Олександр Радуцький: Хочу, щоб у Черкасах люди не знали, де сидить влада (інтерв’ю)

23.05.2016, 12:00

Колишній соратник Сергія Одарича, а нині – людина з найближчого оточення чинного мера Анатолія Бондаренка Олександр Радуцький не потребує додаткового представлення. Він відомий черкащанам насамперед своїм тривалим керуванням міськими парками. Вже півтора роки з невеликими перервами Радуцькому вдається втримуватися у кріслі секретаря міської ради.

радуцький

На інтерв’ю посадовець погоджується швидко. Зустрічаємося в робочому кабінеті. Олександр Радуцький говорить, що не робив у ньому ремонт. Мовляв, це погана прикмета.

Рішення про ProZorro обговорювали два місяці, а ухвалили за хвилину

– Кілька тижнів тому ви у ЗМІ були мало не головним противником впровадження системи електронних закупівель ProZorro. Під час нещодавнього засідання депутатів, коли міський голова покинув залу, закрили пленарне засідання. По суті, взяли весь «іміджевий» удар на себе. Чому тоді були такі категоричні?

– Якби я був противником ProZorro, міська рада б не отримала звання найпрогресивнішої. Це результат роботи міського голови Анатолія Бондаренка і моєї як секретаря міської ради. Ми з самого початку рухались у напрямку відкритості і прозорості роботи виконавчого комітету.

Що стосується самого проекту ProZorro, то тут треба розуміти, що є господарські речі. І вони важливіші за популістичні заяви. Проект рішення, запропонований депутатом Олексієм Романовим, мав право на життя. Але навіть спілкувавшись із «батьком ProZorro» (як я його назвав) Нєфьодовим, він сказав: так, систему треба доопрацьовувати, в ній є недоліки. Після внесення проекту на розгляд депутат вніс до нього 19 змін… Це говорить про те, що він був сирий. Я саме про це й говорив.

Коли проект було відкореговано і погоджено з громадськістю, його ухвалили в депутатському залі 36-ма голосами («за» були всі присутні). Два місяці тривала дискусія, а рішення ухвалили за одну хвилину!

Можу сказати одне: ми зі свого боку зробили все, щоб ця система в Черкасах працювала. Зараз створена комісія при департаменті економіки. До неї входять депутати з усіх фракцій, представники громадських організацій. Хай контролюють проведення чесних прозорих закупівель.

– На попередній сесії і ви, і громадські активісти були дуже категорично налаштовані. Потім 9 травня міський голова зустрівся із громадськістю, і ситуація кардинально змінилась. Ви були на цій зустрічі? Про що на ній ішлося?

– У процесі спілкування ми погодили, що через 14 днів після підписання рішення «запрацює» закупівля послуг і товарів, через 28 – роботи.

Громадськість наполягала, що замовляти все має кожен департамент окремо. Ми переконали їх, що це має робити один департамент – економіки та розвитку, де є фахівці.

Доходило до абсурду: щоб кожна школа замовляла окремо все через ProZorro. Якщо в нас є 51 садочок, то був би 51 якийсь «регіональний мер»… Я вважаю, що за гроші має відповідати хтось один. Добре, що активісти нас почули.

радуцький

– Коли місто відчує першу економію від ProZorro?

– Почнемо працювати по ProZorro вже влітку. Але місто й без цієї системи економило. Через проведення тендерів минулого року вдалося зекономити 26,7 млн грн. За три місяці цього року – 13,6 млн грн.

Що буде відбуватися із цієї системою, важко сказати. Вона в нас працювала лише по департаменту охорони здоров’я по закупівлі товарів. Але я переконаний, що економія була б і в тому разі, аби цим займався тендерний комітет. Тому ми просто будемо порівнювати, маючи цифри минулого року і цього.

– Цьогоріч місто має рекордний бюджет розвитку – більше 360 мільйонів гривень. Чи доцільно витрачаються ці кошти?

– По-перше, він не рекордний. Рекордний він був у 2012 році, коли в нас бюджет розвитку становив 200 мільйонів за курсом 8 грн за долар. Зараз у нас 360 мільйонів за курсом 25.

Що стосується пріоритетів: насамперед виконуються роботи, які ми розпочали минулого року. Це капітальний ремонт доріг, капремонт зливової каналізації, безгосподарських мереж, за програмою енергозбереження утеплення шкіл, садочків, ремонт тротуарів і євродвори.

Минулого року ми у травні ще навіть бюджет розвитку не ухвалили. А у 2016 – стільки вже робіт виконується по всьому місту. Я вважаю, що місто в цьому році зробить дуже серйозний крок. І не завдяки тому, що бюджет найбільший (ще раз наголошую: це не так). А тільки через те, що прийшла потужна команда людей, які нарешті зможуть об’єднати всі свої сили і працювати на безпеку і комфорт у нашому місті.

Такими темпами капітальний ремонт усіх доріг можна зробити за три роки

– Одна з найдратівливіших тем у Черкасах – якість доріг. Як оцінюєте цьогорічний ремонт?

– Робота відбувається інтенсивно. Терміни, поставлені міським головою, виконуються. Наприклад, вулиця Гагаріна (біля Долини троянд). Скільки років там була яма закидана? То мільйони там «малювали» проектанти, то знаходили підводні річки, плавуни… Було ухвалено рішення зробити – дорогу зробили. Вулиця Сурікова – аналогічно. Від переїзду і до кладовища роботи зроблені добре. Молоткова – закінчують. Дорога ще не здана в експлуатацію (треба доробити тротуари), але робота якісна. Скоро почнуться роботи по Смілянській (до літака), Чорновола, Героїв Дніпра… Дуже багато робиться серйозних магістралей.

На останній сесії ми додали ще 1 млн 800 тис. грн на капітальний ремонт доріг. Загалом близько 160 мільйонів піде на дороги. Та ж сама сума, яка була у 2012 році, але за курсом 8. Мені дуже цікаво буде подивитись і порівняти, скільки кілометрів доріг було зроблено у 2012 році, і скільки ми зробимо в цьому році.

– У питанні ремонту доріг слід зважати не лише на швидкість, а і якість…

– Роботи виконують ті, хто виграє тендер. На скільки знаю, уже зараз тендери повигравали ті фірми, що працюють у Вінниці.

– Якщо роботи триватимуть так само інтенсивно, коли в місті фінішує ремонт доріг?

– Роботи розписані до кінця року. Я впевнений, що капітальний ремонт ми будемо закінчувати і у вересні, і в жовтні.

Що стосується ямкового, то такими темпами ми закінчимо вже в липні. До речі, приємно, що ямковий ремонт робить наше комунальне підприємство «ЧЕЛУАШ». Зараз вони працюють старою технікою, але місто вже спрямувало кошти, щоб купити їм новий каток, грейдер. Закупка нової техніки скоро відбудеться.

– Скільки ще потрібно років, щоб у місті капітально відремонтувати всі дороги?

– Три роки. Якщо це буде робитись такими ж темпами.

радуцький

– Окрім хороших доріг, можете сказати, якими ще бачите Черкаси через три роки?

– Черкаси – місто-побратим польського Бидгоща. Вони схожі. По кількості людей міста майже однакові. Бидгощ називали містом пеньків, тому що воно було біля лісу. Як і Черкаси. Там є річка. Хоч це і не Дніпро, але вона йде через центр міста, одна з найчистіших річок Європи. Щоб розуміти, яким містом буде Черкаси, треба поїхати в Бидгощ і подивитись на це місто.

Там відремонтовані дороги, вимощено все плиткою ФЕМ. Якщо говорити більш глобально – є комунальний сміттєпереробний завод, збудований за кошти Євросоюзу. Є очисні споруди – теж комунальні.

Ще сподобалася їхня транспортна система. У Черкасах вона теж працюватиме. На «розумних зупинках» є табло, де можна побачити всі ремонтні роботи, рух транспорту. Також Бидгощ – надзвичайно чисте місто. Такими я хочу бачити Черкаси.

Хто виграє конкурс, той і будуватиметься біля Дніпра

– Як щодо туризму?

– Треба нарешті довести до ладу берегову смугу. Має з’явитися льодовий палац. Спортивна інфраструктура – зараз з’явилася ідея звести Академію футболу. Мені прикро, що батькам доводиться возити своїх дітей із Черкас в інші міста, щоб вони десь займались спортом. Так не повинно бути.

– Пам’ятаю, як ви розповідали, що мали конфлікт із Сергієм Одаричем через його нібито бажання забудувати парк. Зараз проект «Академія футболу» передбачає забудову частини набережної… Ви вже не оцінюєте цю ідею так агресивно.

– Давайте розберемось, за що я був за, а за що – проти.

Я і зараз проти того, щоб у Сосновому бору з’явився ресторан розміром 6 тисяч кв. метрів. Якщо там зробити ще парковку, то третини парку не було б. Тому я проти забудови нашої родзинки.

На набережній пропонують зробити футбольні поля, де можуть і діти академії, і решта дітей займатися. На тому місці, де планується академія, планувався взагалі на чотири гектари готельно-ресторанний комплекс. Я вважаю, що краще там хай буде Академія футболу, ніж комплекс, через який не буде вільного доступу до води. Всі хочуть грати у футбол на природі. Зараз будуть для цього створені хороши умови.

До речі, коли я був в Ізраїлі, то бачив, що там набережна повністю зроблена в ігрових зонах. Є зона, де просто пляж, а далі – спортивні. Можна пограти в теніс, волейбол, баскетбол. Краса!

радуцький

– Якщо подивитися проект будівництва, пропонований ініціаторами будівництва, можна побачити там яхт-клуб. Нащо це дітям?

– Те, що намальовано, – це ще не панацея. Думаю, якщо буда умова міста: жодних яхт, їх не буде. Все це треба опрацьовувати під час надання містобудівної документації.

Але зараз ми взагалі відмовилися від ідеї навіть віддавати цю земельну ділянку комунальному підприємству. Департамент винесе її на конкурс з умовою, що там має бути рекреаційна зона. Хто виграє конкурс – той і будуватиметься. Все в межах закону.

Сергію Одаричу треба йти у велику політику

– Ви вже встигли попрацювати секретарем міськради за мерства і Сергія Одарича, і Анатолія Бондаренка. Можете порівняти?

– З Бондаренком значно простіше. Якщо людина сказала так, то це так. Якщо ні – то ні. Якщо ми вирішили працювати в напрямку капітального ремонту доріг, ми цим тільки і займаємось.

Я згадую Сергія Олеговича… Було так. Він каже: побігли. І всі біжать в один бік, біжать-біжать… Зупиняються, а Сергія Олеговича вже немає. Він уже біжить в інший бік. А ми не можемо зрозуміти, в чому справа. Потім усі розвертаються і біжать з ним в інший бік… Сергій Одарич – хороший політик, йому потрібно йти у велику політику. Що стосується практики, то Бондаренко, повірте, набагато голів вище, ніж Одарич. Тому мені з ним комфортніше працювати.

– Ви часто критикуєте Сергія Одарича. Є щось, що ви хотіли би перейняти від нього?

– Все, що я хотів перейняти, я перейняв ще на першому етапі, під час роботи керівником «Дирекції парків». Мені подобалося його бачення розвитку. Насправді Сергій Одарич мав гарні плани, просто вони не виконувались. Я намагаюсь поставити собі мету, досягти її, а потім братися за нове завдання.

радуцький

– До речі, щодо «Дирекції парків». Не так давно звідти звільнився керівник – Микола Бондаренко. Зараз виконує обов’язки директора Володимир Стойко. Кажуть, це ваша креатура…

– Я бачив, що відбувалося раніше в парках, і що є зараз. За місяць почнеться капітальний ремонт доріжок. У «Долині троянд» кластимемо плитку, почали реконструювати один фонтан, буде зроблено ще один – сухий. І все це відбувається, тільки тому що прийшла прогресивна, молода, фахова людина. Була домовленість, що його буде призначено директором за умови, що за місяць-два він має показати роботу і своє бачення розвитку парків і скверів міста.

Він працював заступником директора 7 років. Був і при Миколі Бондаренку. Тому ми можемо сказати, що це і його людина…

– Колесо огляду колись буде відновлено?

– Ми вже з міським головою говорили про це. Один із пріоритетів на наступний рік.

– За бюджетний кошт чи це буде пошук інвестора?

– Я вважаю, що такі атракціони мають бути на балансі міста. У «Дирекції парків» хороші спеціалісти, які здатні обслуговувати такі атракціони. А це – безпека людей. Крім того, це кошти, завдяки яким комунальне підприємство буде отримувати додатковий дохід.

Прямого контакту з Луценком у мене ніколи не було

– У вас під час виборів була дуже складна історія стосунків із Юрієм Луценком. Ви контактували з ним після виборів?

– Я спілкуюсь з тими народними депутатами, які балотуватися від міста Черкаси. Це Олег Петренко, Владислав Голуб, Сергій Рудик, Максим Поляков…

Прямого контакту в мене ніколи з Луценком не було. Луценко – політик більш великого масштабу, всеукраїнського. Я вважаю, що наша справа – спілкуватись із тими депутатами, які представляють інтереси міста.

Луценко тоді заявляв, що розпускатиме міську організацію БПП «Солідарність», що в місті ожило організоване злочинне угрупування…А видання «Обозреватель» писало, що в Черкасах «кримінал рветься до влади». І в тому матеріалі фігурувало, зокрема, ваше прізвище. Вас зачіпають такі слова?

– Я дуже задоволений, що здоровий глузд перемагає. Популізм закінчується тоді, коли перемагають реальні справи. Та команда, яку називав хто як хотів, зайшла зараз у владу і робить реальну справу. А людям, повірте мені, все одно, як цю команду називають. Для людей головне, щоб те, що їм обіцялось – а це безпека і комфорт – виконувалось.

– Тобто ви вважаєте нову команду фаховою?

– Про висновки зможемо сказати за рік.

радуцький

– Повертаючись до виборів. Окрім Луценка, у вас також були доволі напружені стосунки із головою Черкаської ОДА Юрієм Ткаченком. Доходило до образ… Зараз спілкуєтесь, за руку вітаєтесь?

– Були збори міської організації в готелі «Дніпро», де ми після виборів потисли одне одному руки і сказали «Слава Богу, все закінчилось. Нарешті працюватимемо на конструктив».

Зрозумійте, вибори – це як війна. Є люди при владі, є – в опозиції. Ті, хто в опозиції, критикують тих, хто при владі. Коли опозиція приходить до влади, «ролі» змінюються. Прийти і взяти владу – це одне, а утримати – зовсім інше. Коли ти вже взяв владу, треба вже знаходити конструктив, домовлятися і забувати образи. Перегорнули сторінку і працюєте.

Звичайно, є люди, які завжди хочуть бути в опозиції, будують на цьому рейтинг. Це не для мене. Я вважаю, що якщо ти взяв владу, працюй, покажи результат. Справився – молодець, ні – до побачення. До цього треба ставитися по-філософському.

– Коли Юлія Тимошенко була в Черкасах, відбувалася зустріч із батьківщинівцям. Попри те, що ви є представником пропрезидентської партії, вас також на ній помітили.

– Мене запросив Анатолій Васильович як секретаря міської ради. Зустріч була справді цікава. Там були мери і секретарі з інших міст. Ми ділилися досвідом.

Міський голова, згідно із законом, має надавати своїм заступникам окремі повноваження, закріплює їх за певним напрямами. Виявилося, що в деяких містах України секретарі теж відповідають за достатньо серйозні галузі як архітектура, департамент оргзабезпечення… Черкаси поки до цього морально не готові. Хоча як секретар я намагаюся максимально долучатися до роботи в місті. Однак з Анатолієм Васильовичем поки зійшлися на тому, що я маю забезпечити роботу депутатського корпусу.

– Із самою Юлією Тимошенко спілкувались?

– Із Юлією Володимирівною мені не вдалося поговорити. Я побув там дві години і мусив поїхати.

– Чи не є ваша зацікавленість «Батьківщиною» натяком на намір змінити політичну орієнтацію?

– Політика залишається на час виборів. Я вже говорив: як секретар міської ради я бачу себе батьком депутатів.

– Дехто з депутатів, зокрема й Олег Петренко, прогнозують на весну позачергові парламентські вибори. Раніше у вас були амбіції стати народним депутатом. Збираєтесь брати участь у виборах?

– Це питання буде вирішувати команда.

– Яка?

– Команда міста Черкаси. Буде думка губернатора, політичної партії, міського голови… Все це буде враховуватися. Амбіції амбіціями, але нам треба так працювати, щоб після кожних виборів рухатися не назад, а вперед.

Ми вивели формулу виконання обіцянок депутатами, щоб вона стосувалась усього міста

– Ви себе більше бачите в кріслі народного депутата чи секретаря міської ради?

– Хочу бути господарником. Народний депутат – людина творча. Вони мають опрацьовувати на законодавчому рівні напрямки, щоб через комітети втілювати в закони. Йти в народні депутати лише для того, щоб вирішувати свої питання, – це не для мене. Хочеться працювати в команді і віддавати всі сили на Черкаси. Тут мої діти ростуть, діти друзів. Хочеться, щоб Черкаси стали одним із кращих міст України. Не може бути постійно в перших рядах тільки Вінниця.

– На сьогодні є більшість у міській раді?

– Поступово напрацьовується конструктивна більшість. Вона не зв’язана з політсилами. Зараз це близько 30 депутатів, при мінімально потрібних 22 голосах. Дуже приємно, що все більше депутатів розуміють, що зайшовши в сесійну залу треба бути депутатом, а вся політика лишається на вулиці.

На жаль, коли почнуться вибори, знову буде колотнеча, взаємні звинувачення, неконструктивна критика…

"Хтось із депутатів намалював і так і залишив", - так коментує Радуцький малюнок на фліпчаті у своєму кабінеті
“Хтось із депутатів намалював і так і залишив”, – так коментує Радуцький малюнок на фліпчаті у своєму кабінеті

– Після виборів міський голова Анатолій Бондаренко говорив, що до нього приходили депутати і намагалися торгуватися. З вами про щось теж домовлялись?

– Коли депутат балотується, він щось обіцяє. Ми з депутатами сідали і працювали з тим, щоб максимально забезпечити виконання обіцянок депутатів у себе на округах. По великому рахунку – це і є розвиток усього міста, бо Черкаси поділені на виборчі округи. Де потрібні тротуар, освітлення, ремонт школи, садочка, найкраще знає саме депутат. Ми вивели формулу виконання обіцянок депутатами, щоб вона стосувалась усього міста. Якщо робиться капітальний ремонт дороги, він може проходити через п’ять округів. Але депутат має контролювати якість виконання цих робіт. І на наступних виборах він зможе сказати: я все зробив, щоб на цій ділянці була дорога. Ніхто не проти.

– Тобто ви підтверджуєте, що частина депутатів сьогодні перебуває в більшості, оскільки їхні «побажання» виконуються?

– Мої слова стосуються всіх депутатів, які є в міській раді. Це 42 округи. В нас немає жодного округу, де б не виконувалися роботи.

Я політику порівнюю з журналістикою. Це як те колесо…

– Яким і ким буде Олександр Радуцький через п’ять років?

– Насамперед я думаю про родину. Хочу, щоб мені дружина ще дітей народила (посміхається).

Ті діти, що є, вже виросли. Даяні вже 18 років, навчається на юриста в Київському національному торговельно-економічному університеті. Герману – 9, вчиться у 28 школі. Неймовірно творча дитина! Танцює, ходить на брейк-данс. Наймолодшому Вані – 4 роки. Він мене дивує своєю фізичною силою. У такому віці вже підтягується на турніку, бігає по рукоходу. Записав його на футбол. Був на двох тренуваннях, то тренери кажуть: дуже жвава дитина. Кум Юра Колесник із футбольного клубу «Черкаський Дніпро» подарував йому футбольний м’яч, він з ним і спить.

– Дітей бачите в політиці?

– Коли я балотувався на міського голову, то говорив, що хочу, щоб у Черкасах люди не знали, де в нас сидять владці. Тобто щоб ми настільки їм створили комфортні умови, щоб вони не думали, куди дзвонити, до кого бігти, щоб усе це існувало само собою.

Також хочу, щоб мої діти ніколи не чули про бруд, який ллється на їхній батьків чи знайомих. Був випадок, коли «Вконтакті» хтось, не знаючи мене, писав щось про Радуцького. До мене телефонує Даяна і питає: чи можна написати коментар. І вона написала питання: чи знає мене хтось особисто, щоб писати такий бруд, почала сперечатись. Потім її там підтримали… Але я не хочу, щоб у мене дитина в соцмережах узагалі це обговорювала.

Серед паперів на столі  Радуцького - Біблія
Серед паперів на столі Радуцького – Біблія

– А як щодо політика Олександра Радуцького через 10 років? У якому він буде кріслі?

– У мене була домовленість з Анатолієм Бондаренком про те, що ми єдиною командою ідемо на ці вибори. Незалежно від того, хто пройшов би у другий тур, ми б підтримували одне одного. Так воно і відбулося. Попри всі політичні «розклади», ми підтримали в другому турі Анатолія Васильовича на мера. Він підтримав мене, коли виніс кандидатуру на секретаря міськради. Тому я є членом команди.

Насамперед я себе бачу жителем міста Черкаси. На скільки буде можливості і часу, я робитиму все, щоб створити ті комфортні умови, про які ми з вами говорили.

DSC03958

– Ви згадували випадок із донькою, коли вона засмутилась через критику в соцмережах. У 2014 році у вас були серйозні проблеми зі здоров’ям. Сім’я не говорить: залиш цю політику, займайся бізнесом?

– І дружина, і діти говорили.

Я політику порівнюю з журналістикою. Це як те колесо: коли туди вскочив, дуже важко вибратись. Воно так і є. Мене питають інколи й журналісти: «Коли ти підеш?» Я даю одну відповідь: піду обов’язково, коли всі свої обіцянки виконаю.

Мене ще батько навчив: треба своє слово тримати. Якби я цього не робив, уже, мабуть, не був би на цій посаді.

Спілкувалась Єлєна Щепак, усі фото – Сергія Черкасова

0 коментарів

Залишити відповідь