Мода на вишивку може її і вбити, – Олександра Теліженко (інтерв’ю)

21.05.2016, 12:00

У День вишиванки журналіст «ІнфоМОСТу» поспілкувався із заслуженим художником України, людиною, яка знає про вишивку все: її справжнє призначення, історію розвитку, символіку, сакральний зміст та духовність. Олександра Теліженко багато років працює в царині декоративно-прикладного мистецтва в стилі «етно-модерн».

Починаємо розмову із враження мисткині від вранішньої програми на одному з центральних каналів, присвяченої саме Дню вишиванки. Із екрану телевізора дві пані, одна з яких «русскоязична», демонструючи колекції модних вишиванок, почали розповідати глядачам про те, що «каждый елемент имеет значение, приноситсчастье и удачу». Штамп використали, але було очевидно, що глибинного значення символів не знають.

«Світ не придумав кращого оздоблення одягу, ніж вишивка. Вона і жінка нероздільні. Вишивання продовж усієї ночі, в поєднанні з молитвою (за свідченнями християнських літописів) – то найвищий рівень доброчинності. Але ж вона сама по собі – Молитва. Молитва вічна, загиблена в далекі доісторичні часи, звернена до Вищих Божественних сил. В давнину вона була тайнописом, в якому закодовані універсальні архетипи творення. Це наша прадавня Космічна грамота, в кожному знакові-символі якої був код не окремої деталі чи звуку, а “цілі образи світобудови, енергетичні поля, магічні ключі. Це – наше Золоте руно. А мовою грецькою слово “вишивка” перекладається як “космос”», – зачитує уривок зі своєї книги «Основи національної культури» Олександра Василівна.

13245958_1003055123096908_2100117501_n

 

Вишивання називалося висіванням долі. Бо на день вишиванки 17 грудня, яке потім вже стало днем Святої Варвари, відбувались жіночі гадання. Це був священний день…

З’явилася тенденція експлуатувати вишивку

Так, нині вишивка стала модною. Але в цьому процесі є як позитив, так і негатив. Є такий модний критик – Зоя Звянцьковська. Вона стверджує, що зраз з’явилася тенденція експлуатувати вишивку. Тобто не використовувати її головної цінності – духовності. Використання лише зовнішнього, візуального ходу – це нівелювання самої суті вишивки.

Погоджуюсь і з професором етнології Марією Чумарною, що мода на вишивку може її і вбити.

Найбільшої шкоди наносить вишивці, як явищу культури, надмірне тиражування, здешевлення завдяки машинам-автоматам, плагіат, піратство. В таких умовах витісняється процес творення. А він в народному мистецтві мотивувася життєвою необхідністю. Сучасна техніка дозволяє  обходитися без творця. Можна скачати з інтернету те, що сподобалося, і вишивати. Добре, якщо це річ музейна, традиційна. А якщо авторська? Саме сучасна авторська річ і стає об’єктом кражі, бо вона адаптована до характеру часу.

Це стосується і ручної вишивки. Зараз вишивають мало не всі. А творять вишивку – одиниці. Бо це не просто. Як показує нам історичний досвід, – найкращий варіант – це коли Майстер працює в співдружності з Художником. Але хто ж про це зараз думає! Зараз потрібно, щоб швидко і дешево. Висока динаміка часу… Якщо творчість – продовження місії Творця на землі, то сам процес вишивання – магічний.

Весь орнамент побудований на комбінації знаків-символів. Якщо людина вишиває значимо символічну річ, вона повинна розумітися на символіці. Це грамота, яку треба знати.

На перший погляд однакові символи можуть мати різний зміст. Скажімо, є квадрат і ромб. По суті, зовні – це одне й те саме. Проте квадрат – це стабільність, а ромб – врівноважена, але динаміка.

Якщо не володієш мистецькою грамотою, то краще вишивати троянди

Окрім того, вишивка – це психотерапія.

Кожна віха світового розвитку відривала людей від світової цілісності. У дохристиянський період людина ще не була відлученою від великого космосу, не впала так у матеріалізм.

Але все в нашому світі символічно. Голка береться трьома пальцями, якими людина і хреститься. На долоні сходяться всі лінії долі. А через руку в голку сходить енергія думки. Через вістря голки, через кожний стібок частина цієї енергії вшивається в полотно.

У процесі вишивання відбувається умовне проникнення у всі три рівні світобудови: Права – божественний порядок, Ява – земне, матеріальне, проявлене життя, Нава – світ невидимий, енергетичний, потойбічний. Голка проколює полотно, опускається в Наву, проходить через Яву, піднімається вверх, повертається в Праву. Тисячі стібків в колоподібному русі. Кожний стібок лягає поряд від попереднього, утворюючи спіраль. А спіраль – символ еволюції світотворення.

Таким чином символ, укріплений енергією людською, працює у вишивці.

А якщо не знати символіки, то краще вишивати троянди. Там не нашкодиш. Але це вже не той рівень.

iOAhRFullSizeRender_1-801x801
Туніка “Осяяння” Фото із сайту “Творча майстерня Олександри Теліженко”

– У мережі діляться світлинами різних сорочок: хрестик, гладь, вишиванки чорного кольору… Які вишиванки зараз в тренді? І чи є таке поняття взагалі для вишиванки?

– Хрестик– це не найкращий хід у плані вишивки. Він привнесений із заходу у кінці 19 століття разом із поширенням капіталістичного виробництва. Узори, що складалися з дрібних квадратиків, були надруковані на упаковках мануфактури фабрикантів Брокара і Риллє.

“Брокар” – вишивка хрестиком червоно-чорних кольорів. Це відносно простий стиль у порівнянні з класичною українською давньою вишивкою білим-по-білому. Він прижився в народних масах, які на той час уже втратили розуміння істинної суті древніх дохристиянських символів, орнаментів. А саме в ті в далекі часи і складалася космічна грамота.

full_dsc_0002-1jpg_ae275a
Чоловіча сорочка “Благословення” Фото із сайту “Творча майстерня Олександри Теліженко”

Зараз чоловіки часто носять вишивки нашиті на сорочки. Але найцінніша вишивка – та, яка виконується по рахунку ниток безпосередньо на цільному полотні. Тоді вишивка виростає із переплетення ниток, тоді вона співає. Справа в тому, що в такій вишивці присутня гармонія тла (полотна) із самою вишивкою. А коли нашито – зв’язок переривається.

Раніше вишиванка була лише біла.  Зараз в тренді кольорова сорочка із крупними елементами вишивки

До вишиванки взагалі відбувається то спад інтересу, то підйом. А зараз особливо органічний підйом після подій Майдану. Додалися кольорові ходи, зокрема, вишивка на кольоровому льоні.

Раніше ж вишиванка була виключно на білому полотні.

Ще в університеті хотіла зробити вишивку по чорному. Тоді мені професор сказала: «Дитино, не треба цього робити. Бо біла сорочка, як білий чистий світ і вишивкою розцвітчаний”.

Але мистецтво фарбування відоме здавна. Зверніть увагу, коли фарбують природними барвниками – кольори спокійні, не кричущі, як зараз фарбовані штучними барвниками, – справжні.

Загалом зараз в тренді додільна сорочка, але кольорова із крупними елементами вишивки.

Прорив здійснила Віта Кін. Вона на яскравому кольоровому льоні поставила крупну вишивку. І людям сподобалось. Це стало модним. Проте, на мою думку,  така вишивка “забиває” сам образ людини. Але українці почали повторювати. Не утрималась і я. Але свої моделі я вишиваю орнаментами своїх же рушників. На сьогодні просліджується гігантоманія в усьому: великі писанки, трьохметрові ляльки, дев’ятиметровий “Рушник Національної Єдності”. А, може, це наше наближення до космосу?

13000196_1146765032067398_5745912214808535520_n
Благодійний модний показ колекції одягу Олександри Теліженко

– Якось ви згадували, що жінки просили вас обрати для них символи для щасливої долі. Допомагало?

Так, коли ми були в Польщі у місті Щецин, де проводили персональну виставку, одна польська пані Данута, перейнявшись “працюючими” символами, звернулась із проханням зробити їй такий рушник. Я і створила рушник “Леля” – це наша прадавня богиня жіночої долі.

Інший рушник “на щастя” робила для московської пані. Така красива жінка, але не щастило чомусь. Робила для неї рушник «Червона рута», в який через символи дала єднання двох протилежностей, тобто кохання. Потім став дуже популярним.

– Не раз ви згадували про те, що ваші роботи копіюють. Що ви мали на увазі?

– Так, це “модна проблема”. Вишивають багато, але майже ніхто не творить вишивку, бо це сладно.

Є у мене рушник «Тріумф жінки», в ньому вся жіноча суть втілена в символіці. На виставці в Києві одна пані сфотографувала, яка має магазин на Майдані, у Вінниці, Харкові. А потім  зробила бізнес-проект, вишиваючи автоматом великими тиражами на сукнях і блузах древо життя із мого рушника, позиціонуючи себе як талановитий дизайнер. У рекламних показах колекцій одягу брали участь відомі актори. Довелося звернутися до адвокатів. Я на практиці перевірила, що закон “Про захист інтелектуальної власності” працює.

Або ж, на сайті української діаспори Скандинавських країн як реклама фестивалю до Дня Незалежності України був поставлений мій рушник «Холодний Яр». Таких випадків безліч. Що з цим робити?.. Це стиль часу – поверховість, імітаторство, втрата відповідальності.

– Бачила на вашій сторінці у «Фейсбуці» згадку про співпрацю із Об’єднаними Арабськими Еміратами. Розкажіть про це.

Через мережі на мене вийшла красива жінка, лідерка української діаспорської організації в Дубаї. З часом наше віртуальне знайомство переросло в дружбу. Я в захопленні, як вони там тримають свою українську позицію, святкуючи кожне народне свято або вшановуючи знакових людей. Нещодавно там проводили благодійний аукціон на підтримку онкохворих дітей. Одним з лотів аукціону став мій рушник.

DSCN7471
Благодійний модний показ колекції одягу Олександри Теліженко Фото: grom-che.com

– Ціни у вас не з дешевих, адже робота кропітка, а вироби – оригінальні. У час підняття патріотичного духу українців клієнтів побільшало?

Чесно скажу, клієнтів було дуже багато за президента Віктора Ющенка. В плані економічному було легше. Я вважаю, що він зробив поштовх до хвилі патріотичного руху.

До нас приходять за справжністю. Ми – не базар, і ніколи не були ним, сюди приходять по істинні твори, а часом ексклюзивні, неповторні. Ми вимушені підніматися вгору. У наш час вижити мистецькій самостійній структурі дуже нелегко.

DSCN7467
Благодійний модний показ колекції одягу Олександри Теліженко Фото: grom-che.com

– Які країни вже побачили ваші роботи?

– Багато де, в європейський країнах особливо. Можливо, я знаю і не про всі. Є точно в Канаді, Польщі, Бельгії, Америці, в Англії, Скандинавських країнах, Австралії. А рушник національної єдності взагалі вишивали чи не по всьому світу.

– Не так давно відбувся модний показ вашого одягу на підтримку драматичного театру. Скільки вдалося зібрати коштів?

– Думала, це буде ефективніше. Ми передали 4600 грн. Очікували хоча б тисяч 8. Роздали частину запрошень по адміністраціях, але вони люди зайняті… Я ввважаю, що це був своєрідний тест.

13241237_179587392438513_6961159265789372529_n

– Чому обрали для показу непрофесійних моделей?

– Найперше – це народ. Мені не подобається, коли в професійних показах дефілюють заморожені королеви і жінки-вамп. Всі під один стандарт. Ми показали людей такими, якими вони є. Бо українці дійсно красиві.

full_dsc_0313jpg_ee2ec4
Тарас Теліженко

– Не можу не запитати про управління культури, адже на посаду начальника претендував ваш син Тарас. Шкодуєте, що йому не вдалося перемогти на конкурсі?

– Коли Тарас «пролетів», я його привітала. До того, коли Тарас, повернувшись із фронту, маючи фахову освіту і досвід, переповнений бажанням діяти, щось змінювати в нашому світі, зокрема в культурі, – вирішив включитися в цей конкурс, я не заперечувала. Але я знаю, що це за робота. Яка нинішня ситуація в культурі. На ту людину, яка прийде, полетить все каміння.

–Як вважаєте, потрібне обласній культурі управління?Дехто вважає, що заклади культури повноцінні самі по собі і не потребують управителя.

– В області багато досягнень і талановитих людей. Це як родина, кожен може бути самодостатнім, але про всіх дбає батько. Будь-яке об’єднання – це добре, коли ти представляєш всю область –це організовує процес.

– На вас, як завжди, дуже гарна вишиванка. Яка ваша улюблена техніка?

– Це біла лиштва, рахункова гладь доповнена мережкою з настилками. Я вважаю цей вишивки найелегантнішим, така вишивка віртуозна і естетична. Існує більше ста технік цієї вишивки. А взагалі я люблю рушникову тему – це мій головний козир, золота нитка у моїй творчості.

Мене радує, що багато людей почали вишивати, а ще більше – носити вишиванку. Справжня жива вишивка пробуджує генний код, пам’ять крові. Пробуджує в українцях українськість, а це прискорює розквіт нашої країни. 

Олена Шаповал

21 коментарів

Залишити відповідь

  • гарна стаття! пробуджує той ураїнський генетичний код. добре, що згадали про нового начальника управління культури – може майстриня з ним і “попрацює”, бо в нього вишиванка біла (напевно єдина) вже позатягалася

  • Дуже дякую за віртуальну зустріч із майстринею вишивки та за чудову пізнавальну статтю. Погоджуюсь із тим, що мода вбиває вишивку. На день вишиванки було безліч людей, які одягнені у футболки із машинною вишивкою, вигляд дешевості та несмаку.
    Майстрині Олександрі Теліженко бажаю творчих успіхів, натхнення та здоров’я для втілення своїх мрій!

  • Дуже дякую за змістовну розповідь.Дуже люблю вишиванки і нові,і старі.Сама не вишиваю, але з задоволенням ношу.У вишиванці себе й почуваєш єдиним цілим з природою, душа має захист і ,водночас, волю !
    Згодна ,що потрібно вивчати символи, але я і за ,,хрестик,,,і,, за низинку,, ,і за….троянди ). Просто кожна вишиванка має своє призначення )

  • Прекрасні роботи, вражена і дже хотілося б замовити у автора. Олександра – мудра й красива жінка,прото “цвіт нації”! Наснаги,натхнення!!!

  • Дуже потрібна стаття – і тим ,хто носить вишиваний одяг,- ітим,Хто вишиває. Дякую! А найбільше вдячна за розтлумачення негативу сорочки на чорному полотні! Мами,Бабусі,Прапрабабусі сорочку золили,прали,потім в холодній ріці- часом і в ополонці полоскали -і була вона білесенька.А зараз натягають здоровезні дядьки ЧОРНУ сорочку і кажуть-щоб не забруднити.Агі! Ліньки прати руками -Всюди є автоматичні пральки,як такі шмаровози!Все
    думаю для того,щоб пузо не кидалося у вічі в чорне одягаються – але вишивка страждає на чорному!

  • В статті піднімаються наболівші питання щодо Вишиванки і вишивання взагалі як процесу..На мою думку, про Вишиванку потрібно говорити в різних аспектах…Напевно, слід розрізняти в наш час поняття “Вишиванка як витвір мистецтва”, виконана з дотриманням всіх канонів символіки і технологічного процесу, і тільки руками (!!!!!!), і Вишиванка як символ української нації, доступніша для більшої частини народу ( може бути і машинна робота), ідекоративно-прикладні вишивані елементи….

  • СПРАВЖНЯ ЖИВА ВИШИВАНКА ЦЕ ТАК САМО ЯК БАТЬКЫВСЬКЕ БЛАГОСЛОВЫННЯ! ГЛИБОКА ТА ПРОНИКЛИВА СТАТТЯ! СПОДІВАЮСЬ БАГАТО ДІВЧАТОК ТА ЖІНОК ОСЯГНУТЬ ЦЕ ТАЇНСТВО БЛАГОСЛОВІННЯ ВЛАСНОЇ ДУШІ, СЛУЖІННЯ В ЛЮБОВІ ЧЕРЕЗ ДИВОВИЖНИЙ СВІТ СИМВОЛЫЗМУ БАГАТОГРАННОСТЫ ВИШИВКИ…..ЦЕЙ СИМВОЛІЗМ, доречі ПРИСУТНІЙ НЕ ТІЛЬКИ У НАС В УКРАЇЦІВ АЛЕ І У БІЛОРУСІВ та РОСІЯН “Мене радує, що багато людей почали вишивати, а ще більше – носити вишиванку. Справжня жива вишивка пробуджує генний код, пам’ять крові. Пробуджує в українцях українськість, а це прискорює розквіт нашої країни.” Добро у нас! Воно квітне через Душу! так є і так буде завжди! Бути ДОБРУ! Всім Здоров’я та процвітання!!!

    • Оце теж мене зачепило. Я щиро поважаю пані Олександру Теліженко. Але по тещо на Західній Україні це роблять ( є звісно. такі моменти) народилась Борщівська вишивка, якій у світі нема рівних, – це ж не на клаптиках, а на полотні. На Тернопільщині із стародавніх часів вишивали низинкою, апж пізніше прийшов хрестик. Низинка – теж на самому полотні. Так що осад лишився після перечитування статті. Хоча багато цікавих пізнавальних моментів.

    • Перепрошую: шаную, люблю як Західну Україну, так іїї безмежно прекрасну, особливо давню, вишивку! Але ж у статті ішлося про інше.Це факт… Як Схід, Центр, так і Захід не убезпечені від негативного впливу часу і “технічного прогресу” на цінності культури. Будьмо відвертими!..

  • Cтаття – суцільне хамство в бік кокурентів і будь-кого, хто взяв у руки голку. А коментарі взагалі вражаючі – видно, що сама майстриня їх і писала

  • Дуже цікава і пізнавальна стаття.Я теж люблю вишиванку цікавлюсь її історією. Останнє сбято вразило тим, що кількість людей у національних строях збільшується, може і не завжди ті сорочки справжні, але саме бажання людей йти на це свято радує. Малеча, що з дитсадка на свята вдягатиме вишиванку, та ще й вишиту мамою або бабусею, мабуть виросте більш патріотичними, ніж ми. Але дуже неприємно бачити “вишитий одяг” на тваринах. Я думаю, що це вже занатто.Хоч ми їх і любимо, але вишиванка – то святе. Бажаю О.Теліженко великого натхнення, здоров”я і творчих успіхів у популяризації і розвитку нашого національного скарбу-вишиванки Галина.

    • Стаття мене вразила негативом, який так і відчувається в кожному слові і виражається в критиці і самозвеличенні.Культуру вишивки треба поширювати, а не переживати, що хтось скопіює твій витвір.

  • Більшого несмаку, аніж це інтерв’ю, варто пошукати.
    Пані змішала “до купи” і коней, і людей.
    Вийшла така собі шароварщина, яка не має до майстерності і знань ніякого відношення…

  • Надзвичайно негативна стаття. От так образити Західну Україну і навіть не задуматись. При тому возвеличити себе:”Назва фестивалю “Роде наш красний”, як назва мого рушника…” – так не тільки рушника, а ще і пісні Ніни Матвієнко, так що не знати хто в кого назву… І взагалі про який генетичний код можна говорити відкинувши і принизивши цілий регіон. В мене склалося враження дуже меркантильної особи і про ніякі сакральний зміст та духовність не йдеться…

  • “Два кольори” – “…сорочку мати вишила мені червоними та чорними нитками. …. Червоний – то любов, а чорний – то журба”.

    Василь Стефаник у новелі “Сни” (1922р.) про червоний та чорний кольори:

    “Послідній раз прийшов Андрій: він був у мене вчений. “Тату, – каже, – тепер ідемо воювати за Україну”. – “За яку Україну?” А він підоймив шаблев груду землі та й каже: “Оце Україна, а тут, – і справив шаблев у груди, – отут її кров; землю нашу ідем від ворога відбирати. Дайте мені, – каже, – білу сорочку, дайте чистої води, аби-м обмивси, та й бувайте здорові”.
    Українська земля – чорного кольору, а кров борців,що борються за неї – червона.

  • Про що , Ви , пані Майстринє, говорите?! Гаптування одягу та іншого вбрання і вишиванка (тобто – УКРАЇНСЬКА вишита сорочка чи рушник, подушка тощо) – це схоже , але аж ніяк не одне і теж !!! Тим більше – за гроші – це ВЖЕ – РЕМІСНИЦТВО на основі захоплення, хобі, що переросло в спосіб заробітку (Не хочу образити, хочу помилитися !!!) Мистецтво – то є трішки (!) інше! А ВИШИВАНКА – це як ознака ОСОБИСТОСТІ, як ГЕРБ, як ПРАПОР, як мамині та бабусині мрії та заповіти, їх СПАДОК нащадкам… Вам , видно з високопарних термінів, це ВЖЕ перейшлося…

  • Добрий день. Мене цікавить що потрібно зробити в Україні, що б весь народ ходив щодня в таких гарних вбраннях і відчував себе українцем.
    Як повернути народу розуміння, що ми найкрасивіші в Світі і можемо жити в своїй Україні самі і красиво.

    +380974359186
    +380508701894
    [email protected]
    Valery