Хай місто змінюється, а абрикоси лишаються такими ж

Для мене Черкаси – нове місто! Я живу з ним тільки 12 років.

Ми вперше зустрілись зимою 2002-го.

Черкаси були сіро-чорні та розбиті, і цей монохром майже нічим не розбавлявся. Печаль і мокрі ноги.

Вдруге ми побачились весною.

Я вперше звернула увагу на неймовірної краси сполуку яскраво-блакитного неба і жовтого дніпровського піску.

Пах води і хвилі в тієї картині додали атмосфери спокою та рівноваги.

Після я дізналась про абрикоси.

Світлина від Tatsiana Kavalchuk.Для нордичної дівчини з Півночі кількість абрикосових дерев і особливо – кількість пахучих солодких фруктів під ногами було шоком ).

Я ще не знала, як прекрасно квітнуть вони біля Дніпра і просто змушують складати хокку.

За ці роки Черкаси дуже змінились.

Додалося кольору та порядку, додалося активності і креативу… Зміни йдуть – і дуже хочеться, аби вони були продуманими та системними.

Але абрикоси хай залишаються такими ж ))))

З Днем міста, співмістяни!

Тетяна Кавальчук, громадський активіст
Джерело: Фейсбук

Статті від автора

0 коментарів

Залишити відповідь