Вражаючий Нотер-Дам та пихата росіянка у Парижі, – як черкаська студентка подорожувала Європою

Величний Собор Паризької Богоматері, Ейфелева вежа як Ейфелева вежа, гуляння на святкуванні дня польського міста Люблін та пихата росіянка у французькому метро. Черкаська студентка Маргарита Макадзеба зі своєю мамою за рік вже встигли побувати у Польщі, Німеччині та Франції.

– Уперше ми поїхали до Польщі влітку 2015-го у тур вихідного дня. До цього ми з мамою були в турі по Європі. Ця поїздка тривала тиждень. Утретє ми пізньої осені знову побували у Польщі. Саме останнього разу нам у «Феєрії мандрів» запропонувати оформити мультивізу. З документами у нас усе було добре. Заплатити потрібно було тільки візовий збір. Ми з мамою любимо подорожувати, тому вирішили спробувати, – розповідає Маргарита.

Варшава
Варшава

На екскурсію до Польщі мати з донькою вирушили у червні 2015 року. Тур вихідного дня обійшовся у 99 євро. Побувати вдалося у Варшаві та Любліні.

– Пригадую, що найкращі емоції у цій поїздці нам подарувала наша дівчина-гід. Вона була настільки веселою та енергійною, що сумувати не доводилося. Не було поспіху, все вчасно, організовано, без ексцесів, – каже Маргарита і жартує, – нікого навіть не згубили.

польща
Національний стадіон у Варшаві

У Польщі дівчина тоді побувала не вперше. Там живе їхня бабуся, у якої вони час від часу гостюють. Однак, зізнається, що місця хоч і не нові для неї, але розповіді про них довелося чути вперше.

4

– Наша екскурсовод мала у запасі  чимало класних, цікавих історій, яких ми до цього не чули. Це була повноцінна екскурсія. І насправді ми просто чудово відпочили, – ділиться враженнями Маргарита.

польща4

“Звідти не хочеться виходити”, – про Собор Паризької Богоматері

До цієї поїздки ще у січні мама з донькою вирішили поїхати у тур по Європі. Тиждень вони провели у Франції, Німеччині (Берлін і Дрезден) та Польщі.

3

– Хвилювалися про безпеку. Це була зима, а їхали, як і минулого разу, автобусом. Пощастило з водіями, вони були дуже відповідальні, турбувалися про пасажирів. Тоді ще так холодно було, то ми грілися у прогрітому автобусі, – пригадує студентка.

Найбільше дівчину вразила Франція. Із захопленням розповідає про Собор Паризької Богоматері.

париж5

– Коли ми були у Франції, то я дуже хотіла потрапити у Собор Паризької Богоматері. У той період я читала однойменну книгу. Виявилось, що одночасно зі мною знайомилась із цим твором і наша гід. Це був класний досвід обміну емоціями. Зрештою, у Собор ми потрапили… Звідти не хочеться виходити. Неймовірні враження, – розповідає Маргарита.

2

Не так захопливо дівчина сприйняла славнозвісну Ейфелеву вежу: “Я очікувала чогось іншого. Коли ти туди потрапляєш, то звісно бачиш, що так, це гарно, але Нотр-Дам для мене перевершив вежу”.

париж

Також Францію дівчата уподобали більше, адже програма там не була перенавантажена екскурсіями. Від ранку до обіду відпочиваючі проводили час із екскурсоводом, а після – або ж продовжувати «традиційні» екскурсії, або ж могли відпочивати та відвідувати самостійно місця, у яких хотіли побувати.

– І це було класно. Ми пішли, багато чого побачили, нас ніхто не підганяв. Пригадую  історію нашої поїздки до однієї церкви у Парижі. Мама хотіла запитати дорогу у когось із місцевих. Підійшла до хлопця і заговорила англійською. Він відразу відбіг від нас, а потім поглянув, що ми нормальні, адекватні люди, підійшов і почав говорити, пояснив, куди і як краще дістатися. Така реакція у нього виникла через те, що у них тоді було багато біженців та якесь «особливе» ставлення до іноземців, – розказує Маргарита.

1

Здивувала її у паризькому метро і росіянка.

– Якось їхали ми у метро і намагалися по карті знайти «пункт призначення». Але боялися заблукати, адже місто незнайоме. Навпроти сиділа жінка, яка хвилин 20 уважно дивилася на нас. Ми не розуміли, чим ми так привернули її увагу. А потім вона заговорила: “Девочки, я из России. Я понимаю украинский. Давайте я вам помогу”. Ми такі ошелешені були, почали дякувати. Коли ми вже виходили із метро, то запитали, чому вона нам раніше не допомогла. А вона говорить: “У нас так принято, что мы никогда не поможем, пока нас об это не попросят. А так как я поняла, что у вас не получается,  то и решила помочь”, – розповідає дівчина.

Такі “самосійні” поїздки були багатими на пригоди. Не втрапити у халепу допомагали екскурсоводи. Вони радили місця, у яких можна смачно поїсти та говорили, у які райони краще не заходити.

берлін4
Берлін

“Після цього дзвінка вона вже ані уроку, ані дітей не бачила”

Після другої поїздки пізньої осені 2015-го мати з донькою вирішили знову поїхати у Польщу. Замість традиційного туру вихідного дня у «Феєрії мандрів» їм ще й допомогли оформити документи на отримання мультивізи.

– У нас знайомі ходили в іншу фірму. У них всі документи були як і у нас. Але їм сказали, що мультивізу не знають чи вдасться відкрити. Коли ми пішли на «Феєрію», то дівчата швидко переглянули наші документи і сказали, що на 99 % впевнені, що мультивізу дадуть і 1% сумніву було лише через те, що рішення ухвалює консул, – розповідає Маргарита.

У Києві усі необхідні процедури з поданням документів тривали хвилин 40. Найцікавіше і найхвилюючіше для матері з донькою стало очікування результату. Той 1 % не давав їм спокою.

– Це – ціла історія. Я була в університеті, коли мені зателефонував кур’єр. Ми домовилися зустрітися навпроти ЧНУ. Після домовленості я потелефонувала мамі та й кажу: “Зараз їде кур’єр”. А мама у мене вчителька. Після цього дзвінка вона вже ані уроку, ані дітей не бачила. Телефон розривався від щохвилинних дзвінків від неї. Нарешті я забрала ці великі пакунки. Стою посеред вулиці і розумію, що ні в ліво, ні в право… Тут я їх не зможу розпакувати. Я залітаю у супермаркет, біля столиків для покупців розпаковую конверт із маминими документами. Люди на мене дивно так дивилися, але мені тоді вже було все одно, – пригадує дівчина.

Коли вона відкрила паспорт, то побачила, що її мама отримала мультивізу на 2 роки.

– Я відкриваю і розумію, що нам дали не на рік, а на два. Я відразу зателефонувала до мами і кажу: – Мам, нам відкрили на два роки. – Не може бути. -Мам, нам відкрили на два роки. – Ні. Не вірю. Довелося фотографувати і відсилати їй фотофакт у «Вайбері», – захоплено розповідає Маргарита.

Навіть після світлини її мама ще кілька разів просила все добре переглянути та перевірити. До останнього не вірила, що вони отримали мультивізу.

польща2

 

Якщо ви почнете говорити з поляком “чистою” українською мовою, то він вас зрозуміє

– Вже з цією візою ми їздили у Польщу. Були у Варшаві та Любліні. Хоч міста для нас ці вже не нові, але я за кілька поїздок помітила, що кожного разу гіди розповідають нові історії. Наприклад, останнього разу ми дізналися, що у центрі Любліна є монастир, у якому можна безкоштовно переночувати та поїсти. А ще ми потрапили на якісь святкування. Це напевно був день міста у Любліні. Ми навіть могли брати участь у конкурсах та забавах. Мама ще й виграти щось примудрилась, – пригадує дівчина.

Посміхаючись говорить, що з мамою для себе кожної поїздки вони відкривають нові магазини.

Щодо мови, то зізнається, що з поляками рідко доводилось говорити. Зазвичай поруч із ними була бабуся або ж екскурсовод.

–  Усі гіди нам казали: “Якщо ви почнете говорити з поляком “чистою” українською мовою, то він вас зрозуміє”, – каже дівчина.

Тепер із мультивізою Маргарита з мамою хочуть ще поїхати в Італію та на південь Німеччини. Зараз дівчина вивчає німецьку філологію у ЧНУ та не приховує, що за можливості мріє продовжити навчання за кордоном, а у перспективі – лишитися там жити.

0 коментарів

Залишити відповідь