«Огорнемо своїм теплом»: на Черкащині з’явилися перші патронатні вихователі

31.10.2017, 13:00

Тут завжди гамірно. Щотримісяці, а то і частіше,  до хати приїздять нові діти. У кожного з них – різна історія, проблеми, характери, звички… «Родина напрокат», – так часто, як у голлівудських фільмах, називають патронатних вихователів. Таке новаторство запровадили в Україні ще у 2008 році. Однак у багатьох країнах Європи та в США цю практику використовують вже давно. 

Патронат у нашій країні став можливий завдяки Міжнародній благодійній організації “Партнерство “Кожній дитині”.

Як повідомили в Черкаському обласному центрі соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, на Черкащині 5 сімей із Христинівського, Золотоніського, Тальнівського районів, міст Сміла та Умань мають змогу опікуватися дітьми, які з різних причин опинилися у складних  життєвих обставинах. Із однією з них – поспілкувалися і ми.

«Огорнемо своїм теплом»

Родина Мельників три місяці як здобули перший тримісячний досвід патронатного виховання – тимчасово опікувалися двома дівчатками: дев’ятирічною Катею та шестирічною Валею.

Василь Іванович – фаховий педагог, працює у Ковтунівській школі вчителем історії та заступником директора із навчально-виховної роботи.  Лариса Миколаївна – за фахом фельдшер, однак багато років пропрацювала у шкільній їдальні.

Ларисі та Василю вдалося виховати двох дітей: 25-річну Вікторію та 19-річного Вадима.

– Наші діти виросли, донька завершила навчання в університеті, Вадим – студент 3-го курсу. Можна сказати, що покинули родинне гніздо, переїхали в обласний центр. Тож ми вирішили, що зможемо допомогти іншим. Хотіли взагалі створити прийомну родину. Однак наші син і дочка були проти, мовляв, можливо хтось зможе дати прийомним дітям більший матеріальний достаток. Але на тимчасове виховання – погодилися. Адже тренери враховують думку кожного члена родини, перед тим як надається дозвіл. Ми легко знаходимо контакт із дітьми взагалі, чужих не боїмося, тому і спробували себе в новій ролі. Огорнемо своїм теплом… – розповідає Лариса.

Про таку можливість патронатного виховання Мельники дізналися від знайомих, вирішили, що мають достатньо можливостей, аби допомагати малечі.

У процесі навчання

Василь та Лариса пригадали процес навчання, яке передує отриманню дозволу на виховання. Розповідають, все як у школі або навіть у першому класі: щоденні тренінги, домашні завдання, зошити, тренери та нові випробування.

Десять занять були в обласному центрі, однак були і виїзні – тренери їх проводили вдома у потенційних вихователів.

– Багато уваги приділяли психологічним аспектам. Нас налаштовували одразу, що діти будуть непрості, попереджали про різні складні ситуації, яких у своїй родині, можливо, і не було. Вчили, як знайти підхід, психологи дуже гарно стежили за нами, команда тренерів напрочуд сильна, – пригадує Василь.

Прикметно, що рекомендацію ця родина отримала першою на всю Україну.

У дівчаток, якими три місяці опікувалися тимчасові вихователі, залишилася лише мама. Батько дітей помер. Соціальні служби дали час, аби жінка знайшла можливості для повноцінного догляду за дітьми. Однак на сьогодні складні життєві обставини так і не були подолані, і до остаточного судового рішення діти переміщені до дитячого будинку сімейного типу.

Дівчатка до нової тимчасової родини адаптувалися швидко, вулиця, на якій мешкає родина, має назву Молодіжна, і це дійсно так, бо влітку тут проживає та гостює більше двадцяти дітей. Зручно і те, що Василь Іванович працює у школі, тож сам водив дівчаток на уроки та постійно брав участь у навчальному процесі.

А от Ларисі Миколаївні часу на роботу не вистачає, адже турбот достатньо. Згідно норм патронату, один із вихователів має перебувати вдома, інший – працювати. Прикметно, що грошові виплати на утримання надходять лише через два місяці після приїзду дітей. Тому важливо попередньо мати «авансові» фінанси.

Не приховують, клопотів додалося, довелося вносити корективи і у власний розклад. Адже, крім господарства, тепер треба не зводити очей від дітей.

– У деяких питаннях виховання складно, наші діти у 9 років розуміли певні речі із півслова, ранки у нас починалися із розборонення Валі і Каті (посміхається), або ж, наприклад, робили зауваження, коли діти псували речі чи одяг. Змінювали і власні звички, підлаштовувалися до нового ритму життя, – говорить Василь.

– Гості приходять рідше, – посміхається Лариса. – А як приходять, то не засиджуються, думають, що в нас немає часу через клопоти.

Нас психологи націлювали в першу чергу: ви – не батьки, ви – вихователі

На запитання, як розлучалися із дівчатками, Василь та Лариса відповідають: «Нас психологи націлювали в першу чергу: ви – не батьки, ви – вихователі, якщо дитина каже на вас «мама», старайтесь не реагувати на звернення. І нагадувати, що діти тут тимчасово, як у гостях. Дівчатка сприйняли це абсолютно нормально. Психологічного бар’єру не було, покинули наш дім без будь-якого травматизму».

Каті і Валі пообіцяли, що обов’язково навідуватимуться, адже  діти переїхали  до села, що розташоване неподалік.

Кілька днів на відпочинок – і знову в очікуванні малечі.

– Наші побоювання були марними, за першим разом вони розвіялися, а далі побачимо, – додає наостанок пані Лариса.

Патронатна родина – це…

У Черкаському обласному центрі соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді розповіли, як саме сімейний патронат допомагає дітям, чиї батьки деякий час не можуть опікуватися ними в силу різних життєвих обставин.

Бувають випадки, коли через недбалість або жорстоке поводження дітям загрожує небезпека. Інколи у дітей хворіють або помирають батьки і за ними нікому доглядати. Трапляється й так, що дітей залишають у пологових будинках ще при народженні, й доки триває кількамісячна бюрократична тяганина з «відмовою» мами, немовлята безпомічно чекають своєї долі на самоті в лікарняній палаті. Коли батьки не можуть опікуватися дітьми, їх на певний час беруть на виховання професійні патронатні сім’ї.

Найважливішим є те, що допомогу дитина отримує у сімейних умовах та в більшості випадків продовжує спілкування з близькими людьми, відвідує свій же дитячий садок чи школу, не переміщується до центру соціально-психологічної реабілітації, інтернату.

Хто може влаштуватися до патронатної родини

До патронатної сім’ї можуть бути влаштовані діти віком від народження до 18 років. Діти, старші 14 років, влаштовуються за їх власної згоди та згоди патронатних вихователів.

Завдання сімейного патронату – не дати дитині втратити рідних маму і тата, які не можуть деякий час нею опікуватися.

В той час, як дитина тимчасово виховується у професійній патронатній сім’ї, соціальні працівники допомагають рідним батькам дитини долати складні життєві обставини, через які її було вилучено: втрату роботи, жорстоке поводження, проблеми з алкоголем тощо.

Якщо відновити здатність батьків виховувати дитину неможливо, їй підшукують іншу форму сімейного виховання: усиновлення, влаштування під опіку чи піклування або довгострокову прийомну сім’ю.

Термін перебування дитини в патронатній сім’ї визначається індивідуально в залежності від потреб дитини і в середньому складає до 3-х місяців, але в окремих випадках може бути подовжений до 6 місяців.

Як стати патронатною родиною

Перед тим, як розпочати роботу патронатними вихователями, кандидатам а також помічникам кандидатів потрібно буде пройти спеціальну підготовку – навчальний курс, який дозволить опанувати всі тонкощі роботи з дітьми.

У ході такого навчання кандидати сформують уміння визначати потреби дитини, створити комфортні безпечні умови її перебування у цій сім’ї, правильно реагувати на непередбачувану поведінку дитини, готувати її до зустрічі з рідними батьками, уміти підтримати після такої зустрічі; надавати дитині домедичну допомогу ін.

За надані послуги з догляду та виховання дитини сім’ї виплачується заробітна плата в розмірі 5-ти прожиткових мінімумів для працездатних осіб та допомога на дитину в розмірі двох прожиткових мінімумів для дитини на місяць.

Патронатну сім’ю забезпечують постійною підтримкою команди професіоналів: працівники центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, служб у справах дітей, працівники управління праці та соціального захисту населення.

Всі, хто має бажання стати патронатними вихователями, можуть звертатися до районних та міських центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді та Черкаського обласного центру (0472) 635497, 630554.

Більше інформації про патронат можна дізнатися на сайті www.patronat.in.ua.

1 коментарів

Залишити відповідь

  • Я цю горе-сімю знаю. Добре, що цих дітей і забрали, а мамі руки розвязали, але чи з них хтось виховає кращих за їх маму – хтозна. Дай Бог. На фото це зовсім уже кращі діти.