”Із патріотами міста завжди знайду спільну мову”, – новообраний голова Тальнівської ОТГ

26.12.2016, 22:00

Минуло трохи більше тижня відтоді, як 36-річного лікаря Олексія Юрченка було обрано головою об’єднаної Тальнівської громади. Сьогодні Олексій Віталійович дав перше інтерв’ю нашому виданню.

Про розмову домовляємося в п’ятницю, 23 грудня. Виявляється, що обоє перебуваємо в Черкасах. Олексій Віталійович – на сесії обласної ради.

– Ви чим до Тального добиратиметеся? – запитую.

– Автобусом.

– А я поїздом…

– Я на поїзд не маю пільг.

Відтак зустрічаємося в суботу в Тальному.

– Раніше новообрана влада складала короткострокові й далекострокові плани. У перші 100 днів буде зроблено ось це, а за перші 500 днів – ось це. З чого плануєте почати свою роботу?

Найзагальніша справа – доукомплектувати команду. Зрозуміло, що частина апарату міської ради не бачить себе поза керівництвом Олександра Біленка. Тобто ці люди однозначно налаштовані піти. Тримати їх не буду. Але більша частина – кваліфіковані фахівці, які ніколи не були замішані в якихось сумнівних справах. І вони прагнуть продовжити працювати. Безумовно, такі люди залишаться на роботі. Гадаю, що легко знайду з ними спільну мову.

Наступне завдання – провести кваліфікований аудит роботи мого попередника. Вияснити, які були надходження і які витрати. Знайти резерви й спрямувати їх на користь громаді.

– Перемога ваша, але депутати – їхні. Що думаєте робити з представниками тих сил, які вам жорстко опонували на виборах. Адже вони матимуть ледь не 70% голосів?

Працюємо над цим. Окрім партійної дисципліни є ще й людський фактор. Багато обраних депутатів хочуть запам’ятатися корисними справами. А вставляти палиці в колеса обраному міському голові й на другий день вимагати його відставки – навряд чи це є конструктивною позицією. З такими сподіваюся легко порозумітися, бо маємо спільну мету – покращити життя громади. Зрозуміло, що з Тальнівського КХП прийде команда саботажників, які не бажатимуть ніякого конструктиву, а лише заважатимуть. Я готовий і до такого повороту. Допомогу мені пообіцяв і губернатор Юрій Ткаченко. Один із його заступників куруватиме роботу із головами новообраних громад.

– Розкажіть про себе. Багато читачів вас просто не знали.

Народився в Зеленькові 6 червня 1980 року. Батько – місцевий, мати – росіянка. Закінчив школу із золотою медаллю. Поступив в українську медичну стоматологічну академію в Полтаву. По закінченню навчання отримав призначення в Золотоношу. Але тягло додому, тож упросився в Тальне. Працював лікарем-патологоанатомом та онкологом. З квітня онкологію залишив, бо був обраний депутатом обласної ради. Банально бракувало часу.

– Наприкінці своєї каденції Олександр Біленко запам’ятався конфліктом із вашим однопартійцем Віталієм Шуляком, коли заборонив йому знімати на камеру засідання сесії.

Я вас зрозумів. Ніяких заборон не буде. Все робитимемо максимально прозоро. Це, до речі, допоможе налаштувати на конструктивний лад і моїх опозиціонерів із числа депутатського корпусу. З саботажниками ми будемо боротись основною зброєю – відкритістю, прозорістю (саботуватимуть депутати – відповідатимуть перед громадою). Репортажі із сесії покажуть, хто прийшов працювати, а хто – скандалити.

– Ви рік воювали на російсько-українській війні на Донбасі. Який найстрашніший епізод вам запам’ятався?

Війна перегортає наше уявлення про життя на 100%. Ще годину тому ти розмовляв із товаришем, ділився планами. А тут його приносять бездиханного і ти вже нічим не можеш допомогти. Оце і є найстрашніше.

– Гаразд, повернемося до мирного життя. Кого візьмете своїм заступником? З кандидатами у виконком визначилися?

Треба дочекатися формування депутатського корпусу. Оцінити розклад сил і виходити з того, що є. Моя партія (“Свобода”) уславилася своєю безкомпромісною позицією. Але посада міського голови змушує мене шукати компроміси. Прізвища зараз не називатиму, бо це завчасно.

– Охоронці природи кажуть, що мають плани звести в Тальному собачий притулок. Адже буквально днями бродячі собаки покусали дитину одного із депутатів.

Область просила 7,5 мільйонів на будівництво собачого притулку в Умані. Звісно, виділять менше. Наша фракція взагалі була проти цього. Ні, ми не противники собак. Просто знаємо, що більшість із цих коштів банально розкрадуть. Тому питання безпритульних собак вирішуватимемо просто. Якщо вже буде притулок в Умані, то возитимемо їх туди.

– Голова Мокрокалигірської громади Вікторія Пипа їздила за досвідом у Польщу. Куди ви плануєте поїхати?

Вчитимуся на місці. Кажуть, гарний господарник – голова Білозірської громади під Черкасами. Можливо, поїду на Західну Україну, адже багато моїх однопартійців із “Свободи” працюють там.

– Черкаси уславилися тим, що скасували систему державних закупівель “Прозорро” у так званих допорогових тендерах. Зрозуміло, що тамтешнім депутатам дуже хочеться роздерибанити державні кошти. Як буде в Тальному?

Навпаки. Робитимемо все аби державні кошт витрачалися максимально прозоро й гласно. Ніяких кулуарних домовленостей. Красти не дам нікому.

– Де ви живете?

Дружині з дітьми залишив квартиру. Знімаю хату по вулиці Чорновола в Тальному. Батьки мешкають у Зеленькові.

– Чим захоплюєтеся у вільний час?

Дуже люблю кататися на велосипеді. Їжджу в основному із Тального в Зеленьків.

– До батька, який вигнав вас із хати?

Напередодні виборів після чорнушної публікації моїх опонентів про те, що нібито батько вигнав мене з хати у нього був передінфарктний стан. Батько взагалі має хворе серце й це диво, що для нього все благополучно минулося. Виродки, які публікують таку брехню, на жаль, мало думають про наслідки своїх публікацій.

– Давайте продовжимо про захоплення…

Намагаюся не пропустити жодного футбольного матчу. На внутрішній арені вболіваю за “Карпати”. Люблю посидіти на ставку з вудочкою. Тільки щоби велика риба не рвала вудки, а просто на карасика. Щоби клювало часто. Люблю з друзями ходити в сауну. У нас є своя компанія, якою я дорожу. Колись виконав норматив кандидата в майстри спорту з вільної боротьби. Зараз, на жаль, боротьбу закинув.

Коли Олексій Юрченко востаннє….

Сварився

Не пригадую. Конфліктів намагаюся уникнути. Згадку про сварку викидаю з голови на другий день. Для чого зайве злитися?

Їв улюблену їжу

Страшенно люблю домашні вареники, але зараз мушу купувати напівфабрикати. Ще люблю шашлики. Завтра (25 грудня – “Новий Дзвін”) їду до батьків у село колоти кабана. Думаю, там і наїмся.

Читав книжку

На це я завжди знайду час. Запоєм читаю Ремарка, Стівена Кінга й Василя Шкляра. З книжкою ніколи не розлучаюся. Колись у школі під час літніх канікул установив рекорд – прочитав 37 книжок. І не маленьких, а романів. Таких, як Скляренкова трилогія про київських князів (“Святослав”, “Володимир”, “Ярослав”). Син Ілля теж удався в мене. Почав читати книжки у 6 років. У 8 вже проштудіював “Гаррі Поттера”. Зараз йому 10 років і без книжок себе не мислить.

Був за кордоном

У 1995 році востаннє був у Росії в материної рідні. Більш ніде не був. Мрію поїхати з подорожжю в Європу чи в Канаду із США.

Танцював

Півроку тому. Влітку був на святі Івана Купайла в Легедзиному.

Пив горілку

Тиждень тому з друзями в сауні відзначали свято Андрія. Не зловживаємо, але інколи можемо собі дозволити.

Грав у хокей

Ой, давно. У ранньому дитинстві з однокласниками на зеленьківському ставку.

Спілкувався Юрій Стригун, “Вісті Черкащини”.

0 коментарів

Залишити відповідь