 22.04.2018. Йшов 2018 рік…». Уявіть, так швидко! Га? Лише нещодавно 1917 був, революція, а тут раптом – бац – і сто років минуло. Аж не віриться. Сама стаття не менш цікава: крім фото пам’ятника Леніну з оголошенням про те, що скоро у вождя днюшка, там нічого немає. Ніякого тексту. Хочеться вручити приз автору не лише за уважність, а й за лаконічність!

Третя суперсила регіонального журналіста – писати новини з засідання міськради. Коли редактор відправляє тебе на полювання за текстом, а нічого цікавого там не відбувається, доводиться вмикати фантазію. Дивишся за вікно, на свого редактора, знову за вікно, знову на редактора. Ні, ти не на коні: ти бачиш голубів, квіти, депутата – і пишеш новину. Все просто. Так напевно і з’явився текст: «У Кропивницькому думатимуть як рятувати квіти від голубів». Тільки от голубів шкода, може квіти – їхня втеча від реальності і вони естети.

Четверта надзвичайна здібність – це вміння давати потрібні поради. Не щось буденне, як взяти парасольку в дощовий день чи не оформлювати кредит у доларах. А дійсно важливі життєві лайфхаки «Чому тернополянам варто пам’ятати що вони люди, а не філологи». Бо, якщо ви філолог, то ймовірно не людина. А, якщо людина, то точно не філолог. А якщо ви з іншого куточка України – вам пощастило, бо люди, філологи і розмовляючі собаки живуть тільки у цій аномальній зоні.

І п’ята, найголовніша, суперсила регіонального журналіста – добирати заголовки. Можна дивитися вічно на те, як тече вода, горить вогонь і як місцеві ЗМІ вигадують заголовки. Писати новини на соціально важливі теми – не так потрібно, як веселити читачів, судячи з таких текстів: «У центрі Черкас бігало лисеня і їло мертвих хрущів», «На Полтавщині четверо рибалок «начхали» на нерестову тишу», «У Тернополі затримали чоловіка, який посміхався сам до себе», “В Днепре голубь хотел порыбачить и запутался в дереве (Фото/Видео)», «Степан Барна показав своїх кісок тернополянам», «Як троє закарпатських пенсіонерів ділили гумову жінку», «Тернополянам пропонують вибір: курити або співати псалми», «Житель Гусятинщини дуже хотів купити Кентавра, але тільки втратив гроші».

Саме завдяки таким регіональним медіа, з’являються люди, які колекціонують перли місцевих журналістів.

Наприклад, Олександр Мочула почав збирати у себе на сторінці у Фейсбук дивні тернопільські новини. Знайти їх можна у нього на сторінці, у рубриці «Тернопільські новини». У Черкасах тролінгом місцевих медіа займається Сергій Цибровський. Майже кожен свій пост у Фейсбуці він починає словами «У середмісті Черкас…», пародіюючи ЗМІ, що постійно пишуть подібні заголовки. Є і групи у Фейсбуці, де можна покращити собі настрій журналістськими «перлами». Це «Бред из лент»  і  проект запорізького журналіста Максима Щербини «Новини з пальця».

Доки регіональні ЗМІ економлять на посаді, яка гордо називається «редактор», можна сміливо заходити на сайти деяких медіа, щоб повеселитись. Бо, якщо раніше анекдоти публікували на останній сторінці паперової газети – зараз їх можна знайти майже в кожній новині. Тож іноді краще бути каменем в лісі, з яким нічого не відбувається, і чесно зізнаватися у цьому  своїм читачам.

Яна Проценко, журналіст

Статті від автора

0 коментарів

Залишити відповідь