Місяць без влади. Олександр Радуцький про стосунки з мером, навчання у виші і поради “Свободі”

12.03.2018, 12:00

“Виживе хтось один” – таким гаслом останнім часом характеризували політичну ситуацію в Черкасах. Затяжна війна між міським головою Анатолієм Бондаренком і секретарем міськради Олександром Радуцьким закінчилась перемогою першого. Не без впливу Києва в Черкасах було обрано нового секретаря – ним став “свободівець” Ярослав Нищик.

Через місяць після відставки зустрічаємось з Олександром Радуцьким в одній із місцевих кав’ярень. Політик не зраджує “офіційному” стилю і приходить у костюмі. Пояснює це тим, що після інтерв’ю з “Інфомостом” їде ще й на телевізійний ефір.

Під час розмови Олександр Радуцький демонструє оптимізм і певну невизначеність у тому, чим займатись далі. Адже, попри “формальні” повноваження секретаря міськради на папері, Олександр Радуцький брав на себе значно більше і був по суті “другою особою” в місті.

Нині вже без повноважень політик показує, що не готовий просто здаватись і вже у форматі “наглядача” й надалі впливатиме на життя в місті.

Чим нині живе депутат і чи мститиме меру за відставку – читайте далі.

– Як рідні відреагували на вашу відставку?

– Усі зраділи! Мама передзвонила, каже: “Синок, нарешті! Мені так хотілося, щоб ти пішов із цієї роботи”. Дружина сказала: “Слава Богу!” Тепер буде більше часу на родину і дітей. Може, хтось очікував, що в мене відбулося якесь горе. Мушу їх засмутити: ні, все спокійно.

– А що самі відчули?

– У мене є приказки, які я по життю використовую, щоб розібратись у ситуації. Одна з таких: “Стався до людей так, як ти хочеш, щоб вони ставились до тебе”. А друга: “Усе, що не відбувається, до кращого”. Можливо, треба зробити крок назад, щоб потім два вперед.

Знаєте, все пізнається у порівнянні. Побачимо, що тепер “заважатиме” меру. Раніше Радуцький заважав. За великим рахунком, зараз у Анатолія Васильовича має все дуже гарно вдаватися. Якщо так буде, то я справді зможу зробити висновок, що я на нього якось морально впливав, заважав йому розвиватися як особистість. Зараз усе в його руках!

– Знаю, що ви вже виїхали з робочого кабінету. Що забрали з собою?

– Фото з родиною, сувеніри. З Афона мені колись привезли іконку, її забрав, Біблію.

На стінці в мене висіли подяки і грамоти. Поки їх просто склав там. Не було ще можливості, теж їх заберу.

Крісло залишив.

Фото з архіву

– Якщо не помиляюсь, ви купували його власним коштом. Чому вирішили не забирати?

– Воно приносить лише удачу. Хочу побажати Ярославу Нищику, щоб і йому в ньому щастило.

– Говорили якесь напутнє слово своєму наступнику на посаді?

– Насамперед я сказав, що не маю до нього жодних претензій. Я до Ярослава ставлюся з великою повагою, ми знайомі дуже багато років. Впевнений, що йому вистачить життєвого досвіду залишитись тим Ярославом, якого я знаю: людяним, порядним і чесним.

Єдина порада: не перетягувати на себе ті повноваження, які на сьогодні йому не передбачені чинним законодавством. У свій час я це зробив і поплатився.

На початку нашої каденції я всі проблемні питання, пов’язані з мером Бондаренком, брав на себе.

Згадаймо сесію міської ради, на якій розглядалось питання зменшення допорогів для закупівлі товарів і послуг у системі “Прозорро”. Анатолій Васильович на засіданні мені сказав: не знаю, що мені робити… Я тоді порадив йому піти і пообіцяв закрити сесію. Він встав, усім публічно повідомив, що йде вітати ветеранів, а вести сесію далі продовжить Радуцький.

Ще один скандал – зі стелою “Я люблю Черкаси”. Це дитя, народжене особисто міським головою Анатолієм Бондаренком. У перші дні свого керівництва він сказав: дивись, як гарно, давай таке зробимо. Кажу: роби. І він тоді дав завдання заступнику мера Роману Буданцеву. Спочатку цим питанням займалось комунальне підприємство “Комбінат комунальних підприємств”, робили літери, потім департамент ЖКК, далі було передано вже “Дирекції парків”… Усе це відбувалось, тому що з’явився спротив громадськості. В Анатолія Васильовича не вистачило мужності сказати: це моя ідея, давайте краще не говорити про те, яка ця стела погана, а визначимось, де вона буде стояти. Тоді цей вогонь я взяв на себе.

Іще одна тема – фонтанчик біля Центру дитячої та юнацької творчості. Це теж була особиста ідея Анатолія Васильовича. І він про це знає. Впевнений, що коли читатиме, для себе це все згадає.

Я Ярославу навів оці три приклади і сказав, що не треба нікого рятувати. Хай кожен відповідає за себе, за свої слова і за свої дії. Це головне!

І зараз, коли Бондаренко пообіцяв перевізникам (а це було ще за нашої каденції виконкому) підняти тариф до 5 гривень, то має відповідати за свої слова. Не треба свободівцям кидатись на амбразуру. Міський голова мусить сказати людям правду.

Думаю, до мене Ярослав дослухається. Його відповідальність – налагодження роботи депутатського корпусу.

– А навіщо ви взагалі брали на себе ці “антипіарні” теми? Це була довиборча домовленість із Анатолієм Бондаренком?

– На той час, коли я його підтримав у другому турі виборів мера, ми домовились, що він буде висувати мене на секретаря міської ради. Я йому тоді пообіцяв, що буду на других ролях, але прикриватиму йому спину.

Два роки ми працювали в такому режимі. Він навіть не соромився і всім розповідав, що йому вигідний Радуцький. Мовляв, у Радуцького – антирейтинг, а в Бондаренка – рейтинг.

– Коли йшли на сесію, знали вже, що вас відправлять у відставку? Не секрет, що подібні рішення “ухвалюються” у кабінетах іще до початку засідання.

– У мене дружні стосунки з представниками депутатського корпусу. “Свободівці” приїхали і чесно сказали, що вони голосуватимуть за мою відставку.

– Під час голосування саме голоси “Свободи” були вирішальними. Чи не сприймалось це як “зрада” з їхнього боку, зважаючи на ваші товариські стосунки?

– Давайте замінимо слово “зрада” на фразу “мій досвід”. І на цьому зупинимось.

– Після перерозподілу обов’язків між заступниками з’ясувалось, що кураторами комунальних підприємств, які очолюють члени БПП, стали свободівці. З чим це пов’язано?

– Я називаю це конструктивом. Політика має залишатись у сесійній залі. Дахи, дороги й люки – вони без політичного забарвлення.

– Певний час Блок Петра Порошенка, завдяки існуванню “групи 22” (йдеться про синхронне голосування БПП “Солідарність”, Партії вільних демократів, “Свободи” та “Громадянської позиції”), мав владу в місті. Зараз БПП втратив владні позиції і працюватиме в опозиції. Наскільки партія готова до цього?

– Наша фракція налаштована лише на конструктив. Я не вважаю, що БПП в опозиції. У нас роль наглядачів, які слідкують за тим, що відбувається в місті. Але при цьому ми підтримуємо ту ж “Свободу” в деяких питаннях. Наприклад, щодо заборони будівництва на Митниці, зупинення вимивання грошей із так званих “зелених зон”.

Не думаю, що в міського голови є та більшість, яка дозволить ухвалювати всі рішення, які він захоче.

– До речі, з Анатолієм Васильвочем спілкувались після відставки? Може, іронізував через вашу відставку?

– Знаю, що він своїм однопартійцям казав, що йому важко і тісно зі мною разом працювати у виконкомі. І для того, щоб за мою відставку проголосували, він був готовий максимально віддати вплив у місті іншій політичній силі. Я вважаю, що це насамперед його зрада перед людьми, які підтримувати “Батьківщину” в Черкасах. Завдяки тому, що він почав торгувати посадами, а не завойовувати довіру іншими справами, він почав біля себе будувати більшість. Як показує досвід минулих років, така торгівля дає зворотній ефект.

– Вас не було на останніх засіданнях міської ради. Коли відділ ради опублікував перелік відсутніх депутатів, навпроти вашого прізвища було слово “хворий”.

– Я був у кардіоцентрі. Через те, що три роки тому в мене був інфаркт, тепер кожен рік мені треба проходити обстеження. Я вже одне своє обстеження пропустив. Тобто два роки я не був там. Тепер час з’явився для того, щоб обстежитись, пролікуватися.

Що б я не казав, справді хвилювався на тій сесії, коли було голосування по відставці. Коли прийшов на обстеження, тиск був 180/100. Але зараз уже почуваюсь добре.

– Уже визначили, на якому місці сидітимете як депутат?

– Коли був секретарем, майже не сидів у сесійній залі в кріслі секретаря. Я постійно ходив по залу. Мені подобається рухатись, спілкуватись із депутатами. З місцем сидіння я не визначився, але місце проведення засідання – це сесійна зала.

– Чим надалі збирається займатись уже екс-секретар міськради Олександр Радуцький?

– Я став у чергу в Центрі зайнятості. Думаю, час підкаже, чим зайнятися. Йти з політики я не збираюся. Якби сказав, що збираюсь, ніхто б не повірив (сміється).

Працюватиму як депутат. У мене є округ, яким я опікуюсь. Буду разом із депутатами допомагати нинішньому секретарю впроваджувати всі ті напрацювання, які ми мали протягом двох років.

Щодо того, чи буду я ловити Анатолія Васильовича на злочинах, то я йому про це сказав відкрито.

– Не тягне вас назад у “Дирекцію парків”?

– Весь минулий рік я допомагав “Дирекції парків”. На посаді секретаря міськради певний час я був куратором цього КП. За рік ми дуже багато зробили! Алею підсвітили завдяки коштам обласного бюджету, пролобійованими Ботнаром (депутат облади, – ред.). Зробили скульптури прадавніх тварин – справжній музей просто неба! За гроші спонсорів, з якими якраз я і вів перемовини. Відставка мені ніяк не заважає і надалі допомагати.

– А все ж думали вже щодо нової роботи? Можливо, в іншому комунальному підприємстві.

– З дружиною ми маємо додатковий дохід – здаємо в оренду приміщення. Ці кошти дозволяють нам нормально жити.

Але зрозуміло, що якщо будуть пропозиції щодо держслужби, які мене зацікавлять, я їх розгляну.

Крім того, я продовжую навчатися у Черкаському державному технологічному університеті на магістра з політичної філософії. Вступив минулого року на заочну форму навчання. Мені сподобався сам предмет: політична філософія. Це те, чим я займаюсь із 2007 року.

– На пари ходите? Іспити складаєте самі?

– На пари майже не ходжу, літературу всю вивчаю в інтернеті. Заліки і іспити здаю сам. Сказали, що за VIP-персонами, які там навчаються, особливе спостереження.

– Як оцінки?

– Хороші.

Олександр Радуцький із дружиною

– Блок Петра Порошенка не підтримував новий склад виконавчого комітету. Як оцінюєте його фаховість?

– Час покаже.

Але ж ви знаєте всіх, хто потрапив у новий виконком. Можете оцінити їхню спроможність за інформацією з відкритих джерел?

– Коли я став керівником “Дирекції парків” у 2007 році, ніхто не вірив, що Радуцький може підняти з колін це комунальне підприємство і зробити наші парки на рівень вище. Коли людині цікаво, коли вона хоче працювати, то дуже великими кроками починає розвиватися. Можливо, люди, які зайшли зараз у виконком, зроблять щось неймовірне. В них є бажання! А бажання – це 50% перемоги. Треба дати їм час, тоді зрозуміємо, наскільки вони відповідають критеріям заступників міського голови.

– Наскільки довго, на вашу думку, протримається політичний союз “Батьківщина” – “Свобода”?

– Я вийшов із цього владного кола і тепер дивлюсь на те, що відбувається, збоку. Я надалі спілкуюсь із хлопцями зі “Свободи”, кажу їм своє бачення по деяких речах. І спостерігаю, коли Бондаренко їх учергове обмане.

– Тобто ви думаєте, що це станеться?

– Це вже стається. Але позиція хлопців дуже серйозна. І вони сказали, що не голосуватимуть за “зелені зони”, хоча Бондаренко вже двічі намагався проштовхнути це питання на рівні виконкому. Як наслідок, з “того” боку вже пропонували дати згоду на те, щоб відправити виконавчий комітет у відставку. Насамперед прибрати “Свободу”.

– З якої фракції ці депутати? З “Батьківщини”?

– Скажу так: це представники Бондаренка.

– А якщо дивитись на це політичне об’єднання оптимістично?

– Якби не було впливу з Києва, цього союзу б узагалі не сталось. І зараз група 22 уже б перетворилась у групу 25, 27… Ті рішення міськради, на які накладав вето мер, уже б працювали.

Те, що приїхали куратори з Києва, були на сесії, дивилися, як відбувається голосування, говорить про те, що навіть на рівні Києва розуміють, що немає довіри в Черкасах “свободівців” до “батьківщинівців” і навпаки. Це абсолютно різні люди, з різним баченням міста.

Мер надає перевагу безпосередньо своїй політсилі працювати на бюджетних коштах. А це вже корупція.

– Чи вистачить впливу Києва на контроль ситуації в Черкасах?

– Якщо Бондаренко буде брехати, використовувати “Свободу” у своїх інтересах, то націоналістам треба пам’ятати, що завжди є група депутатів, яка їх підтримає. І в Києві це теж знають.

Колись два роки тому в коментарі вашому сайту я сказав: у Черкаській міськраді немає більшості, бо немає меншості. А зараз скажу: немає меншості, бо немає більшості.

Фото з архіву

– Маєте амбіції повернутись у секретарське крісло?

– Я цього не виключаю.

– А хочете?

– По трупах іти не буду! Якщо це буде узгоджена позиція, подумаю. Я знаю цю роботу, для мене це не проблема. Якщо так станеться – то гаразд.

– На сьогодні активно обговорюється тема дострокових перевиборів до Верховної Ради. Якби так відбулось, брали б участь у виборчих перегонах?

– У місті ще дуже багато роботи.

– А в Києві – ще більше…

– Дуже добре, але мене туди не тягне.

0 коментарів

Залишити відповідь