“Черкаси мене приємно здивували”, – Олександр Кольченко (інтерв’ю)

Близько 18 години трибуни черкаського ПС «Будівельник» вибухнули: буквально за мить до того прозвучала фінальна сирена, яка засвідчила перемогу місцевих «мавп» над чинним чемпіоном країни «Хіміком». Ще хвилину, поки баскетболісти в центрі майданчика відходили від напруги поєдинку і за спортивною традицією тисли один одному руки, їх оточували повноцінні овації і вигуки сотень голосів. Це по суті, як після ефектної прем’єри в театрі, або ж після віртуозного перфомансу оркестру в опері. Тільки замість сцени – тут баскетбольний майданчик, а замість  духових інструментів – помаранчевий м’яч. 

Тоді, 18 лютого, «Черкаські мавпи» вдома в 45-хвилинному протистоянні здобули наразі найбільшу перемогу в сезоні, а гравець у білій майці із № 3 набрав 8 (із 11 командих) очок в овертаймі, ставши одним з її головних творців.

Фото – Олександра Рибалки

Олександр Кольченко переїхав в Черкаси в грудні минулого року і без розкачки став однією з ключових опцій в атаці команди. Кольченко кидає з периметру, набирає очки в проходах і роздає передачі. У надпринциповому матчі проти «Хіміка», вихованцем якого він, власне, є, Олександр приніс своїй команді 25 очок.

Черкаси – 5 пункт призначення для 28-річного Кольченка в Україні. Починаючи 2005 року він захищав кольори южненського «Хіміка», маріупольського «Азовмашу», «Політехніки» зі Львову і столичного «Будівельника». У 2015 Олександр подався на легіонерські хліба, але стати своїм ні в «Автодорі» із Саратова, ні в литовському «Невежисі» свінгмен не зміг. Уже в кінці 2016 Кольченко повернувся в Україну, уклавши трудову угоду із «Черкаськими мавпами».

– Ви народилися в Тирасполі, як сталося так, що переїхали в Україну?

– Будучи школярем, у 3-4 класі я починав займатися баскетболом. Тоді ще здавалося, що це щось несерйозне, але згодом мені все це подобалося більше і більше. Виступали ми на рівні дитячої шкільної ліги, тоді і з’явилася можливість поїхати в Миколаєв. Там в шкільній лізі я відіграв рік, після цього отримав запрошення із Южного: там відбулося моє становлення як професійного гравця. Саме в Южному я пройшов всі сходнки баскетболу: від юнацької ліги і до команди майстрів.

Кольченко в “Хіміку” (фото – “Одеса-спорт”)

 – Яку із своїх команд згадуєте з найбільшим теплом?

– Мабуть, рокам, проведеним в Южному, я вдячний найбільше. Саме там я отримав досвід, впевненість і зрозумів, що баскетбол – це моя професія. У всіх командах можна згадати теплі моменти. Звичайно, життя так влаштоване, що не можуть бути лише позитивні емоції. Нам зустрічаються різні люди: і хороші і погані, – так само відбуваються різні ситуації. Скажу так: ні про що з минулого я не шкодую, все складається непогано.

– Яке місто сподобалося найбільше?

– У плані людських якостей, для мене найтеплішим був Львів. Це європейське місто. Люди там приємні. Коли я переїздив туди із Маріуполя, то були якісь побоювання. Все ж Маріуполь російськомовне місто, а Захід – більше україномовний регіон. Я виріс в російськомовній сім’ї і побоювався, що можуть бути якісь проблеми в плані ментальності. Але потім місто мені дуже сподобалося, жодних проблем не було.

Київ був по-своєму хороший, все ж столиця. Маріуполь – не скажу що місто дуже хороше, але команда там була із серйозними завданнями і цілями. Баскетболіст-професіонал не їде в якесь конкретне місто, а їде в команду, з якою бажає перемагати.

в “Будівельнику” (фото із сайту клубу)

– Чи не відчуваєте дискомфорту від постійних переїздів?

– Спортивне життя – так влаштоване. Це не те, що прийшов на завод, відпрацював все життя і пішов на пенсію. Спортивне життя – непередбачуване: можна рік грати в одній команді, можна три, а можна й одинадцять, як було в Южному.

– Ваші враження від статусу «легіонера»?

– Що в Росії, що в Литві мені було комфортно: цікаві чемпіонати, цікавий досвід. Але скажу так: в нас в Україні не таке ставлення до своїх та іноземців, як за кордоном. За кордоном до своїх гравців ставляться більш трепетно.

в Литві (фото – “Спорт-Арена”)

– У нас не так?

– Хотілося, щоб у нас до своїх виконавців ставилися з більшою повагою. Бо в нас приїздить легіонер навіть “другого сорту”, а до нього ставлення краще, ніж до наших хлопців.

 – Чому вирішили повернутися в Україну?

– Не все так просто. Були пропозиції різні, але деякі з них не підходили по фінансовому питанню, деякі не влаштовували по критеріям чемпіонату. Пропустив старт чемпіонату, а форму треба було підтримувати. Вийшло так, що приїхав у Черкаси, і зараз не шкодую про свій вибір.

 – Коли приїхали в Черкаси?

– 1 грудня.

Фото – Олександра Рибалки

– Новий Рік в Черкасах зустрічали?

– Ні, в нас були канікули невеликі, і я поїхав до сім’ї на кілька днів.

 – Де мешкає сім’я, якщо не секрет?

– У Южному.

 – Плануєте перевезти в Черкаси?

– Дружина була в гостях ось на днях. А так, то зараз напружена кінцівка в чемпіонаті, тому треба зосередитися саме на цьому питанні.

 – Як Вам взагалі Черкаси?

– Якщо чесно, очікував, що це все буде сумніше, не думав, що все так комфортно. Місто невелике, але все дуже компактно і зручно. Тут немає пробок, і добиратися в зал швидко, а не так, як це було, наприклад, в Києві чи Саратові. У Черкасах є все необхідне для комфортного проживання.

– Чому думали, що тут “сумно”?

– Ну от знаєте, є така асоціація: якщо місто – мільйонник, то в ньому налагоджена інфраструктура, а в невеликих містах – по-різному. В Черкасах я був раніше, але часу роздивлятися не було. Ввечері приїхав, переночував в готелі, зранку на тренування, зіграв і поїхав. Приїжджав сюди виконувати професійні обов’язки, а не знайомитися з містом. А тепер трошки пожив, мені все показали, і склалися хороші враження. Черкаси мене приємно здивували.

Фото – Олександра Рибалки

 – Могли б відзначити якусь родзинку Черкас? Що перше впало у вічі?

– Мені взагалі подобається природа, а тут є велика річка. Кажуть, весною і літом тут дуже гарно. Розповідають, що парків багато. Це важлива опція в плані відпочинку. Бо в багатьох містах працювати є де, а відпочивати – ні. Я думаю, що в Черкасах є де і працювати, і відпочивати.

– Як проходить адаптація в новій команді? Кого із партнерів можете відзначити?

– Адаптація пройшла дуже швидко. Багатьох хлопців тут я знаю: з кимось в одній команді пограв, з кимось в збірній був. Крім того, багато молодих гравців, які “тягнуться” до старших. Мені цікаво бути якраз в ролі такого «старшого» і ділитися з молоддю досвідом. Жодних проблем немає.

 – Яка гра в складі черкащан особливо запам’яталася?

– Кожен матч по-своєму запам’ятовується. Мені тут подобається зал: він невеликий і затишний. Подобаються вболівальники, які по-теплому підтримують команду. Останні матчі ми добре граємо, тому відчуваю зараз, що збільшилася кількість вболівальників на трибунах, зараз особливо приємно грати. Підтримка тут відчувається.

– Була якась особлива мотивація на матч із “Хіміком”?

– Налаштовувався як на будь-який матч, який треба виграти. Так, розумієш, що суперник серйозний, лідер, тому ти не маєш права помилятися. Але особливо налаштування немає.

 – Як загалом оцінюєте рівень чемпіонату зараз?

– Звичайно, його не можна рівняти із тим, що було до кризи, але порівняно із попередніми роками, цей чемпіонат найсильніший. Тут стало цікавіше.

Фото із сайту “Черкаських мавп”

– Як оцінюєте перспективи “мавп” у цьому сезоні?

– Про шанси говорити не буду, але все в наших силах. До кожного матчу варто ставитися, як до останнього. Якщо будемо грати із душею і серцем – то результат прийде. Плюс до бажання ще трошки удачі, і можна боротися за призові містя.

– Ви в Черкасах не так давно, але вже маєте на трибунах персональних вболівальників. Що б хотіли їм передати?

– Мені подобається, як тут підтримують команду, як тут женуть вперед. Вболівальникам – спасибі, що вони вірять у нас, ми потребуємо цієї підтримки, без неї буде важко. Побажаю, щоб інколи пробачали нам якісь поразки. Зараз вони нас підтримують, ми це відчуваємо і будемо дякувати яскравими моментами.

Спілкувався Сергій Макаренко

1 коментарів

Залишити відповідь