“Громадський бюджет” як піраміда Маслоу

Зараз киплять пристрасті по залученню голосів до проектів так званого “Громадського бюджету” в Черкасах.

Не знаю як у вас, а у мене месенджер розривається від прохань підтримати ту чи іншу ідею. Тим часом в он-лайн йде масове обурення засиллям cеред проектів майданчиків/спортивних полів/замощених плиткою тротуарів, поданих від навчальних та медичних закладів.

На третій рік існування «Громадського бюджету» ті вже віртуозно навчилися включати в голосування не лише робочі колективи, але й всіх своїх учнів з членами їхніх родин. Також можна виділити санітарне очищення чагарників, закупівлю мобільної рентгенологічної системи, пожежних гідрантів і навіть тролейбуса.

Що поєднує всі ці речі?

Поєднує їх цілком логічне питання: чому ці проекти опинилися в «Громадському бюджеті», а не в ПСЕР (Програмі соціально-економічного розвитку міста)? Адже необхідність пожежного або медичного обладнання мають визначати не звичайні жителі міста, а професійні медики та пожежні, а професійні управлінці мають дбати, щоб такі потреби були задоволені. Те саме і з комунальним автопарком, облаштуванням вулиць, реконструкцією фасадів комунальних закладів, тощо. Однак ці проекти стають в один ряд з «динамічним павільйоном» чи «залізним троном» і змагаються за голоси, хто як може. Чому так сталося?

1. Мене особисто не дивує, що лідирують саме ці проекти. Позаяк в цьому випадку це просто відображення піраміди Маслоу, тільки на соціальному рівні: поки жителі міста не будуть забезпечені необхідними інфраструктурними речами, гріх звинувачувати їх у відсутності любові до креативних ідей. Не здивуюся, якщо в наступному бюджеті участі фігуруватиме снігоприбиральна техніка, бо людям набридне вгрузати в снігу)))

2. У Черкасах інструменти впливу на формування бюджету майже відсутні. Останнім часом навіть обговорення проекту бюджету з громадськістю не проводиться. Бюджет розподіляється непрозоро, фінансуються об’єкти і того гірше. Стратегії розвитку відсутні як по місту в цілому, так і по галузях. От тому в нас стела «Я люблю Черкаси» за 350 тис. є, а мобільного рентгенологічного обладнання за 245 тис. нема. Тому в «Громадському бюджеті» люди бачать реальний шанс добитися такого бажаного «покращання» свого закладу.

3. Такий інструмент як «Громадський бюджет» є і навчанням, і розвитком громадян. І поки що він показує величезну прірву між «креативною» частиною громади, яка мислить проектами інноваційними, розвиваючими, і великою пасивною частиною, яка може просто голосувати за доріжку, вимощену плиткою.

Це не є чимось унікальним, так буває в будь-якому суспільстві, тим паче бідному на комфорт. В кінці-кінців, зрозуміло, що не шпортатись на порепаному асфальті дійсно хоче більше людей, ніж танцювати на танцмайданчику. І тут питання скоріше до менеджерів міста: що вони хочуть від «Громадського бюджету»?

Якщо кинути кістку в 10 млн і дати випустити пару містянам у змаганні «Чий майданчик переможе?», то власне, можна залишати все як є. Якщо дізнатися, яка частина електорату більш мобілізована і згуртована навколо ідеї благоустрою – теж нормально. На виборах просто бери, і став майданчики всім, хто змагався, перерізай стрічку і ти «в дамках». Якщо ж важливо стимулювати креативну частину громади, створювати інноваційні і розвиваючі проекти, унікальні «родзинки», тоді правила необхідно міняти, даючи таким проектам більше простору.

На сайті вже є петиція, створена Оксаною Ковбошею про заборону комунальним закладам брати участь «Громадському бюджеті». Але їм обов’язково потрібно дати можливість подавати свої пропозиції до ПСЕР, обговорювати її по галузям і в цілому. Також проекти, які набрали суттєву підтримку (приміром, більше 300 голосів) або цікаві з точки зору туристичної привабливості можна теж намагатися профінансувати в межах звичайного бюджету. Адже «Громадський бюджет» точно може виконувати функцію збору ідей, яких скоріш за все ніколи не запропонують чиновники департаментів. А підтримуючи ідеї активних містян, місто ніби говорить: я люблю і ціную вас, дорогі жителі. Сподіваюся, десь в перерві між військовими діями і конкурсами гумористів, очільники міста подумають про це.

Ну, а ми, ми маємо точно зробити одне: проголосувати за 4 проекти, які подобаються найбільше. Голосування триває до 14 листопада.

Вікторія Феофілова, черкащанка

Джерело: Фейсбук

Статті від автора

3 коментарів

Залишити відповідь

  • Зупиніть цю вакханалію.Тиснуть на батьків,погрожують! Доходить до дикунства! Що це за дикість у 21 столітті!

  • Згодна і з автором статті, і з дописувачами. Я обидва рази приймала участь у голосуванні і що мене дратувало, так це те,що Топчій ганяла батьків своїх учнів голосувати спочатку за укладення плитки замість асфальту, а другий раз – за спортивний майданчик. Двері буквально не закривалися – один вийшов, інший зайшов. Маю надію, що третій раз вона не буде приймати участь у Г.Б. А скільки цікавих проектів було проігноровано! Діти мріють про скейтодром, бо дуже незручно кататися на Соборній площі або на площі Дружби народів. Та де там!
    Дякую за статтю пані Феофіловій.