Автор: Борис Юхно

Архів за інші роки: 2016 2015
  • 18.05.2018, 12:26 | Борис Юхно

    Путівники – дуже популярний, аби не сказати єдиний, формат краєзнавчої літератури 1960 – 1970-х років.

    Читати далі
  • 08.05.2018, 11:30 | Борис Юхно

    Райцентр Черкаси, тобто наше місто до 1954 року, мало чим нагадувало теперішнє. І річ не в тім, що він був у рази меншим за усіма статистичними показниками. Тоді Черкаси мали цілковито іншу внутрішню “природу і організацію”. 1. Курортна Соснівка Мальовнича околиця перебувала у неофіційному статусі окремого великого району із автономною інфраструктурою. І якщо місцевих жителів […]

    Читати далі
  • 04.04.2018, 10:47 | Борис Юхно

    КУЛЬТУРА І БИТ БУДИНОК МЕБЛІВ І МЕБЛІ БУДИНКІВ Мало не щодня минаючи Будинок меблів на перетині Чорновола – Благовісної, а коли він відкрився то були Енгельса – Жовтнева, вражаюся нашому містечковому пофігізму. Це ж яка махіна – й непотребом! Цілий “Експо-Центр” міг би бути. Книжковий фестиваль у філармонії тулиться, вже й видавцям у місцях відмовляють, […]

    Читати далі
  • 19.03.2018, 15:13 | Борис Юхно

    ІМЕНА ЮВІЛЕЙ ДІДА ПАНАСА ЦЕЙ ОБРАЗ З’ЯВИВСЯ У БЕРЕЗНІ 1958 РОКУ На три місяці літа та два суміжних з ними наш маленький провулок ставав великою дитячою кімнатою. В ті часи малечі на ньому завжди товклося “до чортової матері”, та й старших не бракувало. Вони гуляли на дальньому кутку, ми “гулялися” на ближньому. Принаймні, такою була […]

    Читати далі
  • 03.03.2018, 15:55 | Борис Юхно

    …І каже Березень Грудню – “Брат, підміни, шось мені фігово” – “Та нема питань, бро. Ти ж мене підміняв”. Тоді браття-місяці конкретно накидались, попереплутали посохи, дотепер не можуть розібратися. На початку зими то веселило, а тепер уже даже якось стрьомно. Нє, ну а шо? Цілий грудень травичкою любувалися, цвіточки перелякані в лєнту кидали, дехто грибочки […]

    Читати далі
  • 23.02.2018, 13:33 | Борис Юхно

    Оце почув, що у більш-менш співставному з нашим містом Житомирі аж 10 музеїв. Почав рахувати черкаські. Краєзнавчий, художній, “Кобзаря”, Василя Симоненка, археологічний Михайла Сиволапа. Виходить удвічі менше, аж неудобно. А втім, якщо затятися… Черкаську музейну “десяточку” організував льогко, хоча можна було й більше (університетські, етнографічний 17-ї школи, кімната-музей “Азоту” і т.д.) Просто “Топ-10” – то […]

    Читати далі
  • 09.01.2018, 16:11 | Борис Юхно

    Свіжесенькі обласні Черкаси мало чим нагадували теперішні. Тут як у людини: одне діло, коли тобі менше року, і інше коли 64. Але річ не в тім, що місто було у рази меншим за усіма статистичними показниками. Тоді Черкаси мали цілковито іншу внутрішню “природу і організацію”. А щодо статистики — то таке: 60 тисяч люду, близько […]

    Читати далі
  • 09.12.2017, 10:30 | Борис Юхно

    Ітак, продолжаєм нагнітать прєдпразнічний псіхоз. Нє, тут я не конкретно про оте божевілля, що коїлося в місцевих продмагах перед Новим роком. Не про майонез, мандарини чи “Птічьє молоко” по баночці, кіло і коробці в одні руки як винагороду за дві відтоптані ноги та місцями пошкоджений одяг, а в широкому смислі. Якщо хочете – громадському. От […]

    Читати далі
  • 27.11.2017, 10:32 | Борис Юхно

    Днями колеги з “Громадського” напрягли простим, як сінешні двері, питанням: “Як Черкаси перестали бути курортом і стали містом великої хімії?” Гадаю, не лише їм буде цікаво. Коли стисло, то “крутий розворот” відбувся не одномоментно, а тривав десь отак з 1958 по 1963 рік. Деякий час республіканське та обласне партначальство, а разом і архітектори, навіть плекали […]

    Читати далі
  • 11.11.2017, 17:00 | Борис Юхно

    Великий драматург і ловелас Бертольд Брехт зізнався якось, що за одну сильну ідею готовий відмовитись від будь-якої жінки. Нам таких жертв не треба, бо сильних ідей в Че – як у дурного сємєчок. І їх продукують не лише ті, хто глибоко мислить у форматі громадського бюджету, а й не активує думку зовсім. От хоч би […]

    Читати далі