“НАПРОСИЛИСЯ”: Народний депутат Олег Петренко розповів про особисте життя

06.07.2015, 13:00
mgwBaXbzOf
Фото: Олег Петренко/”Фейсбук”

Про дружину і сина, улюблені страви і особисте враження від парламентських буднів. Із цілим списком питань про сокровенне кореспонденти «ІнфоМІСТ» прийшли додому до народного депутата Олега Петренка.

2_optimized

Живе родина Петренків у звичайній цегляній 10-поверхівці у трикімнатній квартирі. Поки господар вирішує справи у телефонному режимі, дружина Тетяна пропонує зігрітися після проливного дощу ромашковим чаєм. Його приносить до вітальні, тому із неї і починаємо екскурсію квартирою.

Олег Петренко

Тут Петренки і гостей приймають, і просто дивляться телевізор, і працюють. У кутку кімнати голова родини облаштував робочий кабінет

3_optimized

Олег Петренко

А в протилежному кутку вкривається пилом Герман. Його складне життя, як то кажуть «на лицо», проте вагу кулака свого головного опонента вже забув. Для занять, зізнається Олег, зараз бракує часу. Проте, за нагоди, вдома піднімає штангу, а в Києві має гантелі.

Олег Петренко

– Показовий для мене був момент, коли востаннє був у Широкіному, – розказує Олег Петренко. – Наша група виходила з-під обстрілу. Треба було бігти угору на маяк у бронежилеті, зі зброєю. Відсутність регулярних тренувань далася взнаки на півдороги до вершини. Сили вже скінчилися, єдине, що змушувало рухатися далі – це страх підвести хлопців, бо вони б мене не кинули.

Олег Петренко

Олег Петренко
Всі підвиконня і полиці у квартирі Петренків прикрашають фіалки

Далі по курсу спальня господарів. Тут, на тумбочці біля ліжка весільне фото подружжя Петренків.

7_optimized

– У вересні нашій родині виповниться 21 рік. Познайомилися ми доволі банально, по-молодіжному – на дискотеці. Це була студентська дискотека у нашому політесі, – розповідає Олег Петренко.

Які традиції має ваша родина?

– Якихось таких унікальних традицій ми не маємо. Ми просто любимо збиратися усією родиною, особливо на природі. Але, знову ж таки, нині для цього катастрофічно бракує часу. Єдине, чого намагаємося не пропускати, – це родинного походу до церкви на Великдень.

8_optimized

Роздивившись спальню, рушаємо на кухню. Тут, як власне і в решті кімнат, всюди квітнуть фіалки. А ще живе папуга Кєша.

12_optimized

У холодильнику народного депутата палка ковбаси, шмат сиру, пляшка молока і свіжі овочі, а ще домашні варення. Великих запасів харчів, зізнається дружина Тетяна, не робить, бо разом із чоловіком у постійних роз’їздах.

Олег Петренко

Тетяно, чим годуєте чоловіка? Яка його улюблена страва?

– Мені із ним пощастило – у їжі він абсолютно не перебірливий. Їсть усе: каші, супи, макарони. Любить дуже борщ. А от снідає завжди вівсянкою.

Олеже, у Черкасах, певно, відчуваєте себе зіркою? Звичайний похід до магазину, мабуть, перетворюється на такі собі автограф сесії?

– Дійсно, поняття особистого простору майже зникло. Мови про те, щоб зайти, купити все необхідне і вийти вже давно немає. Отак, буває, зайдеш по хліб і проведеш по ходу ще й прийом громадян між стендами у маркеті. Проте від виборців я не ховаюся. Я часто ходжу пішки, заходжу в магазини, кав’ярні. А взагалі така впізнаваність вона мотивує – я розумію, що люди мене знають, слідкують за моєю роботою, тому завжди пам’ятаю для кого працюю. Така увага посилює відчуття відповідальності.

А дружина вже звикла до такої зайнятості і постійної уваги людей?

– Спочатку це певною мірою дратувало. Тепер ставлюся до цього простіше. Із цим легше у Києві. Там чоловіка практично не впізнають.

10_optimized

У кімнаті сина – хлопчачий безлад, тому батьки просять її не фотографувати. З-під ковдри на ліжку дістають величезного кота Марчелло. Там він сумує за найменшим Петренком – Богданом.

– Нашому синові 20 років. Вчиться він на юриста, проте нині захищати країну прагне не в правовому полі, а зі зброєю в руках. Минулого літа ми ледь не зустрілися в “Азові”. Він із хлопцями, черкасцями із Ультрас, був. Вже й співбесіду у київському мобілізаційному центрі пройшов. Його друзі вже у серпні опинилися у лавах Азову, а син на одному із тренувань отримав травму (порвав зв’язку у плечі). Коли травму вилікував знову взявся за своє: «Не можу я сидіти вдома, коли у країні таке робиться, коли мої друзі воюють». Для нас, як для батьків, нічого більш складного ще в житті не було. Як громадянин я розумію, що це позиція справжнього чоловіка (я і сам такий – у минулому році добровольцем пішов у “Азов”). Але, коли йдеться про твого сина…

богдан петренко
Фото: Богдан Петренко/”Фейсбук”

– У якийсь момент ми знайшли компроміс – Оршанець. Поїхали у військкомат. Мені одразу запропонували кілька варіантів: Чоп, Бориспіль. Тобто там, де робота спокійна. Крапку у цій розмові поставив син – сказав, що тільки Маріуполь. Так і потрапив на прикордонно-морську муштру. Пішов добровольцем. Підписав контракт на три роки. Нині вже три місяці в Ізмаїлі у навчальній частині.

ОЛег Петренко
Фото з мережі

А що особисто вас привело до добровольчого батальйону «Азов»?

– Мій світогляд змінив Майдан. Він розставив свої пріоритети і в моєму житті, і в житті країни загалом. На Банковій разом із хлопцями з Ультрас був 1 грудня, на Грушевського – 19-ого. Дуже скоро, напевно, кожен другий із нас вибув із якимись пораненнями. У тих подіях ми брали участь усією родиною: мій батько та син. А коли я потрапив у Верховну Раду, то збагнув, що багатьох ці події обійшли стороною, у їхній свідомості нічого не змінилося. Вони туди приходять заробляти гроші, вирішувати якісь свої бізнесові питання. І от поки вони самі себе не змінять – у цій країні нічого не зміниться. Я не вірю у те, що щось може змінитися, допоки люди, які пишуть закони України самі живуть у суцільній брехні і множать корупцію.

Коли потрапляєш до політики, то система починає тебе змінювати. Не у кращу сторону. Проте є речі, які повертають мене до реальності – мої побратими із “Азову”, загиблі побратими. На їхніх могилах я сам собі давав клятви і їх ніколи не порушу.

Олег Петренко
Фото: Олег Петренко/”Фейсбук”

Які головні завдання ставите собі, як народному депутату?

Чесно кажучи, я ніколи не думав про велику політику. Це сталося якось неочікувано. Влітку минулого року мені подзвонили знайомі із БПП і запропонували доєднатися до їхньої команди. Тоді я просто промовчав у слухавку. Але вони були наполегливі і подзвонили за кілька днів ще раз. Я порадився із командиром свого підрозділу і, на своє здивування, отримав від нього «благословення».

А чим займалися до депутатства? Коли взагалі почали працювати?

 – Заробляти почав рано. Перша робота – маляр на поштамті. Фарбував поштові скриньки. Це було років у 15. Десь у 16-17 я був, як їх тоді називали, «чєлноком». Їздив у Польщу, Турцію. А вже років у 19 я з товаришем відкрив перший у Черкасах автосалон. Це був початок 90-х. Продавали те, що на той час користувалися попитом: Жигулі, Москвичі тощо. Тобто здебільшого підприємництвом займався. Але спробував себе і на державній службі. Два роки очолював міське управління сім’ї, молоді і спорту. Як на мене, далеко не найгірші два роки для цієї галузі у місті. Пішов я звідти за власним бажанням. Потому очолив підприємство «Черкаситурист».

DSC03641
Олег Петренко із дружиною і батьками (фото із сімейного архіву)

Як із вашим депутатством змінився графік життя родини?

– Життя стало максимально динамічним. Я вже і не пригадаю, коли в мене був останній вихідний. А ще постійні роз’їзди. Черкаси-Київ чергуються через тиждень: пленарний тиждень в Раді, тиждень у Черкасах проходить у різних заходах, зустрічах, прийомах громадян. Моя дружина їздить зі мною. Якомога частіше намагаюся відвідати своїх побратимів у Маріуполі.

У столиці спершу я жив у готелі «Київ». Проживання там оплачує Верховна Рада. Там мають змогу жити ті обранці, які не мають житла у Києві. Пізніше я знайшов невелику двокімнатну квартиру за ті ж гроші, у які обходився готельний номер. Там принаймні є кухня – дружина має змогу почастувати мене чимсь домашнім. Але відчуття дому тільки тут. Сюди хочеться повертатися, тут нам усім комфортніше, особливо, коли вдається зібратися всією родиною.

олег Петренко

0 коментарів