Від сьогодення до майбутнього служби крові
Безоплатне донорство, безпека та банки крові
В Україні вже кілька років говорять про проблеми служби крові та її реформування. Нині вонаналічує 44 центри/станції переливання крові, 315 відділень трансфузіології та 77 лікарень, які заготовляють кров. Та усі ці структури існують на базі різних лікувальних закладів, мають різні джерела фінансування, а їхня діяльність не координується на національному рівні.

Ще до кінця 2017 року в Україні мали реформувати систему. Тривалий час фахівці працювали над створенням та затвердженням Національної стратегії створення системи крові. Однак понад два роки цей документ лежить в Кабміні без жодних рухів. Окрім того, Україна взяла на себе зобов'язання у межах Угоди про Асоціацію забезпечити якість і безпеку речовин людського походження, таких як кров, тканини і клітини.

Як нині працює служба крові в Україні, а також яких змін вона зазнає у результаті впровадження стратегії та реалізації положень Угоди про Асоціацію, дізнавався «ІнфоМІСТ».
Сьогодення черкаської служби крові
Фактично у кожній області служба крові має подібну структуру. Так, на Черкащині до неї входять обласна станція переливання крові, 11 відділень трансфузіології у центральних, міських та обласній лікарнях, які займаються забором, переробкою та реалізацією компонентів крові. Одне із них, що в Умані, має де-факто статус станції переливання крові та забезпечує Умань, Уманський район та ще 5 прилеглих районів компонентами крові. Окрім цього, у 14 районних та міських лікарнях є служби, які займаються виключно заготівлею крові.
Минулого року вся служба крові області заготувала понад 6 тисяч літрів крові. З них обласна станція – 3800 літрів.
У 2017 році на одного жителя області всередньому припадало 6,9 мл крові
Це у 2-2,5 рази менше, аніж передбачено європейськими нормами. Найкращі показники має Уманське (10 мл) та Смілянське (7,6 мл) відділення. А найгірші – Драбів (1,3 мл), Тальне (1,7 мл) та Чигирин (1,8 мл).

Виготовили понад 1000 доз тромбоцитів, по 1700 літрів свіжозамороженої плазми, еритроцитів тощо.
На Черкащині кількість кроводач на тисячу жителів становила 12
Це ще один показник, який характеризує якість і рівень служби крові. В області він відповідає середньому показнику в Україні, але це вдвічі менше ніж у Європі (24-25 осіб).
2,5% населення країн Європейського союзу є донорами.
У Черкаській області - лише 1%.


– В області функціонує комп'ютерна програма, до якої вносимо дані про усіх донорів, які до нас приходять. Також ми маємо базу осіб, які не можуть бути донорами через низку причин. Для того, щоб у нас було повне забезпечення хворих та потерпілих компонентами крові, потрібно щоденно мінімум 30-40 донорів та по 4-6 доз різних груп крові та резус-фактору на видачу, – розповідає головний лікар Черкаської обласної станції переливання крові Микола Клімов.
Керівник демонструє відомість із сьогоднішньою датою. Там вісім граф, у кожній із них кількість компонентів крові з конкретною групою та резус-фактором. У деяких клітинках цифри перевалюють за 10 доз, натомість є й такі графи, де лише 2-3. Але спланувати рівномірність по всіх групах крові важко. Натомість на станції постійно проводять моніторинг.

– Проблема в тому, що я не знаю, скільки сьогодні прийде донорів і з якою групою крові, – говорить головний лікар. – Умовно, сьогодні можуть прийти 30 осіб, це середній показник, із переважно першою, другою, третьою групою крові, резус – позитивний. А з негативним резусом – може не бути жодного. Тоді ми завдяки базі даних контактуємо із донорами і запрошуємо їх. Практикуємо і виїзну форму роботи.
Минулоріч в області було близько 15 тисяч донорів. 83 % – безоплатні.
Однак і вони отримують компенсацію за харчування. Цього року станція збільшила витрати на харчування. Нині компенсація за обід – 65 гривень. Також ввели доплату для донорів плазми – додатково 60 гривень. Разом донор плазми отримує орієнтовно 250 гривень.

У грудні 2017 рокустанція провела акцію «Здай кров – врятуй життя»: розіслали звернення підприємствам та організаціям області, проводили кампанії серед жителів міста, залучали ЗМІ. Але позитивного результату це не дало. Відреагували на запрошення лише співробітники поліції, ПАТ «Азот», медики та представники ГО «Молоді донори України».

– Нам потрібні постійні донори. Ми тоді менше боїмося інфекцій, вони знають вимоги по харчуванню, як себе поводити за кілька днів і в день здачі. Бо коли кров вибраковуємо, то ми несемо збитки через витрату матеріалів, роботу персоналу тощо, – коментує лікар.
За словами лікаря, в Європі та США організацією служби донорства займається не центр крові, а громадські організації та «Червоний хрест». Здавання крові там відбувається безоплатно. Донори отримують лише подяку, символічні сувеніри. Це трактується як благодійний вчинок.

До 2020 року ЄС і ВООЗ планують, щобусі країни забезпечували потребуючих компонентами та препаратами крові на безоплатній основі. Чи вдасться реалізувати це в Україні, лікар не береться прогнозувати.
Технологічний рівень та фінансування
Щоб стати донором, необхідно прийти на станцію із паспортом, зареєструватися і пройти обстеження. Якщо результати відповідають вимогам, особа здає 450 мл крові.
Але після цього розпочинається наступний етап – проведення лабораторних аналізів на виявлення інфекційних захворювань (ВІЛ/СНІД, гепатити А,В, сифіліс). Якщо результати негативні, то з неї готують еритроцити, тромбоцити чи інші компоненти. А плазму, яка лишається після плазмаферезу (відділення клітин крові від плазми), переводять у відділ карантинізації, де вона 180 днів лежить у морозильних шафах з температурою -35 градусів. Лише після цього періоду її можна використовувати для медичних потреб.

– Донор, який сьогодні до нас прийшов, гіпотетично тиждень тому міг інфікуватися СНІДом. Ця апаратура, яка у нас є, і так в усьому світі, передбачаєвиявлення антитіл до вірусу в крові. Вони можуть бути за цей проміжок часу настільки незначними, що виявити їх неможливо. А за період шість місяців йде процес формування антитіл, і тоді, після повторної перевірки кровіабо додаткового обстеження донора в іншому закладі, стає відомо про захворювання, нас інформують, і ми цю плазму вибраковуємо, –пояснює Микола Євтійович.
Також на станції працює відділ технічного контролю та функціонує система контролю якості, що відповідає міжнародним стандартам. Працює бактеріологічна лабораторія, яка контролює безпеку крові та її компонентів.

– Апарат, який виявляє частки вірусу СНІДу, а не антитіла, коштує понад 2,5 мільйони гривень. У Черкасах такий апарат є лише вЧеркаському обласному центрі профілактики та боротьби зі СНІДом. Наш апарат теж сучасний, дослідження крові проводимо методом імунохемілюмінесцентного аналізу (ІХЛА), – говорить головний лікар.

Наводить приклад: гематологічні хворі часто потребують препарату«концентрат тромбоцитів». Вартість системи для того, щоб кров взяти в донора та виготовити одну дозу препарату, коштує 6-8 тисяч гривень. І це лише вартість системи. Не йдеться про плату донору, працівникам, експлуатацію обладнання, комунальні послуги тощо.
У бюджеті цього року на функціонування обласної станції переливання крові закладено 13 мільйонів
9 із них – це фонд заробітної плати, решта – розхідні матеріали, комунальні послуги, ремонтні роботи. На придбанняж обладнання – жодної копійки.
– А це ж обладнання – воно не вічне. Ще рік, два протягнемо. Але якщо не прийде інвестор чи не змінить держава своє ставлення до нашої служби у плані фінансування, то справи будуть дуже кепськими, –додає Микола Клімов.

За 2,5 місяці 2018 року станція отримала 80 тисяч гривень позабюджетних коштів завдяки благодійним внескам та 68 тисяч гривень за рахунок реалізації плазми. Разом це майже 150 тисяч.

–За ці кошти я не можу ані придбати аналізатор крові, ані апарат цитоферезу. Максимум – це відремонтувати 1-2 кімнати, які треба привести до ладу, придбати розхідні матеріали, – каже лікар. – Кожен рік у бюджеті має закладатися хоча б 3-4 мільйони гривень на розвиток цієї служби.

Власне проблеми із фінансуванням, що впливають і на рівень технологічного оснащення закладу, та відсутність розуміння необхідності та значимості донорства головний лікар вважає головними проблемами нинішньої служби крові. Натомість зазначає: із кадрами проблем немає. В обласній станції переливання крові працюють 90 осіб. З них 16 спеціалістів з вищою освітою (12 лікарів та 4 біологи), 34 особи –медичні сестри.

– Усі вони – висококваліфіковані спеціалісти, які сумлінно виконують таку потрібну справу – давати надію на життя та одужання, – підсумовує Микола Клімов.

Проблеми служби крові України
Недостатній рівень фінансування – це першопричина усіх проблем служби крові. У цьому переконаний і президент Асоціації служби крові України, кандидат медичних наук Анатолій Чугрієв.
– Стара система служби крові фінансується в середньому на 52-60 % від реальних потреб. Варто розуміти, що центри крові не мають «спонсорів», на відміну від лікарень, – пояснює Чугрієв. – Головний лікар станції переливання крові не може попросити донора прийти зі своєю системою для заготівлі крові та її тестування. А в лікарню пацієнти йдуть зі своїми медикаментами, і це та відмінність, яка є між ними та службою крові.

Експерт перелічує й інші проблеми сучасної служби крові. Серед них – відсутність системи заохочення населення до добровільного безоплатного донорства та низький рівень безпеки донорської крові. В Україні показник поширення маркерів ВІЛ-інфекції, що передається через кров, серед донорів у 60-70 разів вищий, аніж в країнах Європи, гепатитів – у 16-18 разів.

Анатолій Чугрієв пояснює: усе тому, що в Україні тестують донорську кров тільки одним методомімуноферментний аналіз (виявлення антитіл, які з'являють в організмі на 60-120 день), але необхідно ще одним методом – полімеразна ланцюгова реакція (визначення РНК/ДНК вірусів на 5-6 день з моменту потраплянняїху кров людини). Лабораторія з таким обладнанням має працювати у дві зміни. Наприклад, у Японії на 5,5 мільйонів донацій щороку (в Україні 800 тисяч донацій на рік) цілодобово працюють три такі лабораторії). В Україні таке обладнання є у Сумах, Запоріжжі, Білій Церкві, які тестують тільки своїх донорів, що становить трохи більше 100 тис. донацій в рік.

–Наступним недоліком системи крові в Україні є рівень імуногематологічних досліджень. Йдеться про антигенні системи, які формують відповідні групи крові. В Україні визначають 4 групи крові по антигенах А і В та 2 групи по наявності резус-фактору (+/-). Міжнародне наукове товариство з переливання крові (ISBT) визначило 29 груп крові по 10 клінічно важливих антигенах. Ми переливаємо практично у напівсліпу, – коментує Анатолій Чугрієв.

Ще один недолік – відсутність апаратів, які визначають рівень бактеріологічного забруднення таких компонентів крові як тромбоцити. У всьому світі застосовують технологію інактивації вірусів у компонентах крові, коли дозу плазми, яку треба перелити, закладають в апарат, що знешкоджує віруси. Те ж саме стосується тромбоцитів.
Важливим недоліком нинішньої системи є низький відсоток заготовлення крові мобільними бригадами на виїздах. У світі 50 % усієї крові береться саме в таких умовах. В Україні не ведуть облік за цим критерієм, однак експерт стверджує, що показник мінімальний – 2-5 %. Усе через відсутність спеціалізованого транспорту.

Чинні центри крові в Україні не спроможні виготовляти визначені у наказі Міністерства охорони здоров'я 18 найменувань компонентів крові. Виготовити усі може лише Сумський центр крові, решта – близько 4-8 найменувань. Причина та ж – відсутність технологій через брак фінансування.

Характерним для чинної системи трансфузійної медицини є неправильне використання компонентів крові та відсутність системи управління запасами. Наприклад, коли замість альбуміну використовують плазму крові, тим самим збільшуючи потребу в кількості донорів.
Насамкінець Анатолій Чугрієв озвучує головну проблему системи – відсутність ліцензії на такий вид діяльності центрів крові.
Дозвіл на заготовлення крові, переробку та виготовлення препаратів Верховна Рада України ліквідувала ще у 2014 році.

– У той же час Верховна Рада України зберегла такий вид ліцензії, як заготовлення пуповинної крові, яка за обсягом не може рівнятися із заготівлею донорської, – обурюється президент Асоціації служби крові України. –Це означає, що будь-хто може вести заготовлення донорської крові і її компонентів, просто пройшовши акредитацію.
Євроінтеграційні завдання
Угода про Асоціацію України з ЄС передбачає реформування системи служби крові. Завдання України конкретизовані у чотирьох директивах.
Так, перший документ встановлює стандарти якості та безпеки забору, тестування, обробки, зберігання та розповсюдження крові людини та її компонентів. Друга директива передбачає дотримання певних технічних вимог до крові та її компонентів. Третя – впровадження стандартів та специфікацій Співтовариства щодо системи якості для установ, що працюють з кров'ю. Четверта – дотримання вимог з відстеження та повідомлення про серйозні побічні реакції та події. На імплементацію цих директив Україна має три роки.

Цікаво, що на старому сайті МОЗу навіть був опублікований план імплементації цих директив, основне завдання якого дублювалося із вимогами ЄС. Згідно з планом, всі нормотворчі, інституційні та організаційні заходи з імплементації директив мали б завершитися ще у 2017-му році.

В Україні розроблена Стратегія розвитку національної системи крові, яка власне передбачає реформування служби за прописаними у директивах нормами. Однак на цьому історія поки призупинилася, адже понад два роки вона просто лежить у Кабміні без жодних рухів.
За словами керівника БО «Мережа 100 відсотків життя» Юрія Лазаревича, стратегію не пропустило Міністерство фінансів, адже на реформування необхідні значні кошти, яких держава поки не має. Нині Центр громадського здоров'я переписує документ у такий спосіб, щоб реалізація євроінтеграційних зобов'язань України збігалася із фінансовими можливостями.

Через те, що стратегія не ухвалена, жодних кроків у напрямку реформування служби не відбувається. Попри це, Лазаревич вважає, що втиснутися у три роки і реалізувати поставлені Європою завдання реально.

– У нас чимало речей відбувається завдяки мікрокредитуванню Європейським парламентом. Адже воно не передбачає значних ризиків, що ти не отримаєш допомогу, – говорить Юрій Лазаревич. – Чимало залежить від того, як швидко вдасться дійти згоди розробникам стратегії та Мінфіну. Можливо, процес реформування розіб'ють на кілька етапів. Адже за рік реформувати – це фінансово непосильно.
Що зміниться?
Нова структура, посилений контроль, безоплатне донорство, впровадження світових технологій для тестування та зберігання крові – це зміни ті, яких служба має зазнати у процесі реалізації стратегії.
За словами керівника БО «Мережа 100 відсотків життя» Юрія Лазаревича, фактично населення не відчує якихось кардинальних змін у специфіці роботи служби, однак безпека, якість, швидкість та ефективність – гарантовані.

Згідно з документом, зміни торкнуться структури системи крові. Зокрема, буде створено Національний центр крові та окремо Комітет з трансфузійної медицини (для надання професійних консультацій і допомоги з питань політики, стратегії та розв'язання технічних проблем на національному рівні).

На регіональному рівні: установи служби крові – здійснюватимуть відбір донорів, заготовлення, тестування, переробку, виготовлення компонентів крові, зберігання й розподіл усіх компонентів крові. Відповідно діятимуть і регіональні комітети з трансфузійної медицини.

Лікарняні банки крові та лікарняні комітети з трансфузійної медицини забезпечуватимуть своєчасне надання сумісних компонентів крові пацієнтам, їхнє належне та безпечне застосування.
– Така структура передбачає централізацію служби. Вся кров має надходити до одного центру, який має відповідні технології, щоб виготовляти необхідні компоненти. У лікарнях відділення трансфузіології мають реорганізувати у лікарняні банки крові. Видача компонентів має здійснюватися від центру крові до лікарні, створення мінімальних запасів і контроль за ускладненнями та реакціями, які можуть виникнути після переливання, – говорить Анатолій Чугрієв.
Стратегія також передбачає застосування технологій світового рівня для тестування та зберігання крові та її компонентів. Окрім того, експерт наголошує на розвитку в суспільстві саме добровільного донорства.

– Нині дієвим механізмом для формування культури добровільного безоплатного донорства є реклама. Щоб залучити одну людину здати кров, необхідно витратити 10 євро, – говорить кандидат медичних наук.

На його переконання, сьогодні в кожній області приклад мають показувати перші особи, люди, що користуються авторитетом в області, районі, місті.
У стратегії також прописане формування системи заготовлення плазми для виготовлення препаратів крові, факторів згортання(необхідні для людей з гемофілією), створення національних органів управління службою крові, які координуватимуть діяльність різних напрямків роботи, збиратимуть інформацію про стан запасів, регулюватимуть їхнє використання під час надзвичайних ситуацій і вчитимуть впроваджувати нові технології, організовуватимуть навчання для персоналу центрів крові.

–Наприклад, у Нідерландах 45 % працівників національної служби крові займаються науковою діяльністю, – говорить експерт.

Важливим є створення системи гемобезпеки, яка веде облік ускладнень та реакцій під час переливання, запровадження єдиної методики ціноутворення на продукти крові. У стратегії прописане реформування інформаційних технологій в службі крові.

– Без них ми не те що гальмуємо, а рухаємося назад. Має бути проведена інвентарізація усіх служб крові та лікарень, створено реєстр донорів як регіональний, так і згодом національний, – говорить Анатолій Чугрієв.
Однак, щоб усе це запрацювало, потрібно розширити джерела фінансування та паралельно привести у відповідність до вимог європейської та міжнародної спільноти законодавчу та нормативну бази України.
– Щоб прискорити цей процес, потрібно задіяти інші джерела фінансування. В Україні діє закон «Про державно-приватне партнерство». За таким принципом вдалося вивести на європейський рівень роботу Сумського центру крові, – розповідає експерт. – Нині він діє як ТОВ, що виготовляє усі компоненти крові високого рівня якості та безпеки завдяки сучасним технологіям.

Днями запропонували такий вид партнерства у сфері модернізації служби крові і на Черкащині. Компанія «Біофарма» готова інвестувати у Черкаську обласну станцію переливання крові три мільйони доларів.Черкаським медикам вже презентували особливості діяльності Сумського центру крові, у якому раніше провели реконструкцію та модернізацію інфраструктури та всіх технологічних процесів завдяки інвестиціям компанії.

Начальник управління охорони здоров'я Черкаської ОДА Михайло Лобас поінформував колектив, що область не має необхідних коштів для швидкої модернізації закладу. Тому ще рік тому, після відвідин Сумського центру, він почав розглядати такий варіант розвитку станції.

– Наші лікувальні заклади мають велику потребу в якісних компонентах крові, – говоритьголова Черкаської ОДА Юрій Ткаченко. – Що маємо на практиці – на жаль, знає кожен, хто сам потребував переливання крові чи рідні. Ми ж маємо тепер можливість локально реформувати цю сферу. Перемовини із інвестором, що має багаторічний досвід роботи, ми ведемо вже кілька місяців. За цей час детально ознайомились із роботою «пілоту» в Сумах, де вже створені навіть його філії по області, а також опрацювали цей інвестиційний проект. Це зовсім інший рівень, якість, високі стандарти та соціальна відповідальність.

Автор
Світлана Спасібіна
Публікацію створено у межах проекту "Просування реформ в регіони" за сприяння Європейського Союзу, який реалізується Інститутом економічних досліджень та політичних консультацій та "Європейською правдою"