“Люди звикли жити не як можуть, а як хочуть”, – Ярослав Березань про проблеми об’єднання, “карму” Сміли та інвестиції (інтерв’ю)

06.09.2016, 12:00

Політична діяльність Ярослава Березаня розпочалась у 2010 році, цьому передували більш як 10 років юридичної практики. За результами тодішніх місцевих виборів Березань став депутатом Смілянської міської ради від опозиційної політичної сили “Фронт змін”. А після Майдану в лютому 2014-го очолив Смілянську міську раду, ставши секретарем.

За час революційних подій Березань встиг здобути реноме “адвоката майданівців”, захищаючи їхні інтереси після штурму Черкаської ОДА.

Незабаром, після складання повноважень мером Вадимом Решетняком, Ярослав Григорович став виконувати обов’язки міського голови Сміли.

Ярослав Березань участі у виборчих перегонах 2015-го не брав, повернувшись до приватної адвокатської діяльності.

А вже 29 квітня 2016 року сів у крісло заступника голови Черкаської обласної державної адміністрації.

Березань

Тож про те, чому вирішив змінити юридичну практику на політичну діяльність, про перші кроки на відповідальній посаді заступника – ІнфоМІСТ вирішив запитати у Ярослава Григоровича особисто. 

У новому кабінеті, говорить, нічого не змінював, мовляв, і так досить затишний. Лише привіз зі Сміли кілька ляльок-мотанок, які купував на різних ярмарках, глобус та герб.

За годину важлива нарада щодо об’єднання територіальних громад, тож переходимо одразу до питань.

– На широкий загал ваше прізвище стало відомим під час Революції Гідності. Тоді дуже мало адвокатів ризикували захищати майданівців. У Черкасах таких, здається, було всього кілька. І ви серед них. Були вагання, чи братися за ті справи?

– У жовтні 2013 року, коли були довибори по двох черкаських округах, друг попросив мене про допомогу саме як адвоката в боротьбі з підкупом (йдеться про штаб Михайла Поплавського в Черкасах, де під час виборів у депутати ВР купували голоси, – ред.).

Ми тоді працювали з Миколою Булатецьким. Я більш тісно познайомився і здружився з місцевими активістами. Утворився такий собі міцний кістяк. Я знав, що якщо щось трапиться, друзі допоможуть.

До того ж статус і робота саме адвоката захищає. Адже порушити кримінальне провадження стосовно адвоката може лише прокурор області або перший заступник. На той час прокурора області вже не було. Ліпандіна (колишній начальник обласної міліції, – ред.) вже не було. Коли ти знаєш закон, можна боротися і не боятися.

–  Саме з того часу ви в політиці…

– Так, зупинятись було ніколи. Потім було 1 грудня, 16 грудня перевибори, боротьба з підкупами і так далі. Мозок працював зовсім по-іншому, треба було щось змінювати.

– Коли отримали пропозицію стати заступником голови ОДА – не вагались? Адже напрямки, які ви куруєте, зокрема, інвестиційна діяльність та об’єднання територіальних громад, є чи не найпроблемнішими.

– Між бесідою з Юрієм Олеговичем і ухваленням рішення вагався добу (сміється). Порадився з дружиною.

Березань

У мене був невеликий, але позитивний досвід по Смілі, коли вдалося привести велике підприємство з Макіївки. На місцевому рівні неодноразово стикався з проблемами цієї сфери. На попередній роботі часто спілкувався з підприємцями як адвокат, тому знаю, що важливо для бізнесу, а що необхідно змінювати з боку влади.

Це дуже цікава робота, та, яка приносить користь. Звичайно, це не рятувальна служба, медицина чи житлово-комунальне господарство. Тому мою роботу і роботу департаментів буде видно не одразу. Це робота на перспективу, оскільки досягти результату одразу досить складно. Але важливо, щоб область розвивалась в економічному плані.

Очікувати через місяць або два суттєвих змін чи результатів не варто. Бізнес ухвалює рішення, не поспішаючи, зважує всі «за» і «проти».

Якщо говорити про іноземців, то їм необхідно адаптуватись до наших реалій. Європейці більше працюють із Україною. А от, наприклад, із Арабських Еміратів приїжджали люди, які взагалі вперше побували на пострадянському просторі. Вони дуже дивувались, що в нас є річка Дніпро, в якій є прісна вода (посміхається). Результати очікуємо за років півтора-два, як мінімум.

– Щодо інвестицій: незабаром відбудеться інвестиційний форум, на якій стадії підготовка? У чому його цьогорічні особливості?

– У нас вже сформована програма, ведемо перемовини з посольствами держав, з їхніми торговими представництвами. Підтвердили участь у Польщі, Об’єднаних Арабських Еміратах, очікуємо відповіді від Прибалтики. Емірати цікавить наше сільське господарство, те, що є водні ресурси. Вони готові створити спільні підприємства, вирощувати, переробляти і відвозити далі до себе.

Окрім того, чекаємо підтвердження участі у форумі і Прем’єр-міністра Гройсмана. Це буде потужним сигналом для іноземців, вони позитивно зреагують.

Ми змінили формат форуму, це не буде виставка досягнень народного господарства. Це будуть зустрічі B2B – бізнес для бізнесу.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: На інвестфорумі має бути присутня не “масовка”, а реально зацікавлені в інвестиціях особи, – Роман Карманнік

Окрім того, на форумі покажемо модель розвитку і місцевого бізнесу. Оскільки хочеться мобілізувати і внутрішні резерви. Цьогоріч ми створюємо Агенцію місцевого розвитку, в чому нам допомагають потужні місцеві бізнесмени: вони розуміють, що треба рухатися вперед, розвиватися далі.

Ми побачили запит на зміни, а наше завдання показати, як об’єднати зусилля, підвести свою роботу під європейські стандарти для полегшення експорту продукції за кордон.

Форум спеціально проводимо в четвер, 22 вересня, щоб перший день організувати панельні зустрічі, де презентуватимуть індустріальний парк та Агенцію регіонального розвитку.

А в п’ятницю ті підприємці, які укладуть перші домовленості, будуть виїжджати на заводи чи земельні ділянки і ухвалювати подальші рішення безпосередньо на місцях, аби не відкладати на потім. Наші бізнесмени висувають свої пропозиції, а ми шукаємо інвесторів.

Одну родзинку ми не розсекретимо, це буде сюрприз для всіх (посміхається). Як і минулого року, робимо все спільно з Українською бізнес-асоціацією.

DSC06182

–  Ми згадували про розвиток індустріальних парків. Уже обрали земельну ділянку, згідно якої, власне, і розроблятимуть концепцію?

– Так, вона розташована на Золотоніщині, її площа 25 га, зараз вже завершуємо розробку концепції. Наступний крок – презентація та залучення оператора індустріальних парків, тобто того, хто саме забудовуватиме цю територію.

Далі зареєструємо проект у Мінекономрозвитку, ініціатором виступить або обласна, або Золотоніська міська рада.

– Поговорімо про болюче питання об’єднання територіальних громад. На сьогодні по Черкаській є області є лише 3 об’єднання. Багато людей на місцях досі не вірять у ефективність нововведень. Як мотивуєте черкащан до об’єднань?

– Роботу проводимо щодня. Якраз через кілька годин відбудеться засідання експертної групи з приводу Золотоніського району. Я, маючи досвід місцевого самоврядування, можу сказати, що цю реформу запустили невчасно. Оскільки  у рік виборів боротьба з децентралізацією та реформами загалом стала лозунгом для багатьох політсил. Цією темою відверто спекулювали.

– Хто, на ваш погляд, головний противник об’єднань територіальних громад?

– Уявімо, сільський голова вперше став головою, витратив ресурси… А якщо буде об’єднання громади, то йому знову треба йти на вибори, а це вже нецікаво. Те ж саме стосується і районних рад. За 5 хвилин до вашого приходу принесли документ, я був шокований: районна рада ухвалює рішення про недоцільність проведення реформи. Знову ж таки: люди докладали зусиль, аби бути обраними.

Третій противник – я їх називаю «сірими фермерами», які без оформлення офіційних договорів оренди землі оброблять 200-300 гектарів. Їм об’єднання також не цікаве. Бо доведеться легалізовувати свою роботу, тоді і заробітки будуть іншими.

– У жовтні майбутні громади повинні підтвердити участь у виборах. Як ви вважаєте, чи не перетвориться добровільне об’єднання врешті у примусове? І що чекає на населені пункти, які таки не об’єднаються?

– Для того, щоб наступний бюджетний рік новостворені громади жили вже за новим Бюджетним кодексом, їм треба провести вибори до жовтня, аби зміни були враховані в державному бюджеті, були надані відповідні кошти. Вони можуть проводити вибори коли завгодно, але якщо вкладуться в цей термін, то в 2017 році житимуть за новим Бюджетним кодексом, а як ні – то за старим. Але все одно субвенція на об’єднання громади буде, підтримка Фонду регіонального розвитку буде. У разі об’єднання зміняться податки, які залишатимуться на місцях: приміром, замість 40% ПДФО в об’єднаних громадах буде 60%. У грошовому еквіваленті це можуть бути мільйони гривень.

На зустрічах багато людей кажуть: приберіть слово “добровільне” – і ми одразу об’єднаємось (посміхається).

Я вважаю, люди мають об’єднуватися добровільно. Бо буває так, що два села, які межують між собою, з історичних чи інших причин ворогують абощо. Тому насильно об’єднувати – неправильно.

– Багато хто не погоджується із визначенням центру громади. За яким принципом його визначають?

– Центр громади визначають, залежно від розвитку інфраструктури, чисельності населення, наявності школи, садочка, ФАПу чи лікарні, також враховують географічну віддаленість від населених пунктів.

(показує матеріали до засідання з приводу розподілу громад Золотоніщини)

Березань

Нам дають кілька варіантів, які розробляються або міською радою, або райдержадміністрацією.

Треба ж починати економити гроші. Люди звикли жити не так, як можуть, а так, як хочуть. Коли є сільська школа, де 23 учні і 10 вчителів, вартість навчання одного учня сягає 60 тисяч, для порівняння в Черкасах вистачає і 9. Держава дає на сільські школи 12 тисяч гривень на одну дитину, решту – доплачують самі села.

Можна раціональніше витрачати залишок, наприклад, придбати автобус. Одна з громад взагалі розраховує придбати гелікоптер для доступності медицини.

У деяких сільських голів заробітна плата в рази більша, ніж у мене, є такі, що отримують по 40 тисяч.

–   До речі, про заробітну плату. Ви тривалий час були юристом. Зараз вистачає зарплати держслужбовця?

–   Це міф, що адвокати багато заробляють (посміхається). Інколи можна місяць сидіти без роботи. У принципі вистачає, дружина – підприємець, зараз заробляє більше. Моєї зарплати вистачає, щоб оплатити комунальні, забезпечити продукти, потреби дітей.

– Ви задекларували цьогоріч небагато, а от ваша дружина – майже півмільйона. Чим вона займається?

– Вона – лікар-стоматолог. Працює в поліклініці і, окрім цього, має приватну практику.

– Саме тому ви були юристом у стоматполіклініці?

– Ні, це не пов’язано (сміється). Вона працювала в іншій поліклініці. Мене запросив друг, щоб я йому допоміг в роботі.

– Як складаються стосунки з підлеглими? Вас влаштовує робота чи все ж ініціювали якісь кадрові зміни?

– Ніяких кадрових рішень не ухвалював. Зауважень до роботи департаментів, які мені безпосередньо підпорядковуються, поки що немає, все вирішуємо в робочому порядку.

– До речі, як ви ставитесь до рейтингів, що час від часу оприлюднюють ті чи ті видання? Які у вас критерії оцінки роботи? Чи вже бачили показники соціально-економічного розвитку області за півріччя? Чи вирівнюється ситуація?

– Як в кіно: «статистика не терпит приблизительности». Свою роботу зараз складно оцінювати, дуже мало часу минуло від мого призначення, лише 4 місяці.

Найкращим показником нашої роботи буде добробут черкащан. А коли пишуть, що Черкаська область «розташувалась» на якомусь непривабливому місці з народжуваності, то хочеться запитати автора: як? Мені особисто займатись цим питанням? (посміхається).

Березань

– Тривалий час ви були секретарем міськради та в. о. мера у Смілі. Цікавитесь смілянськими справами? Чи посада заступника голови ОДА вільного часу не залишає?

– Цікавлюсь, звичайно, там є друзі, є інвестиційний проект, який я розпочинав спільно з вимушено переміщеними особами. На Донбасі було велике підприємство з кількома напрямками діяльності, вони шукали, куди б перенести виробництво. Адже треба було виконувати контракти, підписані з іноземцями. Тоді разом із головою РДА Андрієм Колесником допомагали  з документацією. Процес ще триває… Якщо звертаються по допомогу – завжди реагую.

– Смілі регулярно не щастить із міськими головами. Імпічменти вже стали традицією. Як вважаєте: кандидати не ті… чи в чому проблема такої «карми»?

– Так, всі три останні мери проходили через процедуру імпічменту (посміхається). Але я не бачу в цьому системи. Андрія Колесника наприкінці року відсторонили на бюджетній сесії, зробили її закритою, де потім пройшло багато земельних питань. Андрій Валерійович – людина із стрижнем, він впертий, якщо щось неправильно, то мовчати не буде. З Вадимом Решетняком: він не схотів звітувати за два роки своєї роботи. Йому було зручніше просто написати заяву на звільнення.

Те, що відбувається зараз, – це напівкримінальний детектив. Я вже не встигаю за подіями, кількістю судів, звинуваченнями і так далі. Людина (мається на увазі відсторонений мер Сміли Олексій Цибко) за 3 місяці так змогла об’єднати проти себе противників, що не кожному вдасться.

– Подейкують, що ви – один із тих, хто доклав руку до відставки Цибка?

– Ні, абсолютно. Єдине, я просив, щоб захистили тих людей, яким погрожували, і все.

– У ЗМІ гучно обговорювали рейдерство на Чорнобаївщині. Якщо вірити написаному, ви були захисником обвинуваченого. Тоді ви коментувати відмовились, посилаючись на адвокатську таємницю. Як завершилась справа?

– Я був в Чорнобаї за кілька тижнів до свого призначення на посаду. Консультував, як оформити у власність громади одного із сіл нерухоме майно. Коментувати ситуацію тоді я відмовився, бо 29 квітня було підписане розпорядження голови ОДА про моє призначення, а 3 травня у вихідний день прийшов запит на інтерв’ю зі мною, саме як із заступником і саме з цього питання. Але в моїх на той час нових повноваженнях, як і зараз, немає кураторства у сфері земельних питань. І перебіг справи по Чорнобаю я надалі не відслідковував.

DSC06105

– Відчуваєте себе новачком серед інших заступників? Як складаються стосунки з колегами?

– Із Віталієм Ковалем познайомився у 2012 році, ми спільно працювали на виборах. Із Сергієм Овчаренком познайомився вже тут. А Костянтина Омаргалієва я знаю дуже давно із 2009 року. Стосунки в нас дружні, намагаємось один одному допомагати.

– Ви вже переїхали до Черкас? Чи їздите кожного дня на роботу зі Сміли?

– Ще у 2005 році ми купили квартиру в Черкасах, я навпаки переїхав у Смілу з Черкас, коли там працював.

– Вистачає часу на родину?

– Здебільшого так. Єдине, коли якісь свята, то уваги приділяю менше. О 20 годині вже вдома, затримуюсь не надовго, хіба якщо є відрядження, то довше.

Приходжу на роботу раніше, о 8.30…

– У приміщенні адміністрації облаштували їдальню, встигли вже побувати?

– У їдальні ще не був (посміхається). Обідаю по-різному: або встигаю заїхати додому, інколи намагаюсь поєднати роботу та обід і йду на бізнес-ланч, інколи взагалі не встигаю.

Фото Сергія Черкасова

Спілкувалась Олена Шаповал

0 коментарів

Залишити відповідь